ВИБИРАЙ, КОТРЕ НАЙКРАЩЕ

Олександра ЗАХАРКІВ

У пісенного народу,
що створив пісенну мову,
мелодійні барви має
мало чи не кожне слово.

От хоча б імення взяти,
що їх люблять українці…
Вони гірші чи гарніші
від імен, що є у німців,

у поляків чи французів,
шведів, росіян, голландців,
сербів, чехів чи словаків,
італійців чи іспанців?

На таке питання, друзі,
маю відповідь готову:
нема жодного народу,
що погану мав би мову.

Тільки декому здається,
що чужинське чимось краще.
Про таких синів невдячних
кажуть: звівся він нінащо.

Бо хто рідного не цінить,
того й вдома не шанують,
і чужинець не похвалить,
та ще й часом покепкує.

Правда, є такі наймення,
котрі кожному пасують,
від народу до народу
іспоконвіків мандрують:

Теодор та Анатолій,
Віктор, Теофіл, Андрійко,
Ігор, Юліян, Зіновій
чи Олег, Платон, Матвійко.

Але й тут різниця буде,
скажуть мовники-педанти,
кожна мова має власні
самобутні варіанти.

В українців є Матвійко,
в росіян буде Матюша.
В нас — Андрунь,
Андрусь, Андрійко,
десь — Андрес,
Анрі, Андрюша.

Тут — Вітько, Олесь, Ігорчик,
а там — Вітя, Ігорьочєк.
Тут — Сергійко і Федорчик,
там — Серьожа, Фєдя, Льоша.

Ну а разом поміркуймо:
якщо Джек чи Джон — англієць,
Жан та Оноре — французи,
Робертіно — італієць,

Ким же буде тоді Стьопа,
Ваня, Вася, Шурік, Гоша,
Міша, Гріша, Славік, Костік,
Пєтя, Коля чи Альоша?

Це, напевно, росіяни.
Бо по-нашому — Степанко,
Лесь, Олекса та Михайлик,
Славко, Костик,
Гриць, Іванко.

А ще — Гринь,
Гринько, Грицуньо,
Петрик чи Петько, Петруньо.
Крім Миколки,
ще й Микольцьо.
Орест — Орко, Орчик, Орцьо.

А в яких піснях чудових
оспівав народ Івана,
і Семена, і Андрія,
також Петруся, Романа…

Ось вам пісня про Василька,
про того, що “сіно косить”.
Або “Ой не ходи, Грицю…” —
чи цих прикладів не досить,

щоби їх красу відчути?
Що ж, продовжуймо їх пошук —
у них голос Черемоша
чи Дністра, Дніпра-Славути.

Нумо разом пригадаймо
імена, що були в моді,
милозвучні, найгарніші
і шановані в народі.

Це Остап, Назар, Тарасик,
Ґенко, Ростислав, Ромасик,
і Ярема, і Богданко,
Нестор, Всеволод, Мар’янко…

Памво, Кирик і Тодосько,
Проник, Юр,
Єфрем, Миросько,
Федунь, Ярик, Ясик, Мирко,
Любко, Олько, Лесько, Вірко.

А ще ми не говорили
про відомого Данила,
про Самійла, Вірослава,
про Мелетія, Мстислава.

Про Овдія та Омелька,
Агатангела, Олелька,
про Модеста, Яромира,
славного Володимира.

Про Онуфрія, Оверка,
Данька, Дорка і Дмитерка,
Веремія, Славомира,
Андріяша, Остромира.

Серед них немало гарних,
хоч тепер непопулярних.
Може, варто їх згадати,
щоб чужих не позичати?

Шануй, друже, рідну мову,
бо ти ж легінь, не ледащо.
З безлічі імен чудових
вибирай, котре найкраще.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment