ТВОРЕЦЬ КРАЇНИ ОДВІЧНИХ ЧЕСНОТ

До 90-річчя Дмитра Білоуса

Олександр БАКУМЕНКО,
лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. І. С. Нечуя-Левицького,
м. Київ

У всіх своїх останніх книжках Дмитро Білоус наголошував, що сучасна Україна переживає такий етап в історичному розвитку, який вимагає від кожного її громадянина глибокої свідомості, великої енергії, особливої вимогливості у ставленні до себе й оточення. Реалії нашого життя не можуть підняти вимогливість кожного українця на вищий щабель розвитку свідомості суспільства, якщо не мають морального підґрунтя у людських стосунках, тобто якщо не спираються на традиції, правду, законність і честь. Тож Дмитро Білоус зробив таке припущення, чому в нашому суспільстві відбуваються негаразди:

І чи не тому, що люди нині
до землі жорстокі й до небес,
вибухи нелюдського в людині
вибухами стали на АЕС.

Незадовго до смерті на автобіографічному матеріалі Дмитро Григорович створив нову тематичну книжку про доброту і милосердя, український характер, українську ментальність. Книжка отримала символічну назву “Мандрівка в Країну Чеснот”. Ця віртуальна країна в розумінні письменника — унікальний світ духовних цінностей. Країна Чеснот — не просто результат письменницької фантазії, це родина, людська душа, яка має суверенність. У цій країні люди вчаться доброти й любові, вчаться жити без підступності й злості.
У реальному світі, натикаючись на кожному кроці на беззаконня, безчестя, обман, українці отримують болючий удар по духовності. Ці удари впродовж останніх двох десятиліть призвели до моральної деформації українського суспільства. Найболючіший удар з величезною кількістю дрібних уколів по національній культурі час від часу здійснює володарка сучасного інформаційного простору, її величність брехня. Культура стосунків як один із виявів духовного життя не може існувати й розвиватися в атмосфері суцільної брехні.
Якщо в суспільстві починають розвиватися несправжні, неправдиві стосунки, виникає ілюзорно-моральна атмосфера, яка зрештою неодмінно призводить до політичних репресій. Саме політика репресій заперечує культуру людських стосунків. Нещодавні вибори в Україні знову засвідчили основну ваду нашої нації — відсутність елементарної культури у стосунках. Із усіх боків, від кожної політичної групи тільки й чуємо про духовне відродження України. А що ж таке духовне відродження? У моєму розумінні це повернення до національних традицій і моральних чеснот українського народу. Тобто в українському суспільстві існували й існують такі загальнолюдські, загальнонаціональні виміри, до яких треба прагнути кожному громадянинові.
То чому ж сучасна ідеологічна вакханалія у вищих ешелонах влади перетворилася на дискримінацію національних традицій українського народу, титульної нації? Сучасна демократія стає монополістом у духовній сфері, перетворюючи донедавна інтелектуальну Україну на конгломерат бізнес-структур, які авторитетом великих грошей прагнуть підкорити собі сферу духовності, підпорядкувати її власним інтересам, які занадто відхилилися від загальновідомого розуміння людської моралі. У зв’язку з цим у своїй Країні Чеснот Дмитро Білоус пропонує створити моральні кордони:

Кордони нам слід визначати,
щоб не залітали чужі,
надійно ставати на чати
супроти розпусти й олжі.
Щоб через моральні кордони
як блазні, духовні мерці,
не лізли ділки безпардонні,
розв’язні не лізли людці.

Шкода, що нині більшість новоспечених лідерів не володіє азами державного мислення і не стає носієм національної культури для своєї держави. Тому варто нам, українцям, яким повсякчас доводиться зустрічатися з безчестям, підлістю, зрадництвом з одного боку, сприяти з іншого боку розвитку й вихованню в наших людей високих традицій українського козацтва: мужності, доброти, шляхетності, національного патріотизму.

Чесноти сяяли на Січі,
у Запорозькому коші.
Хай сяють і в новім сторіччі
в пра-пра-нащадковій душі.

Дмитро Білоус вважав, що душевний камертон у людині створюється передусім завдяки вихованню й освіті. Білоуса як високодуховну людину особливо непокоїла доля підростаючого покоління, турбувала байдужість дітвори до культурологічних питань, призначення літератури й мистецтва.
Самому Дмитрові змалку довелося відчути лиха і несправедливості. Його завжди турбувало коріння цих небезпечних явищ у дитячому середовищі. А воно, як відомо, виростає на нездоровому ґрунті. Батьки весь час на роботі, на домашнє виховання дітей їм бракує часу і сприятливої сімейної атмосфери, значення якої неможливо переоцінити. У даному випадку школа має відігравати особливу роль, проте вона неспроможна виграти битву за дитину, хоча намагається пропагувати школярам загальнолюдські правила й норми поведінки: не можна красти, брехати — проте все це має поверховий характер. Адже навчити можна тільки того, що дитина, підліток, юнак бачить щодня на власні очі. А якщо в житті батьків діти бачать брехню, потворність, злочин, — їх важко навчити чесності, щирості, сумлінності.
Як відомо, Дмитро Григорович Білоус багато писав про школу і для школи. Книжка “Мандрівка в Країну Чеснот” також написана для школярів. Більш того, вона написана на прохання вчителів, про що автор згадує у вірші-передмові, який так і називається: “З чого почалося?”

Та якось після наради
підійшли дві вчительки.
Ну а я завжди їм радий:
юних душ цілительки!
………………………………….
Пане Дмитре, дуже просим,
поможіть нам віршами.

Про школу нині пишуть майже всі, багато педагогічної літератури, преси, методичних посібників. Для українців школа була і залишається найважливішим етапом у становленні особистості й громадянина.
Дмитро Григорович завжди цікавився захопленнями сучасної молоді. Йому було прикро чути у засобах масової інформації про комерціалізацію сучасної школи, про її меркантилізм, про те, що нібито українська школа із джерела знань перетворюється на корумповане угруповання. Білоус добре знав ситуацію в країні, яка розбещує наше суспільство. Тому в книжці “Мандрівка в Країну Чеснот” письменник прагнув відповісти українцям на безліч актуальних питань. Наприклад, чому в сучасних заможних сім’ях діти виростають зіпсованими добробутом і ледарством. Чому вони марнують дорогоцінний час на різні забави, далекі від розвитку інтелектуальних здібностей. Поет дорікає неробам:

Гріх у житті одлежувать,
жить хитро та облесно,
бо хліб тоді не зле жувать,
як він дістався чесно.

Наприкінці життя поет мимоволі дійшов до головного питання у творчості — культури та її стосунків із мораллю. Так і з’явилася мудра лірично-філософська книжка “Мандрівка в Країну Чеснот”, яка стала найважливішою у багатогранній творчості Дмитра Білоуса. Автор з високою родовою честю підсумував свої життєві й творчі здобутки, відповідаючи нащадкам, майбутнім спадкоємцям на сокровенні питання свого покоління, для якого не існує думки про те, що справжня вільна культура аморальна. Хоч у сучасній світовій літературі існує багато таких прикладів. Скажімо, протиставлення гуманізму культури у вигляді авантюрного цинізму або пропаганда відмови від позитивного впливу культури на мораль. Нині, на щастя, не всі письменники поділяють цю думку, проте питання моральної позиції діячів культури — чи не найважливіше і найсучасніше.
Для нашого суспільства настав час нових перетворень в усіх галузях, і насамперед у культурі. Настав час прямого погляду в людські обличчя, відвертої розмови. Дмитро Білоус сподівався, що невдовзі наше суспільство подолає причини, які гальмують процес оновлення духовності в Україні. І новий час обов’язково змусить українців задуматися про державні питання, що вимагають негайного розв’язання, про питання розвитку сучасної культури, духовності та збереження національних традицій.
Нині, на жаль, відстань між тими українцями, які живуть і працюють для себе, й тими, чиє життя пов’язане з інтересами держави, занадто велика. Тому книжка Білоуса має велике суспільне значення. Можна спостерігати антинаціональні аспекти в загальнодержавній політиці. Наприклад, у культурі спостерігаємо підміну моралі аморальністю, невміння визначити гідність як беззаперечну якість порядної людини. Визначився страх перед безладдям. Відродження духовності за таких умов — важкий крок. Тут важливо мати не розв’язок, а шлях до цього розв’язку. Тут і виникають вимоги до сучасної прози й поезії в аспекті сучасного розвитку національної літератури. Тобто організувати художній матеріал на підґрунті соціально-національної ідеї, яка має тісний зв’язок із конкретним життям нашого суспільства і створює так певний сучасний твір. Безумовно, таким сучасним твором в українській літературі тепер можна назвати і тематичну збірку поезій Дмитра Білоуса “Мандрівка в Країну Чеснот”. Скажіть, чим не одне із нагальних завдань нашої культури?! І Дмитро Григорович успішно його розв’язав у своїй книжці.
Незадовго до смерті Дмитро Білоус, замислюючись над своєю творчістю, доробком, працюючи над новими рукописами тематичних поезій, не раз ставив питання: яка літературна творчість потрібна нинішній державі, сучасним людям? Можливо, тому виникало це питання, що перед очима письменника завжди були зримі ідеали, моральні еталони, безумовні життєві приклади. І це з особливою силою відчувається у його посмертній книжці “Мандрівка в Країну Чеснот”, над якою письменник працював до останніх хвилин життя і яку, на жаль, в останньому розділі, у четвертому зошиті не завершив. Працюючи над останнім рукописом, Дмитро Білоус казав: “У цій книжці постає моя біографія — життєва і творча. У нашій родині були свої закони; і головне, що нас вчили чесності й совісності. “Країна Чеснот” — це Україна, родовід, родина, зрештою, людська душа, яка потребує захисту від того поганого, що ми бачимо навколо і від чого треба оберігати душі наших дітей та онуків”.
Ця унікальна за задумом і реалізацією книжка стала вершиною мудрої життєвої філософії Дмитра Білоуса, творчим підсумком видатного письменника. Вона надає відповідь на безліч питань численним прихильникам творчості Дмитра Григоровича від школяра до видатного вченого. Вона розповідає про світ духовних скарбів, оригінальний і безмежно різноманітний світ Країни Чеснот, що пригортатиме до себе добрих і чесних людей, яких поет закликає у мандрівку до своєї казкової країни:

Веселою знана й сумною
родина в полоні турбот.
Тож, друзі, мандруйте зі мною
в Країну одвічних Чеснот.

Письменникові пощастило створити у власній душі віртуальну “Країну Чеснот” і залишитися вірним громадянському обов’язку, моральним принципам. Поринувши у “Мандрівку в Країну Чеснот”, кожен читач зможе побачити себе серед героїв життєвих сюжетів, відчути себе у конкретній ситуації й зробити повчальні висновки. У цьому, мабуть, і є головна цінність книжки. Не залишається непоміченою і така важлива деталь, як глибоке розуміння й живе бачення письменником дійсності, участь автора у невигаданій грі, яка дивовижно єднає Дмитра Білоуса з “вічними” принципами нашої літератури, що крокує до людських сердець. Безумовно, щоб зрозуміти цей одвічний шлях, треба переосмислити духовну спадщину так, як це зробив Дмитро Білоус.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment