Відкритий лист
Ганні Герман
У моєму місті, Ганно Миколаївно, молодь роздавала листівки і серед них трапилася копія вашої заяви до КДБ. Подаю її дослівно: “Я, Стецив Галина Николаевна, добровольно соглашаюсь сотрудничать с органами государственной безопасности для борьбы с украинским буржуазным национализмом и другими антисоветскими явлениями.
Обещаю чесно и своевременно информировать органы госбезопасности о национализме и антисоветизме, беспрекословно выполнять порученные мне задания, хранить государственную тайну, не разглашать доверенную мне информацию о способах и методах работы органов госбезопасности.
Донесения буду подписывать псевдонимом “Тереза”.
19 сентября 1979. (Стецив Г. М.)” І власноручний підпис.
Судячи з дати, цю заяву було написано в часи, коли мене із 1967 року і до так званої перебудови (понад 20 років) переслідувало Дніпропетровське обласне управління КДБ за націоналізм та антисовєтізм. Мені не давали змоги працювати за фахом, друкувати свої твори як письменникові, спілкуватися з творчими людьми і читачами, у моїй квартирі проводили кілька обшуків, до мене постійно підсилали стукачів — авторів подібних до наведеної заяв. Мене намагалися зламати, зробити самого стукачем, на що я не пішов і написав такі рядки:
Іду людиною з роботи
і громадянином іду.
Сьогодні я не став сексотом
собі і людям на біду.
Кадебісти помстилися за це. Уже під час горбачовської гласності вони сфабрикували побутову справу, засудивши і виславши мене на астраханські очерети. Та справедливість є, мене реабілітовано і, як зазначено в Указі Президента, “за вагомий особистий внесок в національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, за активну громадянську позицію” нагороджено орденом “За заслуги” III ступеня.
Як бачите, Ганно Миколаївно, я як колишній багаторічний дисидент і правозахисник, журналіст і письменник, як громадянин України маю святе право вимагати від вас — колишнього народного депутата України, а сьогодні державного службовця високого рангу, чесності та рішучого вчинку. Якщо наведена заява — фальшивка, доведіть це публічно, і я першим стану на ваш захист, бо все життя сповідував правду. Якщо ж цей документ справжній, і ви допомагали комуністичним катам знущатися з українських патріотів, то підіть із нинішньої посади, з політики, вибачтеся перед народом, своїми краянами, яких я люблю і пишаюсь, що вони у нас є.
Сподіваюсь на вашу чесність і мудрість.
Володимир СІРЕНКО,
член Національної спілки письменників України,
лауреат літературної премії “Благовіст”,
кавалер ордена “За заслуги” III ступеня,
м. Дніпродзержинськ
