ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ!

Наталія ОСЬМАК

Переможці районних і обласних етапів конкурсу імені Петра Яцика вже одержали нагороди. Радію, що стільки хлопчиків і дівчаток, юнаків і юнок переживають радість перемоги, отримують стимул для вивчення української мови. Участь у конкурсі спонукає і до вивчення глибинних витоків історії мови, а з цим має приходити розуміння важливості рідної мови для вироблення власної гідності, усвідомлення причетності до українського народу.
2005 року св. пам. командир УПА Василь Кук запросив мене до театру імені Івана Франка на закриття V Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика. І я зауважила: крім перших премій, які одержували конкурсанти, були ще й премії, що їх фундували родини в пам’ять своїх батьків. Це і мене надихнуло на думку вшанувати пам’ять свого Батька Кирила Осьмака. Чому ж саме конкурс з української мови я вирішила підтримати іменем Кирила Осьмака?
Кирило Осьмак з молодих років, навчаючись у Московському сільськогосподарському інституті (1910—1915), велику увагу надавав мові свого українського народу. В 10 числі місячника “Украинская жизнь” за 1913 рік він написав, що студенти-українці, члени українського гуртка інституту, намагалися відбувати практику на Україні, щоб мати можливість працювати для свого народу і вивчати його. Термінологічна комісія гуртка збирала літературний і народний термінологічний матеріал із галузі сільського господарства та суміжних наук.
Пізніше Кирило Осьмак продовжив цю діяльність, готуючи словник сільськогосподарської термінології в Термінологічному бюро Сільськогосподарського наукового комітету України, а починаючи з 1925 року — на посаді редактора словника сільськогосподарської термінології в Інституті української наукової мови. Та нищення українства, трохи пригальмоване на початку 20-х років, відновилося, і створення українських термінологічних словників 1930 року влада кваліфікувала як контрреволюційну діяльність, спрямовану на “підрив або послаблення радянської влади”. Кирила Осьмака звинуватили за ст. 5810 і 5811 КК РРФСР (у цей час він перебував в адміністративній висилці в Росії) й ухвалою Колегії ОДПУ ув’язнили в концтабір у Комі АРСР на три роки.
Це було не останнє ув’язнення Кирила Осьмака. Останнє — у вересні 1944 року на Дрогобиччині як учасника національно-визвольної боротьби. Перший лист Батька з Владимирської політичної тюрми (Росія) ми з Мамою одержали у березні 1954 року. Батькові листи до мене пронизані турботою про моє здоров’я, виховання, освіту. Особлива його турбота — про рідну українську мову.
Батько написав мені в листі: “Моє велике бажання, щоб любов до рідної мови у тебе міцніла, та щоб бажання декого про “посилене” наближення нашої мови до тої іншої не торкнулося тебе” (3.12.55).
“Кінчати школу треба лише українську. Уважаю за конечне і надалі, щоб вища школа була також з українською викладовою мовою, щоб у житті ти була природньою органічною часткою української народньої інтеліґенції” (3.05.57).
Цього року вже вп’яте преміями на честь Кирила Осьмака, Президента УГВР, буде нагороджено переможців конкурсу. Серед переможців минулих років — курсант Львівського інституту сухопутних військ Оксана Гладка, курсант Військового інституту телекомунікацій та інформатизації НТУУ “КПІ” Олексій Драглюк, ліцеїсти Київського військового ліцею імені Івана Богуна Богдан Писаренко і Ярослав Пахачук, курсант Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова Національного авіаційного університету Артур Кудрявцев, курсант Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба Роман Овчинник та інші.
Учасникам Х Міжнародного конкурсу з української мови імені П. Яцика побажаю те, що  1958 року побажав мені Батько: любіть рідний край, любіть Україну, і в житті завжди тримайтеся заповітів Великого Кобзаря!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment