ПЕРЕМОГА І БІЛЬ

Василь КРАВЧУК,
м. Ізяслав Хмельницької обл.

Прапори у цвіту. І сльоза, і весна.
Мир і травень. Святкуєм дев’яте.
Біль душі у мені розбудила вона
Вже укотре — печальна ця дата.

…Йшли у вічність у грозах батьки і сини,
Смерть збирала в пожарищах мито.
І дитинства не знали ми, діти війни,
Бо його було спалено, вбито.
Батьку, батьку, ще й нині до нас
Ти приходиш у пам’ять із бою.
У яку ж то хвилину твій погляд погас,
Як життя розлучалось з тобою?

Ми ж бо ждали тебе — мама й діти твої,
В рідній хаті ми снили тобою.
Десь поволі стихали смертельні бої,
Але ти не вернувся із бою.

Не прийшов у село. Залишивсь на війні,
Лиш на камені ім’я читаю.
І сльоза затуманює погляд мені,
Коли в день той свій спогад вертаю.
Перемога і біль, і сльоза на очах.
Із вітрами говорять могили.
За сьогоднішній спокій у тяжких боях
Дорогою ціною платили.

Листоношу чекали від тебе з листом.
А вона чорну звістку вручила.
Й зупинилося сонце за синім містком,
І зів’яли в польоті прострілені крила.

У скорботній задумі вінки покладім,
Аби пам’ять свята не вмирала,
Щоб ніколи війна не прийшла у наш дім
І дітей у батьків не забрала.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment