П’ЯТА КОЛОНА, ЗАХОПИВШИ ВЛАДУ, ПІШЛА В НАСТУП

Володимир ПІПАШ,
кандидат історичних наук,
депутат Закарпатської обласної ради

Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні — маючи, щоб не довелось гірко любити втративши.
В. Чорновіл

Не секрет, що в найвищих російських політичних колах домінує погляд, буцімто державна незалежність України є “випадковістю” (“нєсуразіцей”), яку слід виправити. Тому це одне з найголовніших завдань зовнішньополітичної стратегії Російської Федерації. Підтримує цю політику, згідно із соціологічними опитуваннями, й більшість її громадян. Вона важлива для політичної верхівки Росії ще й тому, що можливі успіхи у цій сфері “відволікають народ” від поразок в інших, зокрема у соціально-економічній.
Розробка шляхів і реалізація дій для “виправлення “нєсуразіци”, тобто “повернення” України до складу Росії, покладені на потужні установи — від наукових інститутів (працівників останніх, приміром Корнілова, Затуліна тощо ми бачили на різних “свободах”) до спецслужб. Передбачає вона й активну діяльність агентури, стимулювання та координацію дій російської п’ятої колони. Забігаючи наперед, нагадаю, як 27 квітня в теленовинах показали мітинг у Севастополі з нагоди “великого свята” — ратифікації угоди щодо Чорноморського флоту. Організатори (місцева влада) увімкнули український державний гімн. Учасники — люди із російськими державними прапорами та прапорами ЧФ, як зіронізував телекоментатор, “підтримали”: заспівали державний гімн Російської Федерації (він же — СРСР).
Думаю, нема потреби пояснювати, чому люди, котрі мріють про відновлення “вєлікой і єдіной”, так радіють угоді. Зрозуміло, що це наближає їхню мрію. Чому ж тоді очільники влади — Янукович, Азаров, Литвин стверджують, що жодної “п’яді” української землі не віддали, суверенітетом не поступилися? Невже не розуміють?
Без сумніву, розуміють чудово. Але це й є ідеологічна мета Партії реґіонів (та “примкнулого” Литвина) — знищення незалежності України. Адже ця партія — найпотужніший загін п’ятої колони Росії у нашій державі.
Знищення незалежності не обов’язково означатиме негайну, у найближчі роки ліквідацію держави Україна. Вірогідніше, певні ознаки формального суверенітету, такої собі квазідержави залишаться, але у якій економіка буде “об’єднана” із російською, точніше — підпорядкована їй, зовнішня політика буде “узгоджена” з російською, підпорядкована їй, внутрішня політика у гуманітарній сфері, разом з мовою, освітою, навіть “спільною історією” будуть російськими, Збройні сили підпорядковані “спільній стратегії”. Українці в цій квазідержаві, де пануватиме тоталітарний режим, перетворяться на пригноблену меншину, яка інтенсивно буде зросійщуватися. Останнє стосується й інших неросійських національних меншин.
Тобто Україна перетвориться на ще одну російську державу, де від українського залишиться сама назва. Вона стане частиною відродженої Російської імперії із її претензією на гегемонію у Європі та світі, з метою перетворення низки передусім центральноєвропейських держав на сателітів (ще З. Бжезинський наголошував: єдине, що заважає Росії знову стати світовою імперією — це незалежність України, невходження її до складу Росії).
Не впевнений, що є потреба детального роз’яснення загрози зазначеного. Адже за подіями слідкують усі. Тож коротко.
Іржаві “бляшанки” Чорноморського флоту в морі, який блокує у Босфорі член НАТО — Туреччина, не мають важливого військово-стратегічного значення для Росії (окрім, хіба що проти Грузії). Справжня мета присутності російських моряків у Севастополі — організовувати деструкцію проти України в Криму та загалом на півдні, підтримувати місцеву п’яту колону. Водночас це унеможливлює вступ України до Євросоюзу та НАТО, “прив’язує” її до Росії.
Гуманітарна політика віце-прем’єра Семиноженка, міністра освіти Табачника та й самого Януковича (здав навіть тему Голодомору) націлена на викорінення з усіх сфер того незначного українського, яке заледве вдалося вибороти із 1989 року, підпорядкування російським великодержавним інтересам.
В економічній політиці планують поставити під контроль Росії (з непідсудністю українським судам російських господарчих суб’єктів) атомну енергетику, авіабудування, газотранспортну систему, об’єднання в єдину структуру російського “Газпрому” та українського “Нафтогазу”, будівництво військово-стратегічного автобану Москва—Сімферополь, мосту через Керченську протоку тощо.
Мало не все (окрім поки що прапора та гімну), що за 18 років Україна виборола, режим Януковича здав за неповних два місяці чи планує це зробити найближчим часом.
Щодо тоталітаризму. Перше. Нині під контролем президента — Кабінет Міністрів, Верховна Рада, Конституційний суд, інші суди, Генеральна прокуратура, Національний банк. Губернаторами в областях поставлено своїх. Різко запроваджується цензура у ЗМІ. Такої концентрації влади в одних руках не було в жодного президента України.
Друге — Конституція наче ще є, але абсолютно ігнорується та порушується. Це щось схоже на радянські часи. Те саме і щодо законодавства. Такого брутального поводження із Конституцію України не дозволяв собі навіть Кучма. Брутально і нахабно. Якщо Конституція забороняє: “начхати!” — така логіка в її “ґаранта” (вона справді нагадує ставлення до норм закону в зеків). Так само вільно поводяться із законодавством його підручні — Азаров, Семиноженко, Табачник тощо.
Ознакою тоталітаризму є й те, як ратифіковували угоду щодо ЧФ, ухвалювали бюджет. Зневажливе ставлення (так, як в СРСР ставилися до дисидентів) нинішньої влади до опозиції (Азаров із Януковичем заявляють, що “справжньої опозиції вже нема”, бо вона себе “здискредитувала”, а “порядок” у “демократії” вони наведуть).
Українське суспільство перебуває у шоковому заціпенінні. Бо “що може бути ТАКЕ”, воно собі просто не уявляло. Проблема й у тому, що громадськість розчарована в тих, кого нині називають лідерами опозиції. Бо є за що.
Однак заціпеніння мине швидко. Адже коли стоїть питання загрози існуванню самої української нації, — воно мине. Без сумніву, зіграє імунітет само(націо)збереження. Тим більш, що свіжі у пам’яті недавні “уроки” того, що з нашим народом творили, коли він не мав державності. Актуальність вислову В. Чорновола “Україна починається з тебе!” стає нині особливо близькою кожному свідомому громадянинові.
Тож, без сумніву, встане Україна! Й об’єднаються на її захист усі її діти. Що ж до методів. Територіальну цілісність, державну незалежність та свободу дозволено захищати всіма доступними. Що ж до лідерів? Та будуть нові лідери! Народ висуне.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment