СТУСОВА ТЕРИТОРІЯ

Василь Овсієнко у сквері ім. Василя Стуса

Василь ОВСІЄНКО,
лауреат премії ім. В. Стуса
Фото Ксенії ГЛАДИШЕВОЇ

Уцілілі столітні дуби, які ще пам’ятають Василя Стуса, і “святошинські високогорлі сосни, що рурами гудуть, вгорнувши в небо крони величаві”, мабуть, тішилися, що в Міжнародний день Землі, 22 квітня, побувало чимало людей. Це учні школи № 235 імені В. Чорновола разом з активістами Української народної партії прибирали ділянку, де має постати пам’ятник чи погруддя Василеві Стусу. Про це сповіщає табличка, встановлена тут 19 березня.
Нашим читачам відомі перипетії зі сквером імені Василя Стуса. Сквер цей мав бути ліворуч від проспекту Перемоги, де стояв будиночок на вулиці Львівській, 62, у якому Стус із дружиною Валентиною Попелюх жив до арешту 12 січня 1972 року. Громадськість Києва, учні шкіл № 140 і № 200 вперше 21 квітня 2007 року прибрали це місце, а на дубі прикріпили саморобну табличку “Тут буде сквер імені Василя Стуса”. Але київська влада продала ту ділянку ТОВ “Команія ЕТРЕКС”, а робітники компанії вночі проти 10 березня 2009 року зрізали дуби й сосни. Ми створили оргкомітет на чолі в Віктором Ткаченком, який вступив у боротьбу. Оскільки судовий позов призупинив спорудження офісно-торговельно-розважального комплексу, то названа компанія мусила йти на переговори і запропонувала “мирову”. Вона погодилася не зачіпати пам’ятного знака, спорудженого на місці будинку, де жили Стуси; відкрити меморіальну дошку на одній із майбутніх будівель; посприяти відведенню під сквер ділянки праворуч від проспекту. Бо всі інші ділянки довкола вже розпродані. З цим погодилися вдова поета Валентина Попелюх і син Дмитро Стус.
Отже, невеликий сквер перед мостом через Кільцеву дорогу, праворуч від проспекту Перемоги, неподалік станції метро “Житомирська”, тепер офіційно названо Сквером імені Василя Стуса. Це рішення Київради № 13/3451 від 26 лютого 2010 року опубліковане в газеті “Хрещатик” № 44 (3675) за 30 березня.
Нагадаємо, що Василь Стус у серпні 1979 року повернувся до дружини і сина вже на вулицю Чорнобильську, 13-А. Жив там до другого арешту 14 травня 1980 року. Під час перепоховання 19 листопада 1989 року ми привозили його сюди в домовині на останній поклін.
Поруч, на проспекті Вернадського, 61 від 25 травня 1995 року висить меморіальна таблиця роботи Бориса Довганя, що сповіщає: “В цьому будинку у 1963—1965 рр. жив поет Василь Стус”. Це був гуртожиток аспірантів АН УРСР.
А 21 травня 2003 року на сусідній вулиці Радгоспній відбулись урочистості з нагоди перейменування її на вулицю Стуса.
Це стусівська земля, і саме тут він має бути найбільше пошанований.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment