СЕВАСТОПОЛЬ — «МІСТО РОСІЙСЬКОЇ СЛАВИ» ЧИ ГАНЬБИ?

Олександр ДОБРИЦЯ — чернігівський історик, автор цікавих публікацій, книжок переважно про період Київської Русі. Втім, діапазон його досліджень широкий — це й Хмельниччина, доба Руїни, гетьман Мазепа, визвольні змагання часів УНР, боротьба ОУН і УПА.
Журналіст Ростислав МУСІЄНКО чимало років працює в Чернігові власним кореспондентом Національного радіо і телебачення. Йому теж небайдужа українська історія. Дослідження він поєднує з публіцистикою, проводячи паралелі з днем сучасним. Імпонує, що Олександр Добриця та Ростислав Мусієнко прагнуть подати непростий історичний матеріал в доступній формі. Такої історичної публіцистики бракує. І вона повинна бути паралельно з ґрунтовними науковими працями. Адже комуно-імперські міфотворці й закордонні, й доморослі плодять численні міфи, дезінформацію, яка, хочемо ми цього чи ні, діє на людей.
Один із таких міфів, що актуалізувався через тему Криму, Чорноморського флоту Росії, — теза про Севастополь як “місто російської слави”. Що насправді за цими міфами — переконливо показує ця публікація.

Днями в Криму відзначили річницю битви при Альмі, яка стала початком поразки Російської імперії в Кримській війні. Костюмовані театралізовані заходи, численні глядачі — все це знову нагадало про кримську карту, охоче розігрувану політиками з неодмінним звертанням до “морської слави Севастополя”.
Мусієнко: Імперські амбіції, пожадання не зовсім зрозумілої слави на Чорному морі дослідники пов’язують із Петром I, який замордував чимало люду, нашвидкуруч будуючи на базах відібраного в турків Азова кораблі, як йому уявлялося, майбутнього Чорноморського флоту. Реалії виявилися зовсім іншими.
Добриця: Після невдалого Прутського походу Петро I був змушений спалити власний флот, створений біля Азова. На цьому й закінчилася перша стадія намагань утвердитись на узбережжі Азовського моря. Було зруйновано Азов і Таганрог, заснований Петром I.
Мусієнко: Оце перша “славна” сторінка флоту Росії на Чорному морі. А тепер далі. Все-таки імперія набрала сили, захопила Крим, створила Чорноморський флот уже нового покоління. Одна з найславетніших, як вважає група дослідників, в історії цього флоту — Синопська битва.
Добриця: Ця битва ввійшла в історію як остання битва вітрильників. А Синоп був тою межею, з якої почалася велика європейська війна. Ідеться про Кримську війну. До неї готувалися всі й усі її хотіли. Західні держави — Англія, Франція, Австрія — були проти, щоб Росія і надалі розширювала свої кордони на південь, захопила Босфор і Дарданелли. Головна база турецького флоту була в Синопі. І тому Нахімов зі своєю ескадрою напав саме на цю базу, коли в ній перебувало 16 кораблів: два пароплави і вітрильники.
Мусієнко: А що ж протистояло цим турецьким силам?
Добриця: Російська ескадра. Але тут річ не в кількості, а в якості.
Мусієнко: Російські кораблі були лінійні й набагато потужніші, ніж фрегати. Калібр гармат на них значно переважав калібр гармат турецьких. Коли історики кажуть, що кількість гармат у турків була навіть більша, враховуючи берегові батареї, вони лукаво обходять той факт, що, скажімо вага бортового залпу російської ескадри досягала 400 пудів металу, а бортового залпу всіх турецьких кораблів — приблизно 150 пудів. Тобто майже втричі була перевага бортового залпу.
Сучасніші, порівняно з турецькими, лінійні кораблі Нахімова мали на озброєнні так звані великокаліберні бомбічні гармати, які стріляли не примітивними середньовічними ядрами, як турецькі, а розривними снарядами. Ефект влучення такого снаряда в дерев’яний корабель — моментальне загорання.
Добриця: Тож ескадра Нахімова за потужністю набагато перевищувала можливості турецької. Турецький флот було знищено. Загинуло майже три тисячі турецьких моряків. Після Синопської битви саме Англія звинувачувала Нахімова у піратському ставленні до турецьких моряків. І це було формальним приводом, щоб Англія вступила у війну.
Мусієнко: Але це справді була остання велика битва вітрильників. У гру вступили потужні морські держави — Англія і Франція. І ось цікава річ. Горді лінійні кораблі Нахімова замість того, щоб вийти в море і дати бій англо-французькій ескадрі, без бою затопили на фарватері Севастополя. Що насправді відбувалося?
Добриця: Коли зіткнулися біля Севастополя величезні армади, стало очевидно, що вітрильники не можуть битися з ґвинтовими пароплавами і просто стануть мішенню. Тож було вирішено затопити кораблі при вході в бухту, щоб не могли зайти кораблі союзників, а всі гармати, які були на кораблях, зняти і перетягти в тил, побудувати форти й укріплення.
Мусієнко: Отже, флот, який базувався в Севастополі, виявив повну безпорадність на морі перед об’єднаною ескадрою супротивників. Чим закінчилася героїчна оборона Севастополя, відомо. Становище Севастополя було безнадійним.
Добриця: Він був приречений. Усі керівники оборони загинули — Корнілов, Нахімов, Істомін.
Мусієнко: У цьому історичному епізоді долю Севастополя вирішило повне домінування на морі противника — англо-французької ескадри. Не допоміг героїзм захисників, а їхня загибель була розплатою за недолугі попередні стратегічні рішення, за технічну відсталість імперії. Але набагато сумніша ситуація склалася під час Другої світової війни, коли німецький генерал Манштейн без танків, маючи сили за чисельністю набагато менші, ніж радянське угруповання у Криму, в Крим таки увірвався, і дуже швидко Севастополь опинився в стані цілковитої облоги. Як це відбувалося?
Добриця: У Манштейна було недостатньо сил одразу захопити Севастополь, оскільки на сході Кримського півострова ще були радянські війська і їх ще треба було скинути в Керченську протоку. А пізніше постійно загрожувала імовірність, що буде висаджено десант. Це й сталося 1942 року в Керчі. Усе закінчилося повною поразкою. Адже Мехліс, який керував цим наступом від ставки, був невігласом у військовій справі. Усі війська були розгромлені. І після того стало зрозуміло, що Севастополю вже ніхто не допоможе. Він був приречений. Крім того, Манштейн отримав дуже велику кількість трофейної зброї, яку наші кинули після Керченської поразки. Армія Манштейна нарешті отримала повноцінне озброєння.
Мусієнко: А яка тут роль флоту, що міг би якось впливати на перебіг подій?
Добриця: Із Чорноморським флотом у Велику Вітчизняну війну відбувалися дивні речі. Наприклад, коли Чорноморський флот домінував у цьому реґіоні, німецьких кораблів тут ще не було. Але чомусь адміралу Октябрьському привиділося, що з’явилися якісь кораблі, підводні човни Німеччини. І він наказав усьому нашому флоту піти на бази. Замість того, щоб вести активну битву на підтримку Одеси, наш флот просто сів у глуху оборону, заховався на базах, і німці стали господарями на Чорному морі. Хоч це дивно.
Мусієнко: Настав момент, коли флоту вже треба було якось виявити свою честь і доблесть: слід було із приреченого Севастополя евакуювати людей, передусім військовослужбовців. Що ж сталося?
Добриця: Там було стотисячне угруповання. Але сталася ганебна річ: вищий командний склад — командири, комісари на чолі з адміралом Октябрьським, генералом Петровим — сіли у літаки і зникли. Ніхто не керував, не було води, продовольства… Це паралізувало військо. Угруповання було знищене. 90 тисяч полонених. Це одна з найстрашніших і найганебніших сторінок Чорноморського флоту.
Мусієнко: Наш наполегливий пошук російської морської слави в Севастополі завершений. Безрезультатно. Тож хочеться побажати здорового глузду і тверезої пам’яті й закордонним провокаторам, і місцевим колаборантам, для яких кожні електоральні перегони в нашій державі породжують нав’язливу ідею зажити на драмі минувшини Севастополя власної дрібненької слави — принаймні в очах господарів. Тільки слава така може бути одноразова, і з відповідним душком.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment