УМОВНО ДЕМОКРАТІЯ

Петро АНТОНЕНКО

“Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити мітинги, збори, походи і демонстрації…”
Стаття 39 Конституції України.
“Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова (все це — умовно кажучи) держава”.
Стаття 1, трохи видозмінена,
Конституції України

Рішення Київського окружного адмінсуду, який за позовом міської держадміністрації заборонив опозиції проведення в столиці акцій протесту під час візиту президента Росії Дмитра Медведєва, вражає цинізмом навіть на тлі того, що ми бачили в ці місяці. Цинізм у самій мотивації заборони проведення масових заходів у центральній частині Києва, зокрема, на вул. Банковій, Хрещатику, Майдані Незалежності, Арсенальній площі та Контрактовій площі. Ось вона: “З метою уникнення будь-яких сутичок між представниками різних політичних поглядів, враховуючи попередній досвід забезпечення охорони громадського порядку під час подібних акцій, а також конфліктів з нарядами міліції, що можуть призвести до різкого загострення ситуації та масового безладу… на час запланованого офіційного візиту в Україну президента Російської Федерації Медведєва 17—18 травня”.
Ще суд послався на закон про основи національної безпеки України, де йдеться про “своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізацію реальних та потенційних загроз національним інтересам”.
Отже, судова влада України розтоптала чи не основний принцип судочинства — презумпцію невинності, трансформувавши його у презумпцію вини. Тобто учасників акцій протесту зарані записано до таких, що становлять “реальну та потенційну загрозу національним інтересам”. Особливо промовисте слівце “потенційних”, тобто потенційні злочинці.
А щодо того, що це “з метою уникнення будь-яких сутичок між представниками різних політичних поглядів”, то за такою мотивацією можна заборонити все, будь-які громадські акції. Мітинг комуністів? То на них же можуть (можливо, “потенційно”) наскочити націоналісти. А на акцію націоналістів “потенційно” накинуться комуністи. А як інакше, коли в суспільстві, виявляється, існують різні погляди, ідеології, політичні сили. Існують партії й громадські організації, які сповідують ці погляди й хочуть їх вільно пропагувати, зокрема на громадських акціях. Тобто хочуть, бачте, того, що гарантовано Конституцією. Шкода, що все це існує в суспільстві. І чому б не оте цвинтарне єдиномисліє, як у часи “розвинутого соціалізму”.

* * *
Із тими, хто волів би зробити з України “умовно демократичну, правову” державу, все зрозуміло. Не дуже зрозуміло з демократичними силами, опозицією. Вона майже мовчки сприйняла цей черговий плювок в обличчя від правлячого режиму. Як і промовчала стосовно приводу для такого рішення суду, тобто візиту Медведєва. Чомусь із більш як десятка так званих опозиційних партій лише радикальна галаслива “Свобода”, яка, як і партія “За Україну!”, й подавала заявку на мітинг, виступила із заявою протесту проти рішення суду й опротестувала його в судовому порядку. Можливо, якийсь інший суд скасує те одіозне рішення і десь наприкінці травня дозволить опозиції “провести ці акції 17 травня”.
Так лише “Свобода” провела-таки в понеділок, 17 травня, акцію протесту, правда, за означеними судом межами: на Софійському майдані. Акційку у формі чи то мітингу, чи то пікету за участю сотні чи півтори свободівців і ще стількох випадкових перехожих і журналістів. І на тому спасибі. Бо жодна з інших так званих опозиційних сил не провела й такого. Якщо комусь не подобалася “Свобода” та її лідер Тягнибок, то що заважало провести такий мітинг в іншому кінці величенького майдану чи біля сусіднього перехрестя? Щось таки заважало…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment