Частина перша
Продовження. Поч. у ч. 1, 4, 6, 8, 10, 12 за 2010 р.
Жаль мені тої хустини: мамине ще дореволюційне дівоцтво, зелена, в пишних ружах. Але ж ми про косатих дівчат та про житечко. Житній цвіт, як нещодавно розказав мені пасічник й агроном добродій Анатолій, — неперевершені ліки при всіх гастритах. Жменю цвіту натщесерце — на рік забудете про всі печії, ниття. А якщо дотримуватиметеся здорового способу життя — назовсім, бо ж недарма в народі кажуть: “Гастрит біжить до язви, а язва — до раку!” Цвіт побачите на колоскові — тоненькі жовтенькі смужечки. Такого житнього колоска ще й таргани бояться.
Житньою соломою, що не була під комбайном, у нашій родині перекладають яблука, коли квасять. Смак особливий. А ще солома лікує астму. 200 г соломи (не м’ятої комбайном) залити двома літрами крутого окропу, вкинути корінець валер’яни чи просто додати ложку аптечної настоянки й дві ложки медичного спирту. Накритися й дихати цією парою (близько 15 хв), тримаючи казанець на плиті. Задуха знімається з першого разу.
Попарившись, одразу ж лягти в ліжко. Для посилення лікувальної дії зцідити воду й гарячу солому покласти на груди, утеплити. Тримати півгодини.
Цей припис кілька років тому подарувала мені в потязі Бахмач—Кременчук моложава бабуся з вертлявим хлоп’ям. “Як зайдеться бувало в кашлі, аж синє стає! Де вже ми не були, так уже його скололи, бідненького, аж, слава Богу, дівер про соломку підказав!”
Але головна мова — про дівок косатих. Українська магія косі надавала виняткового значення. Адже дівчина, вбрана стрічками, — це символ Веселки Небесної — Брами Ирію, земне втілення Богині Весни Лелі, що несе дощі врожаїсті. Вбираючись у стрічки, Діва-Жона націлює, утверджує себе на многодітний рід. Це заклик до РОДа — першотворця небесного — ощасливити її. Цей прадавній звичай у нашому хутірці тримається й досі. Бентежне хвилювання змушує серце солодко затьохкати, коли ось така юна богиня в оточенні світилок, замаяна веселками стрічок, троєкратно кланяється, благословення просячи на весілля.
…Гірко чути про причину розлучень: — “Пив, бив”. Щоб на таку красу руку підняти?! Вдарити дружину, матір твоїх дітей — найтяжчий із гріхів, це все’дно, що животворний корінь роду рубати.
Шануй дружину свою: і в молодості,
і в старості… Ладу Небесну шануєш!
А знехтуєш хоч раз — всі жертви твої марні,
бо це сестра Моя меншая!
“Пияцтво — це добровільне божевілля” — застерігали стародавні елліни. “Та він такий дурний від горілки робиться — на Божу Матір замахнувся б!” Ні, це не українська приказка, це визойк моєї скривавленої сусідки, яку зять учив “как нужно жить”. Скільки жінок підписалися б під цими гіркими словами? Тисячі тисяч!
Магомете — Великий Пророче, Ти справді прозирав у майбутнє, накріпко заборонивши вживати своєму народові вино, бо ревно піклувався про своїх дітей. У мусульманських країнах пияцтво, розпуста, неробство — найтяжчі з гріхів і прирівнюються до зради батьківщини. Не чашею з трутизною ми прилучаємося до Господина Небесного — серцем!
Згодом я присвячу окремі сторінки цієї книжки темі зцілення від пияцтва — з детальними приписами цілющих трав, а зараз… в пам’яті зринає не лише ота коса, а й батьківські приписи.
Батько довго розпитували Миколу: і як він спить, і куди головою, коли встає, що їсть-п’є, і про родителів… І зробили висновок — виразка задавнена: “Ріжте, Насте Самілівно, півника молоденького!”
Довго на слабенькому вогні вмлівав той півник. Біле, мов папірина, м’ясо дісталося мені. А Миколі — цілющий навар. Там була і дрібнолиста конюшина (давньоруська назва краще, точніше розкриває лікувальні властивості рослини — язвеник), ланцетолистий подорожник, нагідки, сухоцвіт болотяний, деревій, ягоди шипшини… Начебто й усе. І за суботу й неділю мій товариш підвеселів.
— Ти, Миколо, де побачиш оцей довгастий подорожник — їж! Сирим! Швидше оклигаєш! І ще он що скажу… Радість молода — найкращий лікар! І не бійсь недуги, не бійсь — тоді вона над тобою ніколи гору не візьме!
Науковці з центру Сибірського відділення Російської академії наук з 1994 року займаються вивченням впливу позитивних емоцій та словесної інформації на захисні сили людини. Встановлено, що будь-які позитиви не лише швидше гоять рани, а й змінюють на ліпше структуру крові та ДНК.
Проте й український досвід не дає себе осоромити. При виразці шлунка одним із чудодійних засобів є насіння будь-якого подорожника уже на початку серпня. Чайна ложка неочищеного насіння на склянку окропу. Варити до 10 хвилин на окріпнім ключі (водяна баня). Або ж у горщику настояти в духовці (печі) три години. Хай постоїть в обох випадках вкутаним ще годину. Це денна частка. Вранці — натщесерце. А так — за двадцять хвилин до їжі.
Чудовий не лише ранозагоювальний засіб, а й знеболювальний. Курс лікування — за самопочуттям, але не менше трьох тижнів.
Якщо маєте виразкову хворобу, не пропустіть літній час для повного одужання. Спочатку потрібно бодай три дні поголодувати, п’ючи щодві години по ложці кропив’яного соку. Кропиву беруть (жалку, багаторічну) під час цвітіння з коренем, полощуть у воді й пропускають через м’ясорубку. Щодня нову частку. Далі курс продовжують подорожником, або ж вітровим батогом — цикорієм Cichorium intybus. Я назнарошне повернув рослині петрів батіг її прадавню назву: за давньоукраїнською билицею, цю дивовижну за своїми властивостями зілину подарував пастушкові-сироті Батько вітрів — Стри-Бог, щоб вихльоскувати недуги і з худобини, і з людини. Його з іншими рослинами використовують для оздоровлення шлунково-кишкового шляху, при печінкових недугах, звуженні (дискінезії) жовчних шляхів, запаленні підшлункової залози — словом, усього цього клубка, що викликає виразку шлунка, цукровий діабет.
Проте щоб вітрів батіг самосилом подолав виразку шлунка — ніде не чув, аж доки зустрів людину, яка сама ним і вилікувалася, уникнувши операції. Давній знайомий на ймення Петро — водій із сусіднього села Тиниці. Ось припис. Береться одна пишна рослина з коренем і квітом (кореня не мити) і три години промлівається в печі (в духовці) в трьох літрах води. Це денна частка. Сувора дієта. Спробуйте скористатися цим приписом, успішно випробуваним. У перший тиждень вживання напару болі зникнуть. Але пити потрібно 18 днів. Це припис Петрової бабусі, його в червні приятель завжди повторює, щоб підтримати серце, прочистити судини, печінку, нирки, погнати солі з тіла, зняти радикулітні болі в попереку, колінах — професійні недуги.
Людям похилого віку це саме той помічний батіжок, що зменшує рівень холестерину, гамує нерви незгірш славнозвісної валеріяни, запобігає діабетичним і склеротичним змінам. Поліпшує виділення сечі. Ось тому й додаю його до відомого збору, що лікує простату. Листя клена (молоде, салатового кольору) — 1 ч., вітрів батіг — 1 ч., злинка — 1 ч., листя або кора ліщини — 1 ч., ромашка лікарська — 1 ч., алтея великоквіткова — 1 ч. 1 ложка збору на 300 мл окропу. Настояти в духовці три години. Денна частка. Курс лікування — за станом здоров’я.
— Бажано б, оце ж і пора надходить, соку картопляного попити, — казали батько. — Червона — найкраща, вічка виколупують. Труть разом із кожушком й по півчарочки (50 мл) двічі на день. Натщесерце й перед сном!
Завважу, що сік картоплі п’ють лише при гастритах та виразці шлунка з підвищеною кислотністю шлункового соку.
— Ну, то ступай, ступай уже в сосняк. Учора й дощик дзябнув, до денця щоб легені очистити, бадьор ухопити, живиці з підранок дорогою наджолубаєш, — відряджав мене батько.
Ми так звикли до сосни, що дивуємося, відкриваючи її неперевершені лікарські властивості. Давньоруські волхви в хитромудрій кощуні-легенді закодували їх… Колись соснина була людиною: мужем ставним, гордим, кучерявим, до Бога ласкавим, та не до поселян. Отож попросила в нагороду, щоби їй всі кланялись, а коли вже сльоза зрониться, то щоб і сльоза коштовною була. Все сталося, як у РОДа й прохалося.
У сосни — pinus syivestris все має коштовні властивості. Особливо сльоза-живиця, що, пролежавши на морському дні тисячі років, перетворилася на бурштин. Дивовижно, але на противагу іншим коштовним каменям, він не втрачає блиску навіть під дією морських солей. Цим феноменом “соснова сльоза” завдячує мікродозам радіоактивних часточок, що своїм випромінюванням тотожні біовипромінюванню людини. Звідси й неповторні оздоровчі властивості бурштину. Це відали цілителі ще Давнього Єгипту. На далеку й небезпечну Балтику споряджали цілі експедиції, щоб роздобути “камінь життя, здоров’я і чоловічої сили”. Нашийні прикраси фараонів інколи всуціль зроблені з дивовижної краси шліфованих бурштинових пластинок. Їх зашивали й під шкіру єгипетських мумій, бо зупиняють навіть тління. Бурштин роками настоювався на вині, виннім оцті для вживання всередину і для вмащення сановитих осіб. Римські мотрони обов’язково мали при собі щось бурштинове — для продовження молодості. Та навіщо далеко ходити. Бабуся Онися носила родове бурштинове намисто — кожне вічко завбільшки з абрикосину, але не медово-жовтого, а темнокоричневого тьмяного кольору. Мамі вони його не передали, а спалили за межівником: “…бо там, дитино, самі недуги та наруги!”
Бурштин надягали дівчинці, щоб запобігти волу (зоб) і щоб вона швидше дозрівала.
По Чорнобильській філігранно спланованій “аварії” криком кричу: “Батьки! Відродіть цю, вивірену тисячоліттями оздоровчу народну традицію, щоб нація не канула в небуття!” Ми навічно позначені стронцієвим жалом. Чорнобиль — це 200 Хіросім. (Рослинам-антирадіантам присвячу цілу розвідку.)
Мої юні україночки, бурштин — не лише прикраса. Це криниця вашого здоров’я. Це рум’янець на щоках, бо іони закам’янілої соснової смоли оздоровлюють кров. Це ваша царственна постава — зміцнюють кістки, сприяють росту кіс. Це ваш успіх університетський, бо поліпшує зір, пам’ять. Настя Лісовська носила розкішні бурштинові намиста, бо на Івано-Франківщині навіть місто є — Бурштин, де великі запаси цього коштовного для здоров’я каменю-смоли, й стала володаркою Османської імперії. Пропоную кожній дівчинці під час народження дарувати бурштинові камінчики.
Для постійної чоловічої бадьорості стародавні елліни носили браслети на лівому зап’ясті. Бурштинову наливку полюбляли й козаки. Але не кухлями, а краплями, додаючи в меди як оздоровчий чинник, особливо перед морськими походами, бо найліпше запобігає простудним захворюванням. І нині від епідемії грипу можна дуже просто вберегтися, якщо вранці в чай додавати три краплі бурштинового “еліксиру здоров’я”. Та ви не вбереглися й застудилися: натріть спину й груди бурштиновою настоянкою, і вам одразу ж полегшає. Така диво-настоянка знімає аритмію, інші серцеві недуги, усуває порушення кровообігу. Головні болі зникають, коли потерти чоло не лише настоянкою, а й просто шматочком бурштину. А всього крапля “еліксиру”, втерта в зап’ястя (там, де добре промацується пульс), знімає втому, поліпшує самопочуття.
Бурштиновий еліксир одразу гасить напади астми. 4—5 крапель на 100 мл перевареної води.
Бурштин як запобігання зобу — беззаперечний факт. А смоктання живиці, на гадку О. К. Кодакова, запобігає раку шлунка, прямої кишки, утворенню в цих органах поліпів. Іони бурштину руйнують, напевно, й ракові клітини. Купіть своїй донечці бурштинове намисто, і ваш рід не згине.
Буде вічен твій Рід — буде вічен й твій
Нарід — РОДові небесному на радість!
Бурштиновий “еліксир здоров’я” може зробити кожен. 50 г бурштину подрібніть молотком на зернята й залийте 0,5 літра 96-відсоткового спирту. Поставте в темне місце, щодень тричі струшуйте. За два тижні настоянка готова.
Бурштин повністю не розчиниться, але віддасть усі лікувальні ферменти, наситить настій оздоровчий. Можна ще раз подрібнити й ще раз злити. Це вже не для внутрішнього вжитку, а для витирань, що повертають здоровий колір обличчя не лише жінкам, а й чоловікам. Еліксир розгладжує зморшки, припиняє випадіння волосся.
Далі буде.
