ВЕРШИНИ ПІДКОРЯТЬСЯ МРІЙНИКАМ

Чи не кожен у дитинстві мріяв про заморські країни, солоний вітер на борту вітрильника, де ти — капітан і ведеш його крізь бурю, обминаючи рифи. Сонце, яке сідає просто в океан, чайки на щоглі… Проте наважилися здійснити дитячу мрію — одиниці.

Фото Андрія Марченка

20 травня в кают-компанії Київського міського крейсерського яхт-клубу яблуку було ніде впасти: охочих поспілкуватися із членами екіпажу української вітрильної яхти “Купава”, яка здійснює навколосвітнє плавання, було чимало. Торік 11 листопада яхта  вийшла з Києва і вже здолала приблизно третину маршруту, який проліг Чорним, Мармуровим, Середземним морем й Атлантичним океаном (див. “Слово Просвіти”, ч. 48 за 2009 р., ч. 3 за 2010 рік).
Нині вітрильник перебуває у яхт-клубі міста Монтевідео в Уругваї.  Мандрівники планують частково змінити екіпаж. На Батьківщину прибули капітан “Купави” Юрій Бондар, стерновий Михайло Іллєнко (відомий кінорежисер і викладач Київського національного університету театру кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого) й кок Валерій Деймонтович. Після кількох днів перебування в Україні Юрій Бондар повернувся в Південну Америку, щоб продовжити плавання разом з помічником капітана Андрієм Зубенком і ще двома яхтсменами, які замінять Михайла Іллєнка й Валерія Деймонтовича.
Юрій Бондар — досвідчений капітан, здійснив не один океанський перехід, чемпіон України з вітрильного спорту. Він ділився враженнями від цього походу: “Купаві” вже 25 років, і виявилося, що до такого серйозного випробування вона не готова. Торік улітку зробили капітальний ремонт, добудовували до самого виходу в море. Та одразу з ладу вийшли підшипники.
Найскладніший етап був у Чорному морі. Це можна порівняти з їздою на “полуторці” ґрунтовою дорогою зі швидкістю 70 км/год. під зливою. Труднощів очікували, але не таких. Найважче було пройти Босфор.
Із Монтевідео підемо на південь, але там починається зима. Коли зустрінемо лід, вноситимемо корективи у маршрут, вирішуватимемо, що робити далі, але зайвий раз не ризикуватимемо”.
Михайло Іллєнко теж давно мріяв про навколосвітнє плавання, проте досі щось зупиняло: “Коли Юрій ходив через Атлантику, я знімав “Фучжоу”. Цього разу, отримавши запрошення, вирішив, що піду разом із товаришами, якщо знайду апаратуру, щоб зняти документальний фільм і дозняти епізоди стрічки “Тойщопройшовкрізьвогонь”, яка зупинилася через брак коштів. Апаратуру вдалося дістати, і не один комплект. Уся знадобилася, адже умови жорсткі — в солоній воді навіть нержавійка іржавіє.
За участю й допомогою команди “Купави” вдалося відзняти 22 години матеріалу документальної стрічки. Зняли й кадри фільму, що стоїть. Знімали в Кордильєрах, дублером головного героя був я сам, а участь брала вся команда. Умисне їздили з Буенос-Айреса в гори, на інший кінець континенту”.
Перехід через Атлантику — 1 600 миль — тривав 16 днів. Команда розповідає, що він був спокійним. Михайла Іллєнка вразили океанські хвилі, він порівняв їх із мостами через Дніпро в Києві, а між ними — заглибина. Проте ті хвилі були доброзичливими. Це неспівмірна із людиною стихія, переповнена незбагненною енергією.
“В Аргентині, — розповів Михайло Герасимович, — ми потрапили на книжковий ярмарок, найбільший у Південній Америці. Це величезний павільйон — завбільшки з місто. Так ми зрозуміли, що Аргентина — країна, яка багато читає, хоч книжки українською мовою там — рідкість. На ярмарку була українська секція, яку презентувала тамтешня “Просвіта” (в Аргентині це вельми численна організація). Там ми провели прес-конференцію, спілкувалися з діаспорою, яка висвітлювала нашу подорож у своїх ЗМІ.
Прикро, що про Україну в світі знають мало. В Уругваї, наприклад, чули про Шевченка-футболіста, а про геніального поета й художника — ні. Ми мало заявляємо про себе у світі, хоч маємо величезний потенціал, адже наша давня культура варта того, щоб про неї знали інші народи”.
Розмова в кают-компанії тривала до ночі. Яхтсмени розпитували про професійні деталі, команда ділилася враженнями, досвідом, спогадами про зустрічі з українцями, яких доля розкидала по світу, труднощі спілкування з іноземцями. Юрій Бондар обіцяв, що кіно про навколосвітню подорож зніматиме й надалі, хоч уже без Михайла Іллєнка.
Побажаймо сміливцям щасливого плавання. Вони відчувають нашу підтримку — рідних, друзів, однодумців, мрійників, які подумки долають з ними океанські простори.

Інтерв’ю з Михайлом Іллєнком читайте в наступних числах тижневика.
Редакція вдячна Пилипові Іллєнку за допомогу в наданні ілюстрацій з борту “Купави”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment