ОБГОВОРЕННЯ ПРОЕКТУ КОНЦЕПЦІЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ТРИВАЄ

Євген БУКЕТ

14 травня в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” відбулося обговорення проекту програми викладання історії України в школі. Участь в обговоренні взяли автори програми, історики, викладачі вищих і середніх навчальних закладів. Одразу зазначу, що всі охочі мають змогу завантажити проект розробленої авторами концепції та програми викладання історії України в школі з офіційного сайту Українського інституту національної пам’яті www.memory.gov.ua, ознайомитись із ними й за потреби надіслати відгуки та міркування на адресу Українського інституту національної пам’яті: 01021 м. Київ, вул. Липська, 16 чи електронною поштою: vl@memory.gov.ua
Нам дуже важко часом зрозуміти, про що йдеться насправді, коли чуємо з різних інформаційних джерел про резонансну подію. Такою подією справді став завершальний етап обговорення новітньої концепції історичної освіти в Україні. Він збігся із завершенням виборчої кампанії й першими місяцями повноважень нового президента України. Додали жару у вогонь і резонансні заяви горе-міністра Табачника, де він озвучив намір створення спільного з Росією шкільного підручника. Тому багато хто у коментарях одразу надав усьому цьому процесові політичний підтекст. Буцімто нова влада з перших днів почала наступ на українську історію “широким фронтом” і хоче переписати “під себе” шкільну програму й підручники. Хоч насправді такі твердження іноді не відповідають дійсності.
2007 року Український інститут національної пам’яті за дорученням Кабінету Міністрів України створив робочу групу з українських істориків, яка провела поглиблений моніторинг шкільних підручників. До складу робочої групи увійшли фахівці з історії України, працівники наукових, академічних установ, викладачі з Києва й обласних центрів. Робочу групу очолили доктор історичних наук, завідувач кафедри історії НаУКМА Наталя Яковенко та доктор історичних наук, заступник голови УІНП Владислав Верстюк.
Розповідаючи про передумови створення концепції, Наталя Миколаївна зокрема зазначила, що нині в Україні понад 70 підручників з історії, за якими вчаться у школі. Частина з цих підручників має відверто “реґіональний” характер і з погляду реґіональних інтересів подає історію всієї країни. До того ж, більшість підручників, як і їхні автори, досі не позбулися методики подачі минулих подій, притаманної радянській школі, яка всю світову і вітчизняну історію зводила до величі історії СРСР та компартії Радянського Союзу.
Тому робоча група взяла за основу сучасні європейські гуманістичні тенденції й змінила програми всіх підручників історії України з 5 до 12 класу за принципом антропологізації, тобто коли головним героєм історичного процесу стає людина. “Цей принцип, — зазначила Н. Яковенко, — повністю змінює весь виклад історії: на перше місце виходить людина, і від людини ведеться відлік усього того, що відбувається”.
“Жертвами” такої зміни підходу, за словами Н. Яковенко, стала політична історія, оскільки держава перестала бути головним героєм історичного процесу, і мілітарна, адже в тлумачення військових подій обов’язково має привноситися гуманістичний акцент, адже будь-яка війна — це не тільки битви, а й страждання, жертви, втрати і трагедії. Також було усунуто етнонаціональний принцип формування історії нашої держави, а за основу взято територіальний, згідно з яким усе, що відбувалося на території України, — автоматично частина її історії.
Владислав Верстюк, який виступав модератором обговорення в Києво-Могилянській академії, зазначив, що робоча група брала за основу концепції програм, затверджених у Прибалтійських країнах. Також за принципом антропологізації було нещодавно затверджено шкільну програму в Грузії, але учасники робочої групи ще не мали можливості з нею ознайомитися.
Наталя Яковенко зауважила, що в нинішніх підручниках минуле України розглянуто крізь призму колоніального гніту. Автори нової концепції відкинули цю схему, вважаючи причетність українців до тих держав, до складу яких входила українська територія, такою самою частиною української історії, як і будь-що інше. “Тож усі культурні досягнення, соціальні переваги, високі посади, внесок, який українці робили в розвиток, коли він відбувався успішно, або в руйнацію, занепад тих держав, які перекочувалися територією України, ми вписуємо до нашого досвіду, зокрема позитивного”, — наголосила Н. Яковенко.
Вона додала, що найближчий і найзрозуміліший приклад — з Радянським Союзом, який перестали тлумачити як чужу окупаційну державу, адже у його творенні Українська РСР відіграла чи не основну роль, а велика частка українського інтелекту була задіяна в тому, що “ця держава була успішною, скільки могла”. Те саме можна сказати і про Російську імперію, яку за Петра I інтелектуально й ідеологічно створили вихованці Києво-Могилянської академії.
Загалом цілком очевидні позитивні наміри науковців, що брали участь у розробці концепції й програми. “Історія в людських долях”, яку пропонують використовувати як принцип побудови шкільної освіти, вже давно лежить в основі краєзнавчої літератури. Цим патріотизм і національну свідомість не утискують, а навпаки — підносять. Адже крізь таку призму стає очевидно, що в усі часи людині найкраще було жити, творити і працювати на рідній землі, для свого народу і своєї держави. Тому в новій концепції викладу історії найоптимістичніші саме ті недовгі періоди, коли Україна мала державну незалежність, і чітко проглядаються європейські цінності української нації.
Також цікаве включення до програми фраґментів першоджерел, якими пропонують доповнити основний виклад усіх тем. Документи, розповіді очевидців і сучасників певних історичних подій дуже часто позбавлені майбутніх ідеологічних нашарувань і дають змогу об’єктивно сприйняти те, що відбувалося насправді. Це спонукає учня робити висновки, висловлювати власну позицію. Особливо актуальний такий підхід під час розгляду історії ХХ століття, коли пропонують наводити цитати представників різних сторін.
Усі присутні погодилися, що реформа викладання шкільної історії на часі. Новий принцип викладу дасть змогу, на думку розробників концепції, уникнути багатовікових ідеологічних нашарувань і поглянути на події об’єктивно, сформувати сучасний світогляд мислячої людини. Тепер справа за методистами, які повинні прорахувати кількість годин навантаження і наповнити ними створену програму. Потім їх має затвердити Міністерство освіти і науки, після чого оголосити і провести конкурс на написання текстів підручників. “Ця процедура дуже довга, важко навіть спрогнозувати, скільки років вона може зайняти”, — зауважила Наталя Яковенко. Але якщо концепцію буде затверджено в нинішньому вигляді, переконані розробники, вже жодна ідеологія не здатна буде переписати історію “під себе”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment