Вітаємо поета Івана ГУЩАКА
Марія ЯКУБОВСЬКА
м. Львів
Іван Гущак — особливе ім’я у нашій літературі, з особливим, лише йому притаманним голосом, де поєднано і ніжну ліричність, і філософську замисленість, і дотепний народний гумор, і наступальну сконцентрованість дії, й заглибленість у пласти історичної дійсності, й глибоке осмислення нашого сучасного життя.
У творчому доробку письменника Івана Гущака — десятки книжок, що є достойним ужинком до його ювілею. Серед них — поетичні збірки “Колоски”, “Під крилом неба”, “Вічний вогонь”, “Душа землі”, “Квітування”, “Журавлі над обелісками”, “Обнови”, “Зодчі”, “Злам”. “Вибір”, “Освєнцім” та ін.
У 90-х роках Іван Гущак із повною самовіддачею кинувся у вир буремних подій, став активним учасником духовного оновлення українського суспільства. Серія книжок “Плеяда” — це хвилюючі розповіді письменника про скрижалі становлення нашої Незалежності, про видатних особистостей, які творили і творять сьогодення.
Література стала невід’ємною частиною творчого шляху письменника, який зумів утвердити свій творчий почерк у різних жанрах. Книжки прози “Тенета”, “Гіркоти волошкова журба”, “Лози шумлять” стали знахідкою для українського читача, бо в них у художній формі розповідається, як духовний світ нашого часу випливає із попередніх епох, як людська доля переплітається із долею держави, як зусиллями власного характеру людська особистість здатна творити новий час.
Лірика Івана Гущака — ніжна і щемлива тією особливою мірою дотичності, якою вимірюється право людини на щастя, що полягає передусім у відчутті світу як духовної субстанції.
У творчому доробку Івана Гущака важливе місце займає поема “Мазепа”. Ідеї національного визволення, протест проти рабства і насильства, роздуми над проблемами державотворення посідають визначальне місце у поемі. Написана у формі епічної оповіді, вона розповідає про найважливіші етапи у житті Івана Мазепи.
Ідея боротьби проти тиранії — одна із визначальних у поемі. Вона рефреном проходить крізь тест твору. “Пора до боротьби”, “повставать пора”, “краю мій, долай нових батиїв, доки крук ще зір тобі не виїв”, — ці героїчні заклики, часто повторюючись у поемі, створюють своєрідне тло, настрій усього твору.
Протестом проти рабства, насильства звучать епічно-ліричні сторінки твору. Система ліричних відступів дає змогу авторові бути максимально присутнім у художній оповіді. Присутність автора стає зримою. Наче розповідь при уявній свічі, де у світлі полум’я виринають картини героїчного минулого, бунтуючи кров, западаючи у серце сучасника.
