ДУХОВНА БЕРЕГИНЯ

Марія ЯКУБОВСЬКА,
м. Львів

Клавдія Бачинська мала особливу притягальну силу: навколо неї гуртувалися найдостойніші. Азбука народної моралі, закладена у надрах генетичної пам’яті, надиктовувала високу гідність вчинків. Адже її батько був священиком у селі Поридуби за десяток кілометрів від мого рідного села Почапи, що на Волині. І мені мріялося, що колись ми з пані Клавдією разом відвідаємо рідні місця. Зустріти на життєвих стежках таку красиву і мудру, як пані Клавдія, жінку — це було більше, ніж звичайний подарунок долі.
Отак і жили ми з нею — по-родинному. Когось лікували, комусь допомагали. З Клавдією почувалася завжди надійно і затишно. У часи, коли мої статки були “на грані” — двоє маленьких дітей, скромна вчительська платня — Клавдія дарувала мені то светр, то кофтинку. Пам’ятаю, коли ми з нею робили загальноміський вечір Пам’яті Героїв Крут, подарувала ґердан, який доповнював мою в’язану вишневу сукенку, що я змайструвала зі щойно розплетеного ще студентського светра.
Сама ж Клавдія Бачинська була і красивою, й надзвичайно енергійною, й елегантною. Туга за гуманітарною освітою (мала технічну) виливалася у громадську роботу. Чи не першою у період незалежності України Клавдія Бачинська звернулася до творчої спадщини Уласа Самчука. Пам’ятаю, якого резонансу набула її стаття про трилогію “Волинь”. Як вона ночами телефоном (бо дні проходили у постійному цейтноті) надиктовувала мені сценарій літературного свята, яке ми й провели у Львові в будинку “Просвіти”.
Для мене Клавдія Бачинська назавжди залишиться виразником глибокої народної моралі, духовною наставницею.
“Просвіта” у 1990-ті покликала у свої лави одержимих романтиків, які намагались удосконалити світ працею й душевною чистотою. Клавдія Бачинська була саме з них. Згадуючи її світлий образ, розумію, що така поведінка була характерна для українців — лицарів слова і чину, перед якими з пошаною схиляли голови представники інших націй.
Із Клавдією було просто й гарно, кожна зустріч ставала святом. Тепло й затишно було в її родині. Виросли і створили власні сім’ї діти, здобували вищу освіту онуки, яким вона допомагала. Жили вони втрьох із чоловіком і мамою, якій було за дев’яносто, й були невимовно щасливі. Їхня скромна оселя стала ніби центром духовного життя. Ця родина належала до інтелігенції, яка зберігала й утверджувала національну ідею.
Клавдія Бачинська була душею Асоціації викладачів ВНЗ І—ІІ рівня акредитації. Вона познайомила мене з Галиною Гордасевич, відомою українською письменницею, організувала мою першу літературну передачу на радіо. Вона була духовною Берегинею для багатьох.
Уже перед відходом у вічність взялася за дослідження великодньої обрядовості. Отож і мчала, аби побачити цей обряд у якомусь куточку України. Так і зупинився її земний лет. Автокатастрофа…
Забрав її Господь до себе у пору весняного цвітіння. Перейшла у добру людську пам’ять, як і належить чистій благородній душі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment