НА ХУТОРІ АНДРІЯ КОНДРАТЮКА

Євгенія ГЛАДУНОВА,
референт Рівненського міського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка

Хутір Отраже — недалеко від села Моквина Березнівського району на Рівненщині. Тут народився визначний письменник Андрій Кондратюк, автор багатьох епічно-величних книжок “Хутір”, “Дорога до Матері”, “Поза межами суєти”, “Краса зникаюча і вічна” та ін. Тут письменницько-просвітянська громадськість з ініціативи Михайла Борейка вирішила провести читання творів Андрія Кондратюка.
Хутір цей (хата, клуня, частина старого саду) розташований у мальовничому місці. Рівнинні луки, де-не-де дерева на колишніх, тепер зруйнованих хуторах, річечка з крутими берегами, де здавна водяться бобри і де й зараз вони мостять гатку. Хутір зустрів нас дзвінким пташиним співом, блакитним цвітом вероніки у зеленій траві по коліна. Предивне, містичне місце, яке обезлюдніло 30 років тому після смерті батька і матері. Воно вабить Андрія Кондратюка можливістю творчого натхнення.
Ми приїхали чималим гуртом. Від Рівненської організації Національної спілки письменників — Микола та Юрій Берези, Юлія Бондючна, Ніна Дворницька, від Рівненського міського об’єднання товариства “Просвіта” — Михайло Борейко, Лілія Овдійчук, Людмила Грекул (голова “Молодої Просвіти”), авторка цих рядків, а ще березнівські письменники і просвітяни Борис Боровець, Тетяна Марцинюк з донечкою, яка пізніше грала ніжно на бандурі, Надія Ярмолюк, Петро Рачок, моквинська інтелігенція на чолі із сільським головою Василем Нересницею.
Андрій Кондратюк зустрів нас на порозі батьківської хати. Ми його привітали хлібом і квітами. І почалася зворушлива розмова про творчість.
Спочатку слухали письменника, його перші дитячі враження, захоплення красою довколишньої природи, батьками, людьми, перші осяяння творчого духу. Цікаво висловився Андрій Кондратюк про прихід німців: ніби німецькі мотоцикли проїхали крізь його дитяче серце і викликали відразу до окупантів будь-яких мастей, порушників спокою.
Потім виступали гості.
Микола Береза хвалився, що він найбагатший серед людей, бо має всі книжки Андрія Кондратюка з автографами. Лілія Овдійчук і Тетяна Марцинюк як науковці високо оцінили стиль письменника, його дивовижне мовне багатство, високий духовний зміст його творів.
Борис Боровець, який багато зробив для видання творів Андрія Кондратюка, переповів цікаві епізоди з роману “Хутір”. Ніна Дворницька наполягала на тому, що хутір Андрія Кондратюка треба зберегти, щоб майбутні покоління могли доторкнутись до життя і творчості письменника світового рівня.
Своє захоплення висловили Юлія Бондючна, Петро Рачок, Надія Ярмолюк. Вони читали власні вірші. Людмила Грекул звеселила серця піснею про Україну. Виступали земляки письменника, дякували господареві, бажали йому довгого творчого життя.
Михайло Борейко, ініціатор створення заповідника “Батьківщина Андрія Кондратюка”, зачитав звернення до влади про щорічне проведення літературних читань, яке всі підтримали.
Особливо втішило те, що сільський голова Василь Нересниця, який пишається видатним земляком, пообіцяв посприяти збереженню хутора і щорічному проведенню літературних читань за участю молодого покоління.
Дійство проходило у дворі — під спів птаства під блакитним небом, яке після весняного дощу осяяло тепле сонечко. Потім ми оглянули обійстя, хату з піччю, ступою, кошиками, ослонами й іншим господарським начинням поліщуків. Почули з уст письменника про важке, але й цікаве трудове життя нашого народу минулого століття.
Якщо є рай, то він тут ось, перед нами, на рідній землі, яку треба берегти, шанувати, любити кожну травинку, кущик, пташину.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment