ОПЕРАЦІЯ «BOA CONSTRICTOR»

Нафіс КАШАПОВ,
заступник голови Татарського громадського центру (м. Набережні Човни), нині політемігрант, м. Київ

Так, саме цей образ жахливого удава, який описав класик української літератури Іван Франко, спадає на думку в зв’язку з останніми подіями на пострадянському просторі. Почалося це переможне для Росії й згубне для України “стиснення” й “заковтування” задовго до горезвісних “харківських домовленостей”.
Спочатку заковтнуть Чорноморський Флот і газотранспортну систему, потім авіапром й атомну енергетику, згодом гуманітарну сферу й спорт. Так, і спорт теж. Чим пояснити наполегливе мусування в ЗМІ теми про спільний російсько-український футбольний чемпіонат, ідею якого активно “просувають” брати Суркіси і мій всемогутній одноплемінник Ренат Ахметов? Бо ж йому, волзькому татаринові за походженням, багатій і впливовій людині, навіщо тягти в Росію всю футбольну й спортивну Україну? Чи нагадати йому гірку долю землі його дідів-прадідів? Як майже півтисячі літ тому татарський народ по-звірячому підім’яло московське чудовисько, розчавило, майже цілком знищило. А була ж цивілізована держава з центром у Казані, яка свого часу славилася будівельниками, металургами і хліборобами, а в деякі неврожайні роки рятувала від голоду сусідів, зокрема й Київську Русь. Чи багато для Татарстану змінилося на краще відтоді?
Понад 90 відсотків татарської й башкирської нафти, яка є незаперечним багатством цих націй (а це близько 37 мільйонів тонн щороку), “висмоктує” жадібне імперське громадище. І ні Татарстан, ні Башкортостан нічого з цього не мають. Та що “національні республіки”! Візьмімо, наприклад, “незалежний” Таджикистан, чиї громадяни-гастарбайтери заполонили великі міста Росії, що поповнило не тільки численну армію низькооплачуваних чорноробів, а й списки жертв російських расистів — скінхедів.
Федеральна влада наклала лапу на таджицьке золото, зокрема на єдиний у країні золотодобувний кар’єр із запасом благородного металу 74 тонни, не гребує і таджицьким сріблом (запас — 280 тонн). Адже потрібно багато грошей, зокрема й на оплату неймовірно роздутого штату силових структур, на яких тримається імперська влада. Офіцери ФСБ, наприклад, отримують щомісяця від 2 до 10 тисяч доларів, а генерали стали олігархами і себе ж, “скромних”, “кришують”. Яка ще країна може собі таке дозволити? Адже феесбешники займаються важливою для імперії роботою. Чого варта їхня діяльність на Північному Кавказі, де вони масово організовують убивства активістів національно-визвольних рухів Ічкерії, Інгушетії, Дагестану, попутно грабуючи національні ресурси цих територій, забезпечують підтримку абхазьких і південноосетинських сепаратистів у Грузії.
То невже багатонаціональний український народ з його традиціями волелюбності й демократії допустить потрапляння своєї країни в ненажерливу пащу імперського удава? Зовні Boa constrictor видається втіленням сили й непереможності. Але відкриємо один секрет. Усередині він порохнявий і гнилий. Він тріщить по всіх швах, його роздирає економічна криза, розривають на частини національно-визвольні рухи Поволжя і Північного Кавказу, які посилюються і консолідуються перед обличчям спільного ворога — імперії.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment