Євген БУКЕТ
Нещодавно у Видавничому домі “Києво-Могилянська академія” вийшов друком сьомий том свідчень про Голодомор 1932—1933 років в Україні. Ця книжка побачила світ, як і всі попередні в серії, за фінансової підтримки о. Григорія Філя з Канади за наукового керівництва Національного університету “Києво-Могилянська академія”, Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України та Канадського інституту українських студій Альбертського університету.
Перший том книги “Український голокост 1932—1933. Свідчення тих, хто вижив” надруковано 2003 року. Відтоді щороку з’являється новий том, доповнюючи джерельну базу новими свідченнями очевидців великої трагедії. Керівник проекту впродовж усього часу — доктор історичних наук, професор кафедри історії НаУКМА, протоієрей УПЦ Київського Патріархату о. Юрій Мицик.
До сьомого тому ввійшли записи наукового співробітника ІМФЕ НАНУ Л. Іваннікової, матеріали, які зібрали студенти НаУКМА, упорядковані Ю. Мициком і науковим співробітником Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського І. Тарасенко, та учнями шкіл Чернігівщини, які впорядкували викладачі чернігівських ВНЗ. Також за редакцією викладачів подано уривки з двох десятків раніше опублікованих у періодиці статей.
У збірнику — спогади кількох сотень очевидців подій із 17 областей України та Києва, тисячі імен загиблих у роки Голодомору. Особливу цінність становлять списки загиблих у деяких селах, віднайдені пошуковцями. Це записи Олександра Пилипчука (1923 р.н.) про померлих від голоду в с. Нараївка Гайсинського р-ну Вінницької обл. (661 людина), складені на підставі записів у Книзі реєстрації громадянського стану сільради с. Юнашки Погребищенського р-ну на Вінниччині (180 людей), записані зі слів очевидців загиблі від голоду 1933 року в селах Грушеве і Шевченкове (нині знесених) Гуляйпільського р-ну Запорізької обл. (70 осіб) та селах Стецьківської сільради (Стецьки, Кучівка, Прохорівка, Костянець) Старокостянтинівського р-ну Хмельницької обл. (215 людей).
Безумовно, дослідження триватимуть і надалі, попри новітні політичні віяння, доки пам’ять людська говоритиме вустами очевидців Голодомору. На жаль, рік у рік меншає людей, які можуть розповісти про ці страшні події. Але для дослідників відкрито нові обрії — торік відділи РАЦС передали на постійне зберігання до обласних архівів метричні книги до 1933 року. Тож пошуки тривають. Мартиролог жертв геноциду продовжує поповнюватися новими іменами.
