ДО ЧОГО ТУТ УОТЕРГЕЙТ І МОНІКА ЛЕВІНСЬКІ?

Боротьба влади з опозицією набуває вже карикатурних форм

Усе це можна було б назвати смішним, якби не було так сумно. Йдеться про затіяний нашим урядом так званий аудит роботи попереднього уряду, мета якого прозора — прагнення влади нинішньої “наїхати” на владу попередню, нині — опозицію.

Петро АНТОНЕНКО

Зайве це підтвердила й прес-конференція в УНІАН представників американської юридичної компанії “Trout Kacheris” (“Траут Качеріс”). Нагадаємо, що саме із цією компанією наш уряд у травні уклав угоду на проведення аудиту діяльності попереднього уряду, насамперед щодо використання бюджетних коштів. Власне, це була прес-конференція Плато Качеріса, одного з двох власників компанії. Бо Джон Хандлі та Глорія Соломон, які сиділи обіруч Качеріса, не промовили жодного слова. І це вже перша суттєва особливість так званого аудиту. Річ у тім, що названу юридичну компанію не вважають у США аудиторською. Вона спеціалізується на судовій бухгалтерії, розслідуванні фінансових афер із відмивання коштів тощо. А для повноцінного аудиту найняла в партнери інші юридичні фірми, які й представляли названі юристи. Як ото в будівництві: замовник (уряд) найняв підрядника, а той піднайняв субпідрядників.
Отже, влада суверенної держави наймає для перевірки своїх фінансів іноземну приватну фірму. Безумовно, витрачання народних коштів треба контролювати. Але в чужій державі, спираючись на чуже законодавство!? Диво-дивне.
Ні, нема жодного сумніву в професіоналізмі американських юристів. Більш того, містер Плато Качеріс, судячи з представлення на прес-конференції, є одним з найвідоміших юристів Америки. За його плечима близько півстоліття служіння Феміді. Зокрема, він був федеральним прокурором міністерства юстиції США, брав участь у численних розслідуваннях, пов’язаних і з фінансовими аферами в бізнесі, і з корупцією високопосадовців. Досить назвати дві чи не найгучніші справи останніх десятиліть: це знаменитий Уотергейтський скандал 1972 року, в результаті якого вперше в історії США внаслідок імпічменту був звільнений з посади президент держави Річард Ніксон, а також розслідування у Конґресі США справи Моніки Левінські, що мало не призвело до відставки президента Білла Клінтона. Крім участі в цих розслідуваннях, на рахунку містера Качеріса чимало інших серйозних справ. Він так детально розповідав про це журналістам, що, враховуючи потребу перекладу, це зайняло більш як половину часу, відведеного на прес-конференцію. Врешті, хтось з журналістів не вельми дипломатично кинув репліку “Ближче до справи!”
Отут і з’ясувалося, що ближче до справи говорити практично нема про що. Присутні переконалися, що містер Качеріс дійсно блискучий юрист: це треба зуміти не відповісти конкретно на жодне запитання. Наприклад, усіх цікавило, в яку суму обійдеться українській державі цей “аудит”? До відома читачів: його фінансування, “реґіональна” парламентська коаліція встигла навіть проштовхнути до Державного бюджету України 2010 року. В день його прийняття, а це, нагадаємо, було 27-го квітня, коли в парламенті відбувалася пародія на ратифікацію харківських угод. Тоді, після бійки і димових шашок, і було протягнуто головний фінансовий документ держави, з такими самими грубезними порушеннями закону, як і ратифікація.
Стосовно вартості аудиту містерові Качерісу було простіше уникнути відповіді не лише з огляду на так звану комерційну таємницю, а й зазначивши, що до початку роботи про це говорити зарано. Мовляв, у ході роботи стане видніше. Термін проведення аудиту гість з-за океану назвав приблизно: кілька місяців. Що ж, залишимо це запитання про оплату нашими народними грішми нашому урядові. Там щось вже промимрили про “знижки”, про “порівняно невисокі тарифи”, про які домовилися з американцями.
Значно складніше було уникнути відповіді на більш прямі запитання, зокрема, від нашої газети. Наприклад, чи проводила компанія “Траут Качеріс” подібну роботу в інших країнах? Скільки це вартуватиме замовникам? Коли містер Качеріс почав щось розповідати про досвід перевірки його компанією одного з американських банків, що діяв і на Близькому Сході, або про його особисту участь у викритті міжнародних афер американського чиновника, одна з колег конкретизувала моє запитання: “У якій країні компанія проводила аудит уряду”? Відповіддю були кругленькі англійські слова, такі само округлі й у перекладі.
Зависли в повітрі й інші важливі запитання, інші теми. Чи відомо американському юристові, що в Україні уряд — одна з гілок влади? Річ у тім, що містер Качеріс багаторазово говорив лише про уряд, звісно, наш, український, натомість нічого — про інші владні інституції. Хоч у США, де уряд фактично означає адміністрацію глави держави, над ним стоять Конґрес і Верховний Суд. А тим більш у нас, в Україні, де для таких аудитів спеціально існує Рахункова палата, створена парламентом як орган парламентського контролю за урядом. Не кажучи вже, що існують Антимонопольний комітет, Генеральна прокуратура, Служба безпеки тощо. І далеко не зайвим є питання: чи не працюватиме цей “аудит” щодо попереднього уряду під суфлерські підказки уряду нинішнього?
Не менш вагоме також запитання, яке теж залишилося без відповіді: чи не вийде під час виконання робіт іноземна юридична фірма на державні секрети незалежної держави України? Наприклад, якщо дійде до перевірки такої сфери діяльності держави-експортера, як торгівля зброєю чи фінансування закритих наукових досліджень оборонного характеру? Де тут межі, до яких можна допускати зальотних аудиторів, і хто їх встановлюватиме?
Містер Качеріс кількаразово повторив про неупередженість і об’єктивність їхнього “розслідування”, а саме цей термін він вживав замість “аудиту”. Але основне запитання залишається: навіщо взагалі вся ця затія? У державі, де існує ціла низка державних органів контролю? Не кажемо вже, що після “консолідації”, тобто узурпації влади новою-старою командою реґіоналів у них усі можливості для будь-яких перевірок і контролю. Отже, що це — імітація міжнародної боротьби з нашою корупцією? Для омани, чи то пак — “об’єктивності”, аудитори, як заявлено, зроблять перевірку за останні 3—4 роки, тобто діяльності не лише уряду Тимошенко, а й попередніх урядів — Януковича та Єханурова.
Схоже, суть усього цього не в турботі про державні статки, а дещо в іншому. Сама по собі потреба контролю за народними коштами сумніву не підлягає, питання в іншому: нащо і як саме це робиться. Одна з причин — на поверхні: заявити, до якого “жахливого економічного стану” довела країну попередня влада. Ми це вже чули з перших днів нової влади, починаючи з бідкань Азарова, що йому дістався несправний службовий автомобіль, до подібних заяв Табачника чи шоу міністра, який “обкурює” службовий кабінет від злих духів після попередника. А ширша мотивація — спроба подальшої компрометації опозиції. Заодно й України. То нічого для нової влади. Особливо, якщо це ще й частина міжнародної гри, яку ведуть проти України Росія та Захід, і де, на жаль, наша влада на підтанцьовках.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment