Нещодавно у Музеї мікромініатюр Миколи Сядристого журналістський колектив науково-популярного журналу “Музеї країни” провів прес-конференцію, де обговорювали творчість всесвітньо відомого майстра, ділилися враженнями від спілкування з талановитим митцем, а ще пропонували звернутися до президента України із проханням нагородити народного художника Миколу Сергійовича Сядристого найвищою відзнакою країни.
Майстер поповнив виставку новими мікромініатюрами, а також розповів про подальші творчі плани.
Наталія АНТОНЮК
Головний редактор журналу “Музеї країни” Віктор Тригуб зазначає: “Діяльність Миколи Сядристого давно заслуговує на звання Герой України. Майстер мініатюр — унікальна людина, він понад 40 років створює шедеври, які виконує завдяки cвоїй неповторній технології. Суспільству потрібно нагадати про творця мініатюр, адже люди старшого покоління про нього призабули, а молодь не знає”.
Сам Микола Сядристий скромно зазначив, що навіть не сподівається на цю нагороду, він, не маючи державної підтримки, самотужки організував виставки мікромініатюр у Польщі, Франції, Іспанії, Німеччині, Швейцарії, Греції, Аргентині тощо. Виставки його робіт, які діють постійно, розташовані, окрім музею на території Києво-Печерської Лаври, в Московському політехнічному музеї, в Музеї мікромініатюр у Князівстві Андорра.
Сядристий розповів, що до музею приїжджало багато поважних діячів із різних країн світу, але українські президенти і столичні мери не обтяжували себе відвідуванням виставки. “Ці люди не споглядальні, та й із соромом втратили владу, бо не були у мене в музеї”, — з гумором зазначив митець.
Натомість майстер поповнив виставку мікромініатюр новими роботами: макетом корабля “Санта-Марія” завдовжки 3, 85 мм, який складається із 256 золотих деталей та створеним під враженням від відвідування Інтернаціонального музею вітряків у Гіфгорні (Німеччина) золотим макетом вітряка, виконаним із 203 деталей на половині макової зернини.
Саме слово “мікромініатюра” виникло завдяки Сядристому. Нагадуємо, що в музеї відвідувачі побачать підковану блоху, троянду, що розмістилася у зрізі волосини, портрет Юрія Гагаріна, вирізаний зі шматочка тернової кісточки, портрет Ернеста Гемінґвея на зрізі зерна груші, вигравіруваний алмазним різцем на краплині зі скла автопортрет Сядристого (2,5х3 мм) та портрет його матері (2х3 мм).
Неможливо пройти повз роботу “Пам’яті Олександра Гріна”, яка створена із золота й платини: фрегат із 337 деталей завдовжки 3, 5 мм. У цій роботі продемонстровано різні методи обробки матеріалу, витримано об’ємний монтаж, рівень якого недосяжний для сучасних технічних засобів.
Є у музеї й найменша у світі книжка — це “Кобзар” Тараса Шевченка. Також у музеї виставлено й найменші у світі шахи: шахівниця з фігурами комфортно розмістилася на головці шпильки.
Цікава композиція “Паралельний світ”: на носі золотого комара сидить під парасолькою дівчинка. Роботу “Маленький Принц” автор створив за малюнком Антуана де Сент-Екзюпері: фігурка принца заввишки 0,8 мм на астероїді (перлинці), інший елемент композиції — макет літака “Латекоер-26”, на якому літав Екзюпері, завдовжки 2 мм.
Серед робіт у Музеї мікромініатюр у Князівстві Андорра і в Московському політехнічному музеї варто згадати про найменшу в світі скрипку, найменший у світі напис — автограф на торці волосини, найменший у світі діючий електромотор, що майже вдесятеро дрібніший за макову зернину, а ще про караван золотих верблюдів, які крокують у вушці голки.
Із Миколою Сядристим я познайомилася кілька років тому: спілкувалася не лише як із талановитим майстром мініатюр, а поетом, філософом, істориком.
На прес-конференції майстер розповідав не лише про особливості й техніку роботи з матеріалами, а й про історію України, політику, про дитинство і про особливості українського менталітету.
Про мініатюри Сядристий зазначив коротко: “Коли навчався в Харківському художньому училищі, то протягом року ходив на засідання художників, де розповідали про принципи мистецтва. Це мені допомогло у творчості.
Щоб створювати мікромініатюри, потрібно знати властивості матеріалів, бути інженером і мати логічне мислення — із чого почати роботу, і чим її завершити. Зараз у мене вдома велика колекція мікромініатюр, але я ще не визначився, що з нею робитиму, мабуть розташую у якійсь енергетичній споруді”.
Сядристий багато розповідав про історію, якій, за словами автора, присвячує 95 відсотків часу, прочитуючи щодня від 500 до 2 000 сторінок.
“Знання історії своєї держави — діамантовий ключ, яким можна відімкнути двері до будь-якого суспільства, знайти прихильників і здобути повагу”, — зазначив Сядристий.
Цікаво майстер говорив про поезію: “Поети перебувають водночас у дитинстві, яке не здатне брехати, й у дорослому світі, де всі носять благорозумні маски”.
Дотепно Микола Сядристий розповідав про наш менталітет: “Українець споглядальний, неагресивний, землероб. Він любить відпочивати у траві й милуваться мальвами: “Дивлюся на небо та й думку гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю?” Можете уявити американця чи єврея, який лежить на килимі з трав і співає пісню? Це неприродно. Серед недоліків нашого менталітету — мрійливість і нездатність об’єднуватися”.
Закінчив прес-конференцію Микола Сядристий словами: “Моя пристрасть — море, мені здається, що в останні хвилини життя буду згадувати безмежний морський простір і сріблясту сонячну доріжку на ньому”.
Микола Сядристий давно заслуговує на звання Герой України, у цьому кожен може переконатися, завітавши до Музею мікромініатюр. Бажаємо, щоб серце митця довго билося у ритмі любові, щастя і гармонії!
