Юрій ІЛЛЄНКО. ВІН. ВОНА. ВОНО. БЕРМУДСЬКИЙ ТРИКУТНИК УКРАЇНИ (закінчення)

Чому Воно обіцяє зробити за чотири роки те, на що Мойсею знадобилося сорок? Умова прибуття до землі обітованої була проста — треба було, щоб помер останній, хто вийшов у ту довгу путь. Каганович впорався за два роки — 1932—1933. Воно обіцяє впоратися за чотири. Зумів же він завалити роботу на всіх посадах, на які його ставили ляльководи з Кремля руками Кучми, Януковича, Ющенка. Послідовно і системно Воно нищило роботу Міністерства фінансів, Міністерства закордонних справ, Національного банку, і, як взірець нищення роботи, Воно продемонструвало, коли було головою Верховної Ради. Щоправда, це було неважко — кожного ранку оголошувати, що сесія закривається, а засідання переноситься на узгоджувальну раду. Або щось на зразок цього.
Із подачі кучмівських юристів, які сьогодні ходять у кремлівських кумах, Воно було запроектоване Кремлем заздалегідь як варіант, коли не спрацює з якихось причин проект Вона, або проект Він. Тому своєї партійної ідеології Воно не має, що надає йому можливість випасатися на чужих електоральних полях. Підбирати колоски, які під час жнив гублять інші. Феномен рятівника створюють піар-технологи на основі того, що він нібито має нове обличчя. Тому старанно замовчують про його старе обличчя, замовчують усі його подвиги на найвищих щаблях державного кермаництва, на які його випхали, можна сказати, з дитинства, з того часу, коли ще шмарклі не висохли під носом. Не висохли вони в героя неіснуючого фронту й досі. Уся його кар’єра на найвищих щаблях державного керівництва нагадує мені, і не лише мені одному, кар’єру циркового кролика, якого фокусник тягне за вуха з капелюха-циліндра. Вуха в кролика через те вже довгі, як у віслюка. А хто ж той фокусник, чи, точніше, фокусники? Теж до болю знайомі — піар-технологи із ФСБ, ті самі, що на минулих виборах працювали на того, на кого й Він. Що розробили йому проект розірваної на дві частини України. До речі, у бізнес-центрі Воно займає один поверх разом з усім своїм фронтовим штабом і кавоварками, а піар-технологи з ФСБ цілих два наступні поверхи. Феесбешники майже не поміняли програми для Він, знов поділили Україну навпіл, а кролику відвели роль того, що зшиє розірвану Україну. Просто, як у старому анекдоті. Ананій говорить своїй Сарі: “От, якби я був руській цар (читайте — український президент), уявляєш, як би ми жили, я єщьо і шью нємножко… Воно ще й шиє трохи… на фронті… під обстрілом… на все кролика вистачає… бо Воно розумніше за нас…
Цікаво, чому Вона практично не реагує на питання про її національність, а Воно просто божеволіє і плюється слиною через нові штучні зуби, коли почує від когось: “А хто Ви, добродію, за національністю, що збираєтеся рятувати українців?” Нові зуби довелось вставити, аби ліквідувати кролячий прикус. Піар-технологи із ФСБ наполягають зробити пластичну операцію ще й на вухах, щоб виглядати мужнім, як борці, як російський десантник із російського серіалу про війну в Чечні, бо з такими вухами Україну не врятуєш, пардон, не зшиєш.
Якою буде країна, якщо Воно стане президентом? Свій перший мільйон Воно зробило, ще коли було студентом, коли створило юридичну фірму, ще не маючи диплома юриста. Свій перший мільярд Воно заробить, коли стане президентом, на юридичних послугах для Кремля зі знищення незалежної України. Воно — стовідсотковий кролик-ліберал (весь у політичних батьків — Кучму, Ющенка, Януковича) і його мета — втягнути Україну у вир Глобалізму, де зникла вже не одна нація. Бо Глобалізм — це панування однієї нації, бо вона розумніша за інших.
Якщо прискіпливо придивитися до циркового кролика, якщо здерти з нього білу пухнасту шкірку, то Воно вже ніби й не кролик, Воно, виявляється насправді, кріт, якого запустив ФСБ в український капелюх-політикум. Традиційна малоросійсько-хозарська селекція — кремлівський кріт.
Із кожним днем наближення до виборів Україна дедалі більше нагадує мені політичний Бермудський трикутник із трьома вершинами — Він, Вона, Воно. Для тих, хто досі не зрозумів, що таке Бермудський трикутник (а хто цього не знає), про всяк випадок повторюсь.
Бермудський трикутник — територія в Атлантиці під пахвою Американського континенту. Бермудський трикутник відомий тим, що в ньому зникають, ніби корова язиком злизала, літаки, океанські лайнери, вітрильники і навіть володарі повітряного океану — альбатроси. І ніхто не може знайти слідів ані щогли, ані фюзеляжу, ані пір’їни; і ніхто не може пояснити, чому і як усе зникає. Україна за обрисами і територією дуже схожа на Бермудський трикутник, тільки розташована під пахвою московського Кремля.
Коли президентом, не дай Боже, стане хтось із трьох вершин українського політичного трикутника, двоє інших автоматично стануть прем’єр-міністром і головою Верховної Ради. Трикутник зміцніє, і тоді в тому трикутнику неминуче і безслідно зникне українська Україна.
А тепер, найцікавіше в дослідженні Бермудського трикутника.
Його епіцентром, його виром-чорториєм був усі ці роки, хоч як це дивно, чинний президент — Віктор Ющенко. Саме так. У тих, кого засмоктує вир, коротка пам’ять. А якщо точно, та пам’ять спотворена жахом небуття та отруйними стереотипами. Ми вже забули, хто на весь світ визнав себе сином Кучми. Забули, хто підписав зміни до Конституції, через які сьогодні на повну силу працює вир Бермудського трикутника, який наче жорна трощить політичну систему країни. Якщо точно, він їх не підписував, ті зміни, і навіть за них не голосував. Ющенко примусив голосувати “за” всю свою фракцію, а сам умив руки. Це жест Понтія Пилата, який віддав Христа на хресні муки, а сам умив руки. У цьому — весь Ющенко. Уся його ідеологічна і політична позиція. Здати Україну мародерам і вмити руки. Як же ми швидко забули, хто як головнокомандувач фактично знищив українську армію. Хто обернув Україну на Клондайк для олігархів не без зиску для себе і свого брата? Хто довів газову проблему до колапсу? Хто привів у парламент зграю аферистів і зрадників і водночас вигнав зі своєї фракції єдиного українського патріота Олега Тягнибока? Хто персонально відповідаючи за безпеку України за Конституцією, сприяв українофобам, лихварям, піар-технологам Кремля, маніпуляторам історією, п’ятій колоні й кілерам національної культури в окупації інформаційного простору та в деморалізації? Хто запалював мінору в помаранчевій капі, аби євреям жилося в Україні ліпше, ніж в Ізраїлі, і клявся, що не дозволить в Україні національного питання? Хто, нарешті, двічі призначав панувати над Україною Смерть із Косою? Хто кинув українців на помаранчевому Майдані й умив руки?
Водночас саме з помаранчевого Майдану Ющенко став головним болем Кремля через те, що лякав Кремль патріотичною риторикою. Риторикою, яку сам не сповідував, а ситуативно позичав із радикальних націоналістичних гасел, щоб підняти свій зникомий на очах рейтинг. Так, погодьмося, пам’ятник Голодомору він поставив на Печерському пагорбі — і вмив руки. Хто мовчки здав героїв УПА на паплюження гнилим пащам комуністів і кадебістів — і вмив руки тим, що присвоїв звання Героя України Шухевичу? Хто створив умови подвоєння мільярдних статків олігархів? Зауважте, збільшення скажених прибутків олігархів відбувалося не шляхом появи якихось нових грошей в економіці України. А винятково шляхом розподілу грошової маси між нами й олігархами. Іншими словами: що біднішім ставало 90 % населення, то багатшими ставала купка мільярдерів. Чи не за його президентства близько семи мільйонів українців подалися в наймити до Європи і стали живим товаром для секс-індустрії цілого світу. Балакучою бездіяльністю багато біди Україні принесли руки, які ніколи не крали, лише чомусь постійно відмивали одна одну.
Тож, якщо президентом знов оберуть Ющенка, а це теоретично ймовірно, то буде друга серія благих намірів, жоден з яких не буде втілено. Політична воля президента паралізована, та й скерована та квола воля зовсім не на розбудову Великої України, а на проекти типу “Мистецький Арсенал” або “Резиденція президента в Палаці Розумовського в Батурині” тощо.
Останній вбивчий стереотип, який виклав на прилавок мій знайомий на канівському базарі, звучав так. Головне — не як голосують, а як рахують. Так, сьогодні єдина ідеологічна сила, яка не втрачає рейтингу, а нарощує його, це ВО “Свобода”. Якщо так буде й надалі, підкреслюю, якщо українці, особливо представники малого і середнього бізнесу, покладуть усі свої надії на ВО “Свобода”, то цілком вірогідно, що Олег Тягнибок набере достатньо голосів, щоб вийти в другий тур. Але хто ж вам ці голоси покаже, по виборчих дільницях скрізь люди тієї трійки плюс президентська вертикаль. Скільки б ви не набрали, вам вкажуть місце в останньому ряду, — підсумував нашу розмову продавець стереотипів.
Це, справді, козирний стереотип. Але! Є певна специфіка цієї смертельної сутички в Бермудському трикутнику. Претенденти топитимуть одне одного різними способами. Битва буде лише між трьома. Так вони вирішили, що між трьома, точніше, так вирішили в Кремлі. Чинного президента в Кремлі вже ніхто всерйоз не сприймає. Тому при підрахунку голосів представники трьох вершин трикутника контролюватимуть кожен найменший рух супротивника. Змовитися між собою про крадіжку голосів в інших претендентів вони не зможуть, бо вони не зможуть поділити їх між собою. І домовитися, як на парламентських виборах, про дерибан інших політичних сил вони не зможуть. Кожен буде битися на смерть лише за себе.
Але!
Є ще одна суттєва різниця між парламентськими і президентськими виборами. На парламентських змагаються партії й політичні об’єднання. На президентських — особистості. Так сталося, що претенденти розгубили свій партійний фундамент, про це відомо всім. Рейтинги їхніх партій і об’єднань безнадійно впали й їх вже не реанімувати під час короткотривалої президентської кампанії і довготривалої кризи. Та й ідеологічними партіями ані БЮТ, ані Реґіони вважати не можна. Це, всім зрозуміло, фінансово-економічні корумповані картелі, націлені на тотальне захоплення влади. Не розбудову Великої України, а лише захоплення влади задля нещадної експлуатації українських ресурсів і самих українців. Для нарощування своїх капіталів, які в свою чергу надають їм можливість купувати гуртом рабів-виборців.
“Наша Україна” президента розсипалася, як солом’яний будиночок Наф-Нафа з казки про трьох поросяток. Інші сто п’ятдесят зареєстрованих партій без жодної ідеології продаються в кредит під час виборів політичним аферистам для здійснення різного роду фальсифікацій: перекачки голосів виборців на користь того, хто купив ці партії, рейдерських атак на певні електоральні поля інших партій, для внесення хаосу і незрозумілості у виборчий процес, для політичного кілерства тощо.
“Фронт змін” — це взагалі віртуальний фантом, це фронт, якщо судити по холуйському підспівуванню фронт-мена кремлівському ляльководу, то це фронт п’ятої колони. Що робить п’ята колонна при бойових діях, які нам обіцяв російський президент? Розриває країну зсередини. Визнання УПА воюючою стороною — не на часі, російська мова як друга державна — на часі. От вам і весь проект фронту змін.
На решту претендентів на посаду президента можна не зважати, вони виконуватимуть свої локальні завдання: хто займатиметься саморекламою, хто — працею на когось із провідної трійки, хто — зробить останню відчайдушну спробу залишитися в політиці, як, скажімо, прогресивні соціалісти або комуністи-кадебісти.
Є ще один підступний механізм зомбування свідомості виборців. Так звані рейтинги й інститути соціальних опитувань, які ці рейтинги малюють. Якщо ви думаєте, що рейтинги віддзеркалюють справжній показник популярності того чи іншого претендента, то помиляєтеся. Рейтинги піар-технологи вигадали зовсім для іншого. А майже точний збіг рейтингів і відсотків голосів після процедури підрахунку (голосування плюс підрахунки) свідчить лише про те, що маніпуляція нашою свідомістю діє бездоганно в межах статистичної похибки.
Інститути соціальних досліджень створені й існують на гроші потужних кримінально-фінансових угруповань. Інститути викидають в інформаційний простір рейтинги як дороговкази для виборців. Виборці сліпо довіряють тим рейтингам, тож розподіляють свої голоси відповідно до рейтингів-вказівок. Так само відбувається й підрахунок голосів — відповідно до вказаних рейтингів. Статистична похибка — це ті, хто не повірив у проплачені рейтинги.
Єдина сила, яка може зруйнувати політичний Бермудський трикутник, — це ідеологія і практика українського націоналізму. Всеукраїнське об’єднання “Свобода”. Ця сила з кожним днем збільшує кількість своїх симпатиків з-поміж тих, кого Бермудський трикутник затягнув у вир безробіття, безнадії й відчаю. Кому не залишив жодної перспективи. Олег Тягнибок — непохитний український націоналіст, саме той довгоочікуваний Україною політик, який зламає трикутник корупції, звірячої українофобії, безкарності державних злочинців.

Так Франція під час аналогічної тотальної кризи влади, дочекалася інтегрального французького націоналіста, генерала де-Ґолля з його гаслом “Франція — над усе!”. Тягнибок покладе край пануванню в Україні комуністично-комсомольско-кадебістської наволочі. Нюрнберзький процес над комуністичною ідеологією неминучий, якщо Олег Тягнибок стане президентом. Лише політична воля ВО “Свобода” та її керманича Олега Тягнибока спроможна подолати інформаційну окупацію України. А це головна передумова нарівні з суворою люстрацією для проведення усяких реформ з розбудови Великої України. Кінцева мета ВО “Свобода” й Олега Тягнибока, на відміну від решти претендентів, — не перемога на президентських виборах, а Велика Держава Україна. Президентство Олега Тягнибока лише потужний інструмент для ВО “Свобода”, щоб розбудувати Велику Україну. Програму такої розбудови вже створено. Конституцію написано. Залишилося повторити Тернопільський феномен — перемогти на виборах.
А тепер повернімося до початку, до ідеологеми “Найбільш вірогідним наслідком президентських виборів 2100 року буде зникнення незалежної держави України”. В День Незалежності на 5-му каналі з’явився відомий російський вчений-енергетик, який попросив політичного притулку в Україні. На здивоване запитання ведучого: “Чому саме в Україні Ви шукаєте громадянства, коли Вам вже пропонували громадянство Норвегія і США?” Професор відповів словами, які варто було б записати першими рядками в новій Конституції України: “Тому, що українська нація — єдина в Європі, а може, в цілому світі, яка не розгубила у випробуваннях геноцидів, Голодоморів, виселень, війн на поголівне знищення, не позбулася гена свободи. Для української нації, серед всіх доленосних для створення національного процвітання цінностей, головним скарбом була і є свобода. Саме тому я обрав Україну, бо свобода формотворча основа української ідеї”, — так сказав російський вчений, який тікав від путінсько-кадебістської диктатури. І ще він сказав, що істерична поведінка президента РФ — це ознака остаточного краху Російської імперії, єдине, що може утримати кадебістську імперію — це повернення України у формат московської колонії. Це і є головна підкилимна мета Кремля на президентських виборах-2010.
Для цього і було створено проект “Бермудський трикутник — Він, Вона, Воно”.
Аби в читача не склалося враження, що я описую свої хворобливі вигадки замість фактів, наведу лише одну цитату з далекого 2001 року: “Дуже цинічно кажучи, Росії зовсім не потрібен сильний український президент, потужна Україна. Нам взагалі не потрібна президентська влада в Україні. Буде ліпше, якщо це буде парламентська республіка… Наш національний інтерес зовсім не полягає в тому, щоб Україна була могутньою державою, на яку б ми мали зважати…”. — Костянтин Затулін, один із батьків українофобії, директор інституту СНД із доповіді на “круглому столі” “Яка Україна потрібна Росії?” за присутності ідеологів п’ятої колони — Погребінського і Маленковича. Якщо спроектувати слова кремлівського базікала на президентські вибори 2010 року, то стає очевидно, що Він, Вона і Воно в обмін на незалежність України, в обмін на її землі і те, що під землею, в обмін на її фонди виборюють у Кремля для себе особисто найвищі посади в колоніальній адміністрації.
Решта претендентів (усі уламки Руху за перебудову, комуняки, прогресивні соціалісти тощо — скільки їх остаточно буде в бюлетені?) нічого суттєво не можуть змінити в розкладі сил Бермудського трикутника. Та вони і не мають намірів щось змінювати, вони, хоч би якими гаслами прикривалися, виборюють для себе особисто присутність у майбутній колоніальній адміністрації в якості міністрів, губернаторів територій, латифундистів, власників надр і банків, тобто лоцманів грошових потоків.
На президентських виборах 2010 року їх усіх об’єднує ще одне спільне завдання — потопити в Бермудському трикутнику єдину надію українців — ВО “Свобода” з її лідером Олегом Тягнибоком. Цю операцію проплачено Кремлем. Кремлівські карлики-ляльководи достеменно знають, що єдиний кандидат у президенти, який може перемішати їхні карти і дезавуювати Бермудський трикутник — це Олег Тягнибок, звичайно, не сам-один, а на чолі українських виборців, які не втратили гена свободи. Тому весь арсенал дезінформації, всі гармати всіх фронтів, усі калібри паплюження, ошуканства і ненависті гамселитимуть по ньому.
Людині без гена свободи не встояти під шквальним зведеним вогнем комуністів, кадебістів, комсюків, п’ятої колони, перевертнів з колишніх рухів і кунів, мародерів з Кабміну, вампірів-олігархів, безмозких молодиків у чорних майках із тавром “СССР” і холуїв усіх політичних мастей.
Саме невмирущий ген свободи покладено в основу національної ідеології Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Саме внутрішня свобода українців вибухнула на Майдані-2004. Саме свобода — сила, що зруйнує підступний Бермудський трикутник. Саме українці, носії внутрішньої свободи, спроможні перебороти всі ганебні стереотипи і стати реально тією державницькою владною президентською вертикаллю від сільських рад — до Верховної Ради, від малих фермерських товариств — до велетнів сільського господарства, від власників малого бізнесу — до директорів міжнародних корпорацій, від рядових української армії — до її полководців, але в тому разі, якщо своє персональне горде відчуття свободи долучать до Всеукраїнського об’єднання “Свобода” своїми бюлетенями на президентських виборах-2010.
Бачите, це доволі простий спосіб, як рядок з гімну “запануємо ми, браття, у своїй сторонці”, — зробити реальністю в січні 2010 року, а не колись потім, коли порозумнішаємо. Самим стати президентською вертикаллю влади, раз і назавжди ліквідувати в Україні гіпотетичну колоніальну адміністрацію.
Такий перебіг подій може стати реальністю, якщо українці рішуче зламають стереотипи і нав’язані Кремлем, і своєю-не-своєю владою.
А на закуску поласуйте зовсім свіженькою випічкою з кухні кремлівських куховарів:
— Караул! В Україні націоналісти запроваджують насильницьку українізацію!
Спробуйте відкусити шматочок, розжувати, проковтнути і не врізати дуба. Суміш блідої поганки, білини, цикути, жовчі, болотяної гадюки з присипкою діоксину.
Тільки вслухайтеся: “Насильницька українізація України!”
А може, прости Господи, вони праві, ті злосні кремлівські карлики?
Може, справді настав час українізувати Україну. Збудити приспаний ген свободи в кожній українській душі? Таке вже бувало в українській історії, пробуджував ген свободи Богдан Хмельницький, пробуджував Степан Бандера, пробудять самі себе українці в січні 2010 року.

Від головного редактора “СП”. Цю статтю Юрій Герасимович Іллєнко написав за кілька місяців до президентських виборів-2010. Це позиція автора, члена ВО “Свобода”, людини беззастережно відданої ідеї, висловленої у назві книжки “За українську Україну!” (2006 р.).
Ця публікація — данина пам’яті політикові Ю. Г. Іллєнку. Адже саме в нашій газеті були опубліковані його публіцистичні статті та уривки з роману “Доповідна Апостолові Петру”. Можливо, ми ще й досі їх не прочитали.

Любов Голота

Приспаному інтелекту України і у солодкому сні незалежності зґвалтованому.
І все ж таки, єдиній надії нації — постінтелігенції — відозва: До зброї!
Моя зброя — мій інтелект.
Живу на окупованій Ворогом моїй етнічній інформаційній території. Ворогом, який запроваджує зачистку території моєї культури, геноцид моєї титульної в цій культурі нації, нації, яка створила цю культуру.
Головний інструмент геноциду проти мене — дезінформація.
Годі вже згадувати Шевченка всує — згадаймо Заповіт дослівно.
В Заповіті, крім слова — поховайте, є слово — вставайте!

Юрій Іллєнко

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment