Юрій ІЛЛЄНКО. ВІН. ВОНА. ВОНО. БЕРМУДСЬКИЙ ТРИКУТНИК УКРАЇНИ

Бермудський трикутник, розташований в Атлантиці під пахвою Північної Америки, знаменитий тим, що в ньому безслідно зникають не лише малі вітрильники, а й океанські лайнери, аеробуси, атомні субмарини й навіть володарі океанських стихій — буревісники. Гульк! — і все, і як не було. Якщо дивитися з космосу, то дивним робом обриси і розмір Бермудського трикутника майже збігаються з територією України.

Найвірогіднішим наслідком президентських виборів 2100 року буде зникнення Незалежної Держави Україна. Як і не було. Не відразу, звичайно, а так, як засмоктує мочара або вир. Україна й так уже по коліна, якщо не по груди, потопає в московському пропагандистському багні. Так це чи не так — побачимо, але принаймні таким чином заходилися формувати свідомість виборців засоби масової інформації.
Для спростування згубної для незалежної України ідеологеми “Президентські вибори — гульк! — і вже!” я й заходився писати цю статтю. Хочу написати щільний, переконливий текст про те, кого обирати, а кого обходити десятою дорогою на президентських виборах, і чому саме обходити десятою дорогою. Але не можу зліпити до купи різновекторні факти. Щось заважає. Ніби на очах полуда або мозок пробуксовує. Нарешті зрозумів, що мій мозок отруєний. Отруєний діоксином телевізійної й друкованої пропаганди. На минулих виборах отруїли лише одного претендента. На виборах, що наближаються, заздалегідь отруїли всіх. Усіх виборців. Отруїли не одноразовою дозою отрути, як претендента, а щоденними, десятки разів на добу, конячими дозами ін’єкцій дезінформації, кремлівською пропагандою, купленими рейтингами впереміш із тотальною рекламою пива, як блискучої незамінної футбольної мегазірки.
Спотворений дезінформаційним діоксином мозок втрачає спроможність на самостійне реальне бачення світу. Модифікований отрутою мозок стає легкою здобиччю для піар-технологів — політичних маніпуляторів.
Треба промити мозок правдою.
А де її взяти, ту правду, для промивки?
Усі джерела інформації й усі засоби розповсюдження і доставки тієї інформації до нашого мозку — в руках окупантів, у руках тих, хто захопив владу в Україні, в руках п’ятої колони Кремля, олігархів та їхніх вщент скорумпованих політичних поплічників-мародерів, що, як круки, обсіли всі гілки влади.
Зрозумів — потрібна рішуча дезактивація пропагандистської отрути.
Але як?
Учора на канівському базарі купував дещо з садового реманенту, і сам не помітив, як розпочав із продавцем політичну дискусію. Давній симпатик ВО “Свобода”, літня, дуже розумна людина, схоже, колишній шкільний вчитель, який нині торгує дрібним крамом, викинув переді мною на прилавок своєї контейнерної ятки цілу купу імплантованих у наш мозок піар-технологічних стереотипів так, начебто ті стереотипи стали його рідними. Ось приблизний асортимент того піар-технологічного краму.
По-перше, голосувати треба за Зека, бо більше нема за кого. Нема за кого голосувати — це найбільш шкідлива ідеологема, від якої вже практично неможливо очистити наш мозок. Нема за кого, крім тих трьох, яких нам нав’язують. Уявляєте собі, по всій Україні нема достойної людини, є лише три пройдисвіти, за яких треба голосувати. Тобто серед мільйонів освічених, мудрих, вольових, працьовитих, чесних українців по всіх її селах, університетах, підприємствах, лікарнях, великих містах, військових частинах нема жодного, за кого можна було б поручитися, якому можна було б доручити державу. Що, дійсно козацьку націю обернули на свинопасів? На планктон? На біомасу? Ніколи в це не повірю, бо якщо повірю — сам стану планктоном.
По-друге, за жодних обставин не можна казати вголос такого, як сказав Ратушняк на камеру в Ужгороді про “жидів”, щоправда продавець канівського базару вжив слово “євреїв”, трохи підкорегував Ратушняка. Бо “вони розумніші за нас”, — сказав колишній вчитель. Вони розумніші за нас — ще одна отруйна ідеологема, яку, як цвях, загатили в наш мозок кувалдою сіоністської пропаганди. Це вже метастази комплексу меншовартості українців. Вони розумніші за нас — так мислить вже біомаса. Кити розумніші за нас — так мислить планктон і пливе в роззявлену пащу. Все. Приїхали. Усю владу добровільно треба віддати їм, бо вони розумніші за нас. Віддати всі засоби масової інформації — бо вони розумніші за нас. Усю торгівлю. Весь шоу-бізнес. Про кіно я вже не кажу. Кіно вже давно віддали. Всю банківську систему. Ну, і безперечно, весь парламент. Бо вони розумніші за нас, українців.
По-третє, “не треба дражнити Кремль вступом до НАТО”, — сказав продавець стереотипів. Так, згоден, дражнити нікого не треба. Треба просто пригадати сморід танкової солярки в горах Грузії за п’ятдесят кілометрів від Тбілісі. Або спитати в Кремля, де наша ядерна зброя, чи не на полігонах Московії, націлена на наші міста? Спитати в Кремля, чий це піратський військовий флот окупував найбільшу на Чорному морі українську морську базу і не допускає в бухту нікого, навіть зробити екологічний аналіз нашої з вами води не дозволяє. Чиї військові патрулюють наше місто Севастополь? Дражнити Кремль не треба, але треба випровадити його війська з нашої території. Причому зробити це треба самим, НАТО нам в цьому не допоможе. Треба негайно поновити ядерний статус України. Фахівці вже давно розробили програму — за два роки сорок ядерних боєголовок на потужних стратегічних ракетах можуть стати на бойове чергування. Потрібна лише політична воля.
По-четверте, найгидотніша ідеологема-стереотип — навіть, якщо обрати когось нового, когось не з чинної влади, то обранець стане ще гіршим за владу, бо всі однаково продажні. І що, хоч кого обери, обранець наступного дня стане перевертнем, стане мародером, гіршим за попередніх, бо влада вже накрала під зав’язку, а він тільки починає. Визнати таке означає, що мораль у християнській країні зникла, як непотріб, що Христова жертва була марною.
А ще мій знайомий з канівського базару пошепки додав, що треба бути толерантними і терпіти, що поруч з ним на канівському базарі нелегал торгує наркотою, бо якщо тому нелегалові за це зацідити в його чорну пику, бо посадити бандитів у тюрми неможливо, то це буде расизм і ксенофобія, якої наш президент, казав не раз, не допустить.
Єдине, про що я запитав у літнього українця, який торгував у своїй бляшаній ятці дрібним крамом і кремлівськими ідеологемами на додачу, — як розуміти, коли депутат від БЮТ Лозинський полює в своєму маєтку на місцевого літнього українця Олійника. “На місці Олійника могли опинитися ви”, — сказав я. Або коли серед білого дня в Одесі російські відморозки в майках із літерами “СССР” вбивають Максима Чайку. “На місці Максима Чайки міг би опинитися я”, — подумав я. Що це — расизм чи ксенофобія, чи геноцид, чи наочний приклад, як треба поводитися з корінним населенням, для тих, хто розумніший за нас, українців? До речі, бютівець Лозинський полював у “своєму, приватному” лісі на Олійника лише за якихось сто кілометрів від канівського базару. “Мені цікаво, — спитав я продавця дрібного краму, — коли відкриє сезон полювання на українців інший бютівець-латифундист Губ… (стоп, вимовлю прізвище до кінця, не добіжу до краю базару, як бідолашний Олійник до краю лісу), Губ… не пара Лозинському, Губ… заволодів всією землею Черкаської й Київської областей, за якого, до речі, ви, канівці, проголосували 2002-го у своєму окрузі, бо він розумніший за вас”.
Близько першої години ночі       1 вересня на передачі “Свобода слова” на каналі “ICTV” молодик із Запоріжжя в чорній майці з великими, на всі груди, червоними літерами “СССР” кинув в обличчя українцю Олегові Тягнибоку відверту погрозу російською мовою: “Вам нєт мєста в етой странє!”. Якщо немає місця в цій країні лідеру націоналістів, це означає, що немає місця в Україні й нам — українцям. Коли Олег Тягнибок після прямого ефіру підійшов до своєї машини, вона була понівечена і пограбована. Вкрали комп’ютер з партійними документами ВО “Свобода”. Звичайно, міліція винних не знайде. Хоча варто було б трусонути за груди молодика з червоними літерами “СССР”. Винних у злочинах проти українців не буває, бо будь-що, скоєне або сказане, або написане українофобами не є злочином — ще один махровий стереотип.
Що ж то за кляті піар-технологічні стереотипи? Стереотип — це заздалегідь підкинуті нам шаблони сприйняття явища, події, дії тощо. Шаблон, яким ми послуговуємось, аби не завантажувати власну свідомість аналітичною роботою. Приклад стереотипів: даїшник — хабарник, хоча це зовсім не обов’язково; яскраво розмальована дівчина — повія, хоча вона може бути цнотливою студенткою університету культури.
На озброєнні інформаційних окупантів незліченна кількість стереотипів, як у секретаря ЦК КПУ, першого президента України           Л. Кравчука. Але є ще один стереотип, який діє на нашу ментальність, як отрута блідої поганки, який руйнує нашу українську гідність і самоповагу, перетворюючи їх на лакейську послужливість окупанту. Всіх наших найбільших історичних героїв кадебістська Московія трактує як зрадників, бандитів і фашистів. Герої УПА, які єдині в Європі боролися на три фронти проти загарбників і окупантів своєї землі — і проти більшовицько-кадебістської Московії, і проти гітлерівської Німеччини, і проти Польщі. Степан Бандера очолив небачену в світі озброєну боротьбу за Велику Незалежну Україну після того, як на українських землях Польща почала повноформатний геноцид українського населення, після того, як пактом Молотова-Ріббентропа було перекроєно карту Європи, почалася Друга світова війна, і західні українські землі окупувала сталінська Московія — з чого і почався небачений в історії геноцид українського населення західних земель — арешти, розстріли, виселення на край землі в Мордовські й Колимські каторги.
Не було жодної української родини на західних землях, яку б не скалічив той терор. І, нарешті, коли прийшов новий окупант — гітлерівська Німеччина, то Бандера і Стецько проголосили Українську Державу і створили її Уряд. За що і Стецько, і Бандера пішли в гітлерівські концтабори. Боротьба за незалежну Україну проти окупантів мовою кадебістів, комуністів і москалів називається бандитизмом. Цей стереотип вбивали в наші голови в катівнях КДБ під керівництвом батька всіх народів — україножера Сталіна.
У мене питання — скільки мільйонів українців в Україні піддалися на цю кадебістську провокацію і вважають великих героїв бандитами? І скільки ще часу вони будуть отруєні тими стереотипами? Чи це назавжди?
Зверніть увагу — стереотипи розмножуються в суспільстві, як завезені в Австралію кролики, де в них не знайшлося природних ворогів, і мають тенденцію витіснити порівнювальну, аналітичну діяльність нашого мозку. Повний пакет стереотипів здатен замінити людині сумління, мораль, розум і навіть батьківщину. Але найнебезпечніший стереотип полягає в тому, що сумніви щодо деяких стереотипів заборонено, і той, хто спростує це, буде жорстоко покараний. Це винахід ще сталінського режиму — той, хто ввечорі починав сумнівався, що Сталін батько всіх народів, на світанку отримував кулю в потилицю.
Деякі табуйовані стереотипи намертво засіли в нашій свідомості. Скажімо, єврейська тема. Лише хтось починає розмірковувати вголос на цю тему, то автоматично стає антисемітом, якщо, звичайно, він не повторює, як святці, концепцію Голокосту. В деяких так званих європейських країнах, настає навіть кримінальна відповідальність за вечірні сумніви на цю тему. Проте, оскільки ті стереотипи поширені скрізь, навіть на канівському базарі поширені, говорити вголос про це слід. Без юдофобії, без антисемітизму, без расизму, без фашизму. Спокійно, зважено і доказово. І не шептати. Бо шепіт — це вияв страху перед складною темою. Звичайно, не треба це робити і в запалі, брутально й образливо, як Ратушняк. Принаймні ВО “Свобода” такої тональності не приймає і її засуджує.
Україна має багатовікову історію бурхливого проживання цієї теми — від повноцінного співіснування на одній землі — славнозвісна “черта оседлости” — Російська імперія відводила євреям право жити саме на нашій землі — і аж до погромів. Але чомусь раптом забули універсальне гасло тих погромів: “Бей жидов, спасай Расею!”. Зауважте, не Україну рятуй, а “спасай Росію”. Це дещо докорінно змінює в розумінні стереотипу про український антисемітизм.
Не можу забути, як на передачі в Савіка Шустера цькували всім шустеровим кагалом молодого українського націоналіста лише за те, що той наважився в прямому ефірі говорити на єврейську тему не пошепки, але й не в контексті Голокосту. Запекло цькували. А він переміг, бо мав докази і був впевнений у собі. У словах молодого політика не було і натяку на антисемітизм, але головний червоний загонщик, бризкаючи слиною, обірвав його погрозами: “Якщо Ви, молодий політик, і далі збираєтеся так думати, то Ви маєте пам’ятати, що ми свого часу зробили з могутнім Фордом, коли той дозволив собі лише натяки на антисемітизм. Ми заборонили американцям купувати в нього його знамениті авто. Подумайте про Ваше політичне майбутнє!”. Це, звичайно, не куля в потилицю, але демонстративне залякування. І не стільки молодого політика, скільки тих, хто дивився цю Савікову “Свободу”. Проте боятися нам не варто. Реальна ціна тих погроз — червонець за пучок в базарний день, якщо ми усвідомимо себе господарями на своїй землі. Розумними господарями. Які з повагою ставляться до будь-яких національних меншин, що сумлінно і чесно трудяться поруч із нами задля процвітання України.
Звичайно, всі ті політичні стереотипи глибоко просякли наш мозок. А розроблено їх було заздалегідь і припасовано до нашої спотворюваної століттями української ментальності в Москві, Тель-Авіві, Вашинґтоні. Деякі, найбільш ідіотичні, бувають саморобні, місцевого виробництва — з Банкової, з Дніпропетровська, з Донецька. (До речі, пропоную перейменувати вулицю Банкову на вулицю Дерібанкову.)
Що ж то, в біса, за стереотипи? З’ясувати це мені допоміг президент сусідньої держави, який у своєму ультиматумі озвучив практично всі головні стереотипи. Тим самим відкрив усім очі на те, хто насправді розробник тих стереотипів.
11 серпня 2009-го з-за лаштунків вийшов кремлівський ляльковод, весь у чорному. Ляльководи в театрі маріонеток завжди в чорному, аби зливатися з чорним тлом, на якому відбувається ляльковий вертеп, аби бути невидимим для глядачів. Ляльковод у чорному сказав: “Я, президент Всея Русі, оголошую ультиматум президенту моєї вотчини України. На моїй вотчині живе дуже хороший мій малоруський народ, але в нього дуже поганий президент. Він дуже переслідує руській язик, хоче вивести з мого Криму Чорноморський флот, тягне мою вотчину в НАТО, постійно переписує історію, яку не можна переписувати, бо її для вас, малоросів, написали Петро І, Катерина ІІ, а відполірував Сталін в “Кратком курсе ВКП(б)”. Поки не поміняєте президента, я не пришлю в свою вотчину гауляйтера, тобто баскака, тобто посла”.
Чекати на реакцію довго не довелося — місцеві політичні маріонетки миттєво — Він і Воно — слухняно затанцювали під дудку ляльковода. Вона зробила це раніше, можна сказати випередивши конкурентів майже на рік, ще до ультиматуму, ще коли запродала нас в газове рабство. Такий собі бартер: вона нас у рабство, вони їй — прем’єрство з диктаторськими повноваженнями, яке плавно переходить у президентство. Бермудська трійка чітко зрозуміла зміст послання ведмедика з кремлівської барлоги: “Хохли, або ви самі добровільно й остаточно стаєте малоросами, або ми вас зробимо малоросами силою! Малоросами Московського Патріархату. Хто не схоче добровільно, з тим буде, як з Олійником або з Чайкою. Тоді вам всім буде непереливки, як у грузинській війні. Нам навіть танків вводити не буде потреби, ракети Чорноморського флоту вже в Криму. Вже наші патрулі баражують вулицями Севастополя. Бачите, який я крутий? Мені натиснути пускову кнопку тих ракет, як до вітру сходити!” Щоправда, з послом трапився облом. Виявилося, що ляльковод у чорному — насправді теж лише лялька-маріонетка, підвішена на мотузочках іншого ляльковода. Той, інший, так дав по голові своїй маріонетці, що посла довелося призначити. Але зробити при тому ще страшнішу заяву, — мовляв, доки не заміните всю владу моїми агентами п’ятої колони, доти вам буде загрожувати війна.
Війна, до речі, згадайте не переписану істориками-кадебістами історію Московії, а справжню, війна завжди була для Кремля годівничкою, способом збирання земель і сенсом прибуткової діяльності для частини свого народу. Кремль не протримався б і дня без війни, тому коли закінчувалася одна війна, треба було шукати іншої. Щоб розпочати будь-яку війну, спершу треба для свого народу намалювати ворога з рогами. Тепер кремлівські піар-художники прималювали українському народу хвіст, ратиці й роги. Сьогодні черговий ворог № 1 для Росії вже намальований — це ми з вами, українці. Це не я вигадав, це офіційні дані московських соцопитувань. 62 % громадян РФ вважають нас, українців, головним ворогом. Можна починати війну. Стереотип “Мазепа — зрадник, Мазепа — українець, українець — зрадник” сформовано ще за часів Петра І. Путін з Медведєвим виростили цей стереотип до 62 %.
Тільки ми, українські націоналісти, не радили б москалям починати війну, далі Конотопа московські танки можуть не пройти. Потонуть у конотопських болотах, як стотисячна московська армія в Конотопській битві 1659 року. Це так — приклад з історії, яку нібито ми маємо намір переписати. У тій московській історії, яку нам заборонено переписувати, Конотопської битви не існує взагалі. Тобто стотисячна московська армія під проводом князя Пожарського — ні сіло ні впало, сама, без жодної допомоги втопилася в конотопських болотах, але про те московська історія мовчить. Мовчить про те, що московська армія сунула на Україну вже, зауважте, після Переяславських угод, аби упокорювати Гетьманщину, тобто Україну за сучасним визначенням. А нам заборонено про це згадувати, тобто переписувати ту, повністю сфальсифіковану москалями історію.
А тепер уявімо те, що уявити неможливо — що вибори президента вже позаду. І ми маємо нового президента.
Імплантовані в наш мозок стереотипи аж виють, аж кричать, аж скавчать на всі голоси з усіх телеамвонів, що можливі лише три варіанти: Він, Вона або, за крайньої потреби, Воно. Будь-які інші варіанти з коренем висмикують із нашої свідомості піар-технологи, щоб ніхто в той бік і не думав дивитися.
Розглянемо всі варіанти, які вживлено в наш мозок.
1. Що з нами буде, коли президентом стане Він?
Уявити не важко, бо вся трійка претендентів добряче наслідила своїми брудними ногами в нашій охайній українській хаті. Вислів “брудними ногами”, звичайно, лише художній образ, бо взуття у всієї трійки чисте, щойно з найдорожчих бутіків — нам, смертним, не по кишені. Відомо, що Він віддає перевагу черевикам з бразильської анаконди, чого не дозволяв собі навіть король рок-н-ролу Елвіс Преслі, хоча мав у хаті золотий унітаз.
Що ж буде з нами, коли президентом стане Він, у черевиках з бразильської анаконди? Бразильські анаконди зникнуть за одну його каденцію, не так уже їх там і багато, а разом з анакондами зникне в Україні українська мова. Не так її вже тут і багато. Увімкніть телеканали — 90 % доступних каналів не українські не лише за мовою, а й за ідеологією. Підійдіть до газетного кіоску — 95 % усіх видань надруковано не українською мовою і містять антиукраїнську отруту повільної дії. Разом із бразильськими анакондами й українською мовою зникне й сама незалежна Україна. В палких братерських обіймах Московії вже не раз конала самостійність України. У ліпшому разі Він створить ПІСУАР (Південно-Східну Українську Республіку), розірвавши Україну навпіл, у гіршому — покладе всю Україну під московського брата-ґвалтівника, поверне у формат колонії Російської імперії. Генерал ФСБ (КДБ) Гундяєв, він же Патріарх Всєя Русі, протягом десятиденного передвиборного десанту на нашу територію вже проголосив, що ніякого українського народу не існує в природі, є лише руськіє, які необачно спотворили руській язик до невпізнання. Генерал-Патріарх Всєя Русі забув, що українці мали свою помісну церкву і свого патріарха ще тоді, коли москалі переховувалися від ведмедів на болоті чи в землянках за дубовими стінами кремля.
Він узяв під козирок перед кремлівським Генерал-Патріархом і проголосив нову передвиборну платформу — канонічна російська церква і російська мова за принципом: Росія закінчується там, де закінчується російська мова. Імперія СРСР розпалася, але центральна нервова система імперії у вигляді розгалуженої в Україні Церкви Московського Патріархату залишилася. Саме вона головна надія Кремля на реставрацію імперії.
Тож, якщо виграє Він, перспектива зникнення України як Української самостійної держави стає реальною за одну каденцію його президентства, а другої каденції вистачить на остаточне оформлення колоніального статусу України, як було за часів СРСР. І, звичайно, єдиною державною мовою буде російська. Сказав же Генерал-Патріарх, що ніякої української нації в природі не існує. А Він є гарантом реставрації СРСР.
2. Що з нами буде, якщо президентом стане Вона?
Тут і уявляти нічого не треба. Вона вже все зробила. За дві ходки до прем’єрського крісла Вона поставила найбагатшу за своїми можливостями країну Європи на паперть МВФ жебракувати. Вона позичає — нам розплачуватися. Лише за першої своєї ходки в Кабмін, коли ще світовою кризою і не пахло, Вона власноруч створила шість криз — валютну, цукрову, молочну, м’ясну, бензинову, газову. Вона створює кризи — ми її знов обираємо, щоб вона подолала ті кризи. Бо Вона розумніша за нас. По дідові — Капетельман, по материному чоловікові — Тєлєгіна, по батькові — Грігян, по своєму чоловікові — Тимошенко — жодної краплі української крові. Вона на Західній Україні рядиться в українську вишиванку, на Донеччині — в російський сарафан, у Париж являється лише з сумочкою від Луї Віттона за 10 000 баксів, у Лондоні купує житло за ціною, яка вам і не снилася.
Чому Вона так легко змінює національності, прізвища, строї, сумочки, ідеології й іміджі? Бо їй на все це начхати. Бо Вона флюгер, поставлений Кремлем на даху Кабміну. Ловить миттєво найменший подих дихання московських господарів. Тому їй начхати і на свою, і на нашу з вами національність. Головне — урвати від життя ласий шмат — чи то газову трубу, чи то прем’єрську посаду. Тепер їй закортіло бути президентом. Бо тоді Вона буде мати абсолютну владу — диктаторську. Іншого їй замало. Чому Вона набирає в свою “каманду” Лозинських, Фельдманів, Губських, Портнових, Жеваго та їм подібних? Бо вони, вся її “каманда”, розумніші за нас і, безумовно, багатші за нас. У мільйон разів багатші. Чому ми раптом усі забули, що були вже на краєчку прірви, яка називалася ширка, коли Він і Вона вже поділили Україну на двох і пролонгували свої парламентські повноваження аж до другого пришестя. Прірву ширки створила Вона. Забули, що вибори 2007 року Вона виграла лише завдяки клятві, що ніколи в житті, навіть у страшному сні Вона не об’єднається з тим, кого я умовно називаю Він (ну, той, що в черевиках з бразильської анаконди і пижиковій шапці, яку він не знімає з дитинства). Вона увесь час бреше, а ми увесь час голосуємо за неї. Що більше Вона бреше, то вищий її рейтинг. Коли Вона розвалила економіку під корінь, коли кар’єрний злет обірвався й увійшов у штопор, доля подарувала їй світову кризу, — не треба нічого робити, все можна списати на кризу. З’явилося просте пояснення усіх її авантюр типу Український прорив і Професійна Армія до 2010 року. В усьому винна світова криза! Прорив прорвало, як фурункул, армію нема чим годувати. Через її холуйство перед Кремлем, в Україні, ближчій до війни, ніж всі країни Європи, на парад військ у День Незалежності її Кабмін не знайшов автоцистерни солярки — парад техніки довелося скасувати. Їжі солдатам до кінця року немає, солярки немає. І це все — за її славного господарювання.
У цій ситуації головне — з ранку до вечора по всіх каналах змінювати запаморочливі вбрання — як головний інструмент боротьби зі світовою кризою. Дійсно, бенкет під час чуми. Оскільки українське кіно Вона ліквідувала остаточно, то сама подалася в актриси. Вона самостійно озвучує рекламні кліпи своєї виборчої кампанії, бо українські професійні актриси безробітні завдяки її відчайдушній боротьбі з кризою язиком, тобто орально.
Тож, якщо виграє Вона, нам гарантовано нон-стоп шоу високої моди лише однієї топ-моделі. Культ особи однієї моделі. З ранку до вечора по всіх телеканалах. Тільки модельний ряд “Український прорив у світову кризу” і жодної інформації про економічну катастрофу, в яку нас завело її урядування. Тільки на День шахтаря я нарахував вісім перемін вбрання на різних телеканалах. Що нижче падає економіка, то вищий рейтинг, то частіші переміни вбрання. Усе про економічну кризу буде засекречено, як і тепер. Ніхто не має знати глибини економічного провалля. Тільки переможні реляції в кожному випуску новин. А якщо знайдеться якийсь відчайдух на зразок Пинзеника, то на нього завжди знайдеться хтось на зразок генерала Пукача.
3. Що з нами буде, якщо президентом стане Воно?
Уявити неважко, треба просто подивитися в його трудову книжку. Перший запис — приголомшливий. Трудову діяльність Воно почало з посади міністра. Тому Воно і виступає в ролі рятівника України. Такий собі новітній Мойсей, який виведе свій люд до землі обітованої не за сорок років, а за одну каденцію президентства.
Що й казати, база в нього підхожа для рятівника — батьки вручили йому в дитинстві дві інструкції з прокладення правильного курсу: батько, викладач історії КПРС місцевого університету, вручив “Краткий курс ВКП(б)” товарісча Сталіна, мати — фамільний Талмуд від діда равина. Комбінація перевірена, вже був один рятівник України з таким самим теоретичним забезпеченням — Лазар Мойсеєвич Каганович.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment