ПОВЕРНЕННЯ

Юлія ЯНЧУК,
викладач кафедри образотворчого мистецтва та методики його викладання Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка

У Кременецькому обласному гуманітарно-педагогічному інституті імені Тараса Шевченка відкрили кімнату-музей художника-емігранта Ростислава Глувка. Все це стало можливим завдяки ініціативі голови Кременецької “Просвіти” Лілії Слідзинської, мистецтвознавця зі Львова Романа Яціва та ректора інституту Афанасія Ломаковича, організаторів міжнародної конференції “Він присвятив себе мистецтву” до 80-ліття від дня народження художника.
У вересні 2009 року донька художника Світлана подарувала Україні 29 мистецьких полотен батька. Спочатку полотна експонували у Національному художньому музеї України, де їх було високо оцінено. П’ять картин залишили в музеї, а 24 повернули до Кременеччини.
Відкриття кімнати-музею розпочалось урочистим покладанням квітів до могили Ростислава Глувка на Туницькому цвинтарі, де його прах похований у могилі батька. Освячення зали проводив отець Володимир із церкви Преображення Господнього. Після цього Марія Швед, викладач кафедри образотворчого мистецтва ознайомила присутніх із творчою спадщиною митця та етапами його життя. Дуже приємно, що серед нас була родина художника — Орест Яворський з донькою Іриною, однокласниця Р. Глувка Ніна Масловська, народний художник України В. Ярич, професор О. Глубець, заслужені художники України Я. Омелян і Є. Удін, директор Тернопільського обласного художнього музею І. Дуда.
Ростислав Глувко (1927—1990) народився у селі Суражі Шумського району. До Другої світової війни проживав у Кременці, де йому пощастило в десятирічному віці випробувати сили у малюванні поруч із пленеристами.
У 13-річному віці хлопець розлучився з батьком, якого через активну політичну позицію польська влада, а згодом і радянська прирекли на поневіряння поза рідним домом. Друга світова війна принесла у родину горе — Ростислава з мамою та молодшою сестрою було депортовано до Казахстану, згодом — Узбекистану. Сухі степові вітри, палюче сонце, важка праця і голод забирали всі сили. 15-річний хлопець, щоб якось врятуватися, вступив до лав польської армії, що поклало початок його блуканням світовими шляхами: Ірак, Іран, Палестина. Кінцевим пунктом стала Англія, а саме Лондон, де Ростислав оселився 1947 року, здобув вищу художню освіту й активно зайнявся творчою діяльністю.
Його творча біографія найбільш повно розкрилася у Великій Британії. Саме там художник очолював секцію українських митців при Українському католицькому університеті в Лондоні. Його спадщину складають живописні картини та іконописні твори, станкова, книжково-журнальна та прикладна графіка, художній текстиль, кераміка малих форм й інших видів декоративного мистецтва. Ростислав Глувко був активним членом Союзу українців Британії (СУБ), відіграючи певну роль у культурних ініціативах у Лондоні та в західній українській діаспорі впродовж 1950—1980 рр.
Найцікавіше творче надбання митця — іконописання, яким Ростислав Глувко захопився у 50-річному віці.
Вперше його ікони експонували в “Галереї Еко” у Детройті, США (1980). Після цього — на виставках у Манчестері (1981), Брадфорді (1982), у картинній галереї Фойлз (Лондон, 1982), на Міжнародній виставці українських митців (Торонто, 1982), а також на персональній виставці в Українському католицькому університеті в Лондоні (1985).
Тепер частина творів художника зберігається у Кременецькому обласному гуманітарно-педагогічному інституті імені Тараса Шевченка — давній колисці освіти не лише Волині, а й усієї Європи. Адже саме тут колись був всесвітньо відомий Кременецький ліцей. І саме в цьому приміщенні Ростислав мав змогу навчатися.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment