КАМІНЬ ТА АКВАРЕЛЬ

Виставка “Пастельний день”, яка 20 червня відкрилася у галереї “Pit-art”, об’єднала роботи відомого скульптора, художника, дослідника мистецтва Андрія Німенка та його сина Максима.

Сергій КЛИМКО

Андрій Васильович Німенко — кандидат мистецтвознавчих наук, член Національної спілки художників України та Національної спілки письменників України, заслужений діяч мистецтв Грузії. Брав участь у численних колективних виставках, однак найбільше запам’яталися персональні вернісажі А. Німенка. “Той, що і в камені бачить Людину”, — казав про Андрія Німенка Григір Тютюнник.
Андрій Васильович народився 20 червня 1925 року в селі Інгуло-Кам’янка Кіровоградської області. Йому не було й вісімнадцяти, коли пішов на фронт. Майбутній майстер брав участь у визволенні Кривого Рогу, Знам’янки та Кіровограда, був нагороджений орденами і медалями. Після війни Андрій Німенко навчався в Київському художньому інституті, який закінчив 1951 року.
Майстер працював над монументально-декоративним оформленням Київського метрополітену, одним із перших в Україні почав відроджувати мистецтво карбування з міді, латуні та інших металів. Він — автор серії скульптурних портретів українських письменників, серії медальєрних портретів українських гетьманів, пам’ятників Лесі Українці в Луцьку, Михайлові Павлику в Косові, Давидові Гурамішвілі в Миргороді та багатьох інших. На малій батьківщині Андрія Васильовича, в картинній галереї містечка Долинського постійно експонують його роботи.
У київській галереї “Pit-art” Німенко-старший представлений у несподіваному амплуа. Тут зібрано його акварелі, що протистоять каменю, звичній стихії Німенка, ніби даючи відпочинок після важкої праці скульптора. Літні пейзажі, їхні теплі кольори надихають глядача на приємні спогади чи очікування. Обмінявши робітню на сонячний пленер, художник відкриває себе знов у денному світлі.
Німенко-молодший намагається відтворити схожі ландшафти олією, проте роблячи зображуване матеріальнішим, відчутнішим. Насичені яскраві кольори не передають напівтонів подиху вітру чи ранкового сонця, роблячи його живопис предметнішим.
Ще один бік таланту Андрія Німенка, про який розповідають у галереї, — літературний дар. Художник є автором семи поетичних збірок, книжки прози “Лісові фантазії”, численних спогадів. Крім того, Німенко — автор монографій, присвячених розвиткові української скульптури.
Андрій Васильович пішов з життя в січні 2006 року. Після його смерті дружина Лариса Масенко і син Максим Німенко передали в дар Кіровоградському обласному художньому музею 358 робіт художника. Частина з них представлена на виставці, присвяченій пам’яті Андрія Німенка, що відкрилася у рідному місті митця до його дня народження.
“Жодної іронії та хитромудрих вивертів немає у творчості Андрія Німенка”, — писали про нього критики. “Усе довге мистецьке життя художник працював по-архаїчному багато і наполегливо. Результат — графіка, живопис, скульптура, що варті окремого музею”. Що ж, можливо, з часом він з’явиться, і творчість Андрія та Максима Німенків витворять своєрідну творчу сферу, одвічне коло батьків і дітей, митецьку параболу — від Німенка-старшого Німенкові-молодшому про окремішність і цілісність мистецьких світів.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment