КОНСТИТУЦІЯ НАРОДОВЛАДДЯ

Громадська ініціатива “Оновлення країни” (лідер Валентин Наливайченко) спільно з партнером — громадською організацією Українське юридичне товариство (голова Олег Березюк) провела в “Укрінформі” “круглий стіл” “Оновлення країни через оновлення Конституції”. На обговорення було винесено розроблений цими організаціями проект Конституції України (наша газета представляла його в числі 24). В обговоренні проекту взяли участь відомі політики, науковці, юристи, політологи.

Петро АНТОНЕНКО

У вступному слові Валентин Наливайченко наголосив, що наріжним каменем нової Конституції повинен бути принцип народовладдя. Й обов’язково — контроль народу, єдиного джерела влади, за державними органами, яким народ делегує певні повноваження. Саме тому проект виносять на всенародне обговорення. Самі громадяни мають підготувати остаточну редакцію Конституції. Затвердити її повинен також народ на всеукраїнському референдумі. Обговорення проекту вже почалося і в центрі, й у реґіонах країни.
Валентин Наливайченко зазначив: “На всіх зустрічах в областях України люди говорять нам одне: мають бути зрозумілі, прозорі й рівні права для кожного громадянина і для кожного посадовця. Є багато звернень людей, громадських організацій, які протестують проти свавілля чиновників, незаконних дій людей з депутатськими мандатами. Так далі тривати не може. Але й всі намагання опозиції чи влади написати Конституцію під себе та ще й вихвалятися тим, що авторитарна Конституція часів кучмізму була дуже доброю, — це маніпуляція, міфологема. Тому в Конституції треба посилювати народовладдя, права людей, їхній захист”.
Голова Українського юридичного товариства Олег Березюк сказав: “Коли Конституцію можна змінити звичайним законом (маю на увазі закон про регламент парламенту, що суперечить Основному Закону України), з цього моменту можна вважати, що Конституції в країні не існує. Головна наша проблема — у відсутності реального контролю народу за органами влади”.
Розпочав дискусію з обговорення проекту перший президент України Леонід Кравчук:
— У цьому проекті багато цікавих положень. Акцент зроблено на владу народу, на контроль, на те, щоб жодна з гілок влади не могла будь-яким способом узурпувати владу. Чи маємо зараз матеріал і досвід, щоб написати всім разом таку Конституцію народовладдя? Переконаний, що маємо. Це наш 20-літній досвід державотворення. Але є запитання іншого порядку: не “що?”, а “як?” Адже винесення на референдум певного питання треба узгоджувати з Верховною Радою. Так стверджує чинна Конституція. Чи можемо обійти Конституцію? Ми — ні, а влада може, не звертаючи жодної уваги на протести. Тому без впливу на владу нічого не буде. Впливу через громадське обговорення у засобах інформації. І без певного порозуміння з владою, вже не кажу про консенсус, вийти на референдум і здобути там успіх просто нереально.
Щодо самого референдуму. Вірю, що громадянин України може дати відповідь на ключове питання: яку модель влади він підтримує — парламентську чи президентську? Може, бо вже є вдосталь інформації на цю тему. Але дати відповідь на всі 120 статей пропонованого проекту Конституції громадянинові буде важко. Тому я прихильник того, що Конституцію має затвердити парламент або спеціально обрана Конституційна асамблея. Але як саме її обирати, які вона матиме права? А вже потім можна винести Конституцію на затвердження народом.
Журналісти сьогодні запитали мене: чи ми жили за Конституцією ці вже майже півтора десятиліття? Відповідаю: ми жодного дня не жили за Конституцією. Якщо народ, громадяни, може, й жили за нею, то влада ніколи не жила за Конституцією. Вона жила, живе і збирається жити за доцільністю політичною. Прикриваючись тим, що нам треба наводити лад. Підтримуючи тезу про наведення ладу, вважаю, що не можна наводити лад за рахунок порушення Конституції, законів, за рахунок тиску на демократичні свободи.
Загалом вітаю цю ініціативу з обговорення проекту Конституції. Треба, щоб народ зрозумів, що громадські організації, юристи, досвідчені політики можуть написати Конституцію не для Кравчука, не для Кучми, не для Ющенка чи Януковича, а для українського суспільства. Бо попередній процес конституційного розвитку був процесом залежності від вождів. Тому влада часто діє автономно від народу. Так бути не повинно.
До дискусії долучається Герой України, народний депутат, кандидат юридичних наук Григорій Омельченко:
— Цей проект писався не один рік. Маю до цього причетність і я як член Українського юридичного товариства.
19 років незалежності держави. А ми досі ходимо в якомусь колі, якимись манівцями. Я був серед тих депутатів парламенту, які ухвалили нинішню Конституцію України, і пам’ятаю, яка була справжня політична війна, щоб проголосувати конституційною більшістю 300 депутатів те, що становить національну ідентичність нашого народу. І деякі статті тоді ледве набирали по 301 чи 302 голоси. А в основі ж держави повинен стояти український національний зміст. І ми повинні бути не населенням, не виборцями, а українською нацією.
Подивіться документи ООН, де записано, що країна, в якій понад половина людей певної нації, є національною. І ось 1996 року ми ухвалюємо статтю 10 Конституції про те, що українська мова є державною в Україні. Але який шалений був спротив! Були вимоги дописати туди ще й державну російську мову. А чому не білоруську, грецьку, вірменську, мови інших націй, що мешкають в Україні? Подібне стосувалося й положень Конституції щодо державного прапора, герба — того, що є не просто символами, а сутністю будь-якої національної держави. То чому ж у незалежній Україні зустрічаємо внутрішній колосальний антиукраїнський спротив? Ми повинні відродитися, стати українською нацією. І на базі цього повинне прийматися все законодавство Української держави. В основі всього має лежати наша мова, культура, традиції, наша душа, українська мораль.
Але ось процитую одне речення: “Якщо певна критична маса росіян потрапить до вищих ешелонів влади, зовнішньополітичний курс України зміниться і переорієнтується із Заходу на Схід”. Знаєте, чия це цитата й коли сказана? 1995 року вийшла монографія “Україна на порозі ХХI століття”. Автори — Дмитро Табачник і Дмитро Видрін.
Микола Яковина, директор ГО “Інститут нації і держави”, народний депутат України V скликання зазначив, що у нашому політичному житті ще чимало реліктів старої радянської системи. Починаючи з назви вищого законодавчого органу держави — Верховна Рада, що за суттю легітимізує рецидиви колишнього режиму. Чому б не обрати для назви парламенту незалежної держави іншу назву, виходячи з українських історичних традицій? Так само й Конституція держави має передусім стояти на сторожі нашої національної ідентичності. Промовець повернувся до тези про нагальну потребу відновлення в паспорті й інших документах графи про національність.
Низку суттєвих пропозицій до проекту Конституції внесли й інші учасники обговорення. Зокрема щодо посилення відповідальності всіх гілок влади за порушення закону щодо судового захисту прав і свобод громадян. В обговоренні взяли участь кандидат історичних наук, народний депутат України ІІ скликання Тарас Процев’ят, директор ГО “Інститут відкритої політики”, доктор економічних наук Михайло Довбенко, політологи Віктор Небоженко, Михайло Басараб, модератор заходу кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту держави і права НАН України Микола Сірий.
Учасники обговорення належно оцінили державницький, національний струмінь цього проекту Конституції. Досить сказати, що стаття про державність української мови в цьому проекті йде під номером 2, тобто одразу після першої статті Конституції, яка традиційно визначає державний устрій країни. І ця стаття 2 проекту Конституції, на відміну від нинішньої статті 10, дуже чітка й лаконічна: “Державною мовою в Україні є українська мова”.
Учасники “круглого столу” оцінили проект Конституції, підготовлений Громадською ініціативою “Оновлення країни” й Українським юридичним товариством, як серйозний документ, який після всенародного обговорення може стати базовим для прийняття нового Основного Закону держави.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment