ЛІТО В КОЗАЦЬКОМУ ТАБОРІ

Олесь ДМИТРЕНКО

Споконвіку в Україні вважали справою честі виховати хлопця справжнім чоловіком, захисником Вітчизни, козаком. Козаками могли стати не всі. Щоб здобути цей статус, вояк мав побувати хоча б в одному поході, витримати дві — три битви, здобути собі коня і зброю, взяти в учні зброєносця, тобто джуру. Коли такий лицар в’їжджав у село, матері казали синам: “Дивися, то козак, тож і ти маєш таким стати”.
Зараз виховують козаків у дитячому таборі “Козацька фортеця”, який щоліта змінює місцерозташування, тому за дев’ять років діти мали змогу відпочивати в різних куточках України.
Цього літа активісти столичної “Козацької Лицарської Школи” облаштували вже кілька таких таборів: один у Смілянському районі на Черкащині, поблизу села Плескачівка, другий — в Шишацькому районі на Полтавщині, неподалік села Великий Перевіз, на березі річки Псел.
Кожен табір розрахований для відпочинку близько ста осіб за зміну, яка триває десять днів. Більшість дітей залишається на дві, три, а дехто й на всі дванадцять змін. Щороку в “Козацькій фортеці” оздоровлюється близько тисячі школярів.
Намети в таборах розташовано у формі підкови (так у давнину таборилися козаки), в центрі — великий стіл, біля якого на триногах варять у казанах козацькі страви. Годують дітей чотири рази на день зі шкільної кухні, розташованої в найближчому селі. Діти від 8 до 15 років разом із викладачами ночують у наметах. А вдень програма козацького виховання дуже насичена.
Неподалік наметів викладачі облаштовують спеціальні тренувальні майданчики, де можна зайнятися фізичними вправами, освоїти ази мистецтва самозахисту, навчитися володіти зброєю: дерев’яними шаблями й палицями.
У таборі можна досхочу настрілятися з лука, наїздитися верхи.
Для юних “новаків” й “джур” (так на Січі називали початківців) незабутніми стають “річкові походи” на човнах-довбанках і на восьмиметровому байдаку, зробленому за давньою технологією. На ньому вчаться керувати вітрилом, зав’язувати і розв’язувати морські вузли, веслувати, орієнтуватися по зірках.
Стають школярам у пригоді й природознавчі подорожі суходолом. Діти збирають лікарські й їстівні рослини, які широко використовували наші предки у побуті, а ввечері із засушеної м’яти або липи готують смачний чай. Деякі з цих трав додають у куліш.
У давнину, коли чоловіки були в поході, українські жінки не тільки вели домашнє господарство, а й боронили дім від ворога. Тому у викладачів “Козацької Лицарської Школи” виникла ідея цього року відкрити ще й табір для дівчаток. Тим паче, що дівчата нічим не поступаються у вивченні “козацької справи”, й навіть швидше опановують верхову їзду. Проте на додачу до “хлопчачої програми” ввели й деякі “дівочі” дисципліни: вишивання, заплітання коси, виготовлення ляльок-мотанок, гімнастику, відзначення свят за українською традицією. А ввечері в таборах “Козацької фортеці” проводять лекції з історії України та краєзнавства.
Літо в козацькому таборі — хороша можливість весело та корисно провести час!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment