ДЖЕРЕЛО ЦІЛЮЩЕ

Частина перша
Продовження. Поч. у ч. 1, 4, 6, 8, 10, 12, 20, 21, 24 за 2010 р.

Взимку тато рятують свої ноги корінням кропиви. Дрібнесенько січуть, засипають на третину пляшки. По чопик дерев’яний заливають перваком. Заривають у чавун зі “свинячою” картоплею, яка ставиться в гарячу піч. Чудове витирання! До слова, коли когось мучили шпори, батько радили, як та картопля трохи вичахне, потовкти її босими ногами. Це треба робити на ніч і не менше семи днів підряд. Ноги по такому товчінню не мити, а добре вкутати овчиною і лягти в ліжко. Дуже помічний засіб.
— Ну, спасибі тобі! Хай постоїть мішечок у куточку на підпар, а я ще один припис діда Розума згадав. Оце бачиш? — дістають із харчівника тригранну чвертку оцту. — Кислець. Мати наша перевагу соку вкислому березовому надає, а все ж хай стоїть, бо ліки це неабиякі. Розказую, бо на віку, як на довгій ниві! Всяке може лучитися. Дід саме ним худібчину спаралізовану рятував. До мене Розум ласкав був, бо ж сусіди, та й прабаба моя пользувала, але вже людей. А воно таке просте, і дитя запам’ятає. Прибігла раз небога в сльозах: “Дядечку! Може, ви щось знаєте?! Сказали — корову дорізать. А в мене ж троє діток на руках, Іван на заробітках, та й корівчина третяка — самим вершком доїться”.
Сказав я їй п’ять пляшечок дістати, а сам по глину.
Розвів я тим кислецем на кисіль глину, обмазали ми корівчину. Хоч воно й літо, а сяке-таке ганчір’я підіслали. Підсохне глина — повторюємо: з ратиць аж під самі роги, і клейонками накриваємо. Коли, перед ранок, силомить корова голову, підгрібає ногами, підгрібає. Підвели її. Боже, стоїть! А тоді, ніжечки тремтять… пішла до води. П’є, п’є, бідна, п’є! Так ото я думаю, хоч і не приходилося, а й людину так можна на ноги поставити — в перші три дні, бо далі з тої глини ніякого пуття не буде!
На віку, як на довгій ниві! Оце вдалося й мені записати дуже помічного доступного приписа кожному, навіть при задавненому паралічі. Про нього розповім у наступних розділах.
— А тепера ходім, я тобі покажу дідів припис.
У закутті під клунею мирно жують соняшникове листя, різне бадилля два бичечки. Скільки-то радості було, скільки-то клопоту, як впіймала наша Лиска одразу двоє теляток! “Оце б молоді літа та опругів з десять земельки, такі славні волики, такі славні, а так!..” — аж сльози бриніли в батька на віях. Зайшли з тильничка. На ядричках у Соловейка та Буяна якісь торбинки.
— Це кабанчика ножиком треба харашать, а бичечка ось так — одну шкіряну торбинку надягають, зверху — вільнішу, другу. Шкоди тварині аніякісінької, хоч ядричка й підпарюються, згодом — змертвляються. Літо він у тих мішечках походить, і вже йому молодечі думки в голову рогату не лізуть — готовісінький волик, на харчі спорий. Це ще  прадідівське надбання!
Ще з минулого року стоять перед моїми очима ті бичечки, вбрані в торбинки, що до осені позбавляють буйного начала… бо впіймала в моєму роду, по маминім древу, сім’я хлоп’ятко. Але в районній лікарні щось там не догледіли під час пологів, відвезли дитятко в обласну лікарню, і що до відголу страшно — без матері. А татові звеліли накупити підгузків. Мліло в мене серце два тижні, а тепер мліє й далі… за весь наш наРОД. Є ж матерки, які ті підгузки рік, а то й більше з дитяти не знімають. І стоять оті бичечки перед очима, таким винахідливим давнім способом кастровані.
Мені ця тема пече, тож дам кілька суто дитячих приписів.
1. Коли дитятко простудилося, дайте посмоктати всього два грами маточного молочка. Ранком і ввечері. Якщо ж його не дістанете в пасічників, тоді приготуйте з житнього чи вівсяного борошна тісто бездріжджове, всипте туди чайну ложку потертого оману високого, або ж рум’янцю-ромашки, розкачайте в півтори пучки завтовшки два коржі. Спечіть. І, як трохи вичахне, прикладіть до груденят та спинки. Впелюшкайте, утепліть. Зніміть, як прохолонуть. Розітріть тільце березівкою, потім козячим чи баранячим лоєм. Укутайте овечою вовною (немитою). Але обов’язково порадьтеся з лікарем, дитятко ж — найбільша і ваша, і наша коштовність.
2. Коли в малючка ріжуться зубки (крик, плач), дайте йому жувати сирий корінь валеріани. Дитя залюбки це робить. Корінь чудово гамує біль.
3. Часто в дитяти від переплачу, напруги з’являється пупова гила (рос. грижа). “Скригне дитятко, — розповідає тітка Оксенька, — пупик дедалі синіша, да такою синню поганою. Ми в поліклініку — а там лиш руками розводять. Коли це бабуся старенька така, щось у неї з ногами, перепитала про наші сльози та й каже: “А ви, голуб’ятка мої, глинки червоної замісіть з п’ятачок, у марлечку, протепліть на грілочці та й покладіть на пупка, закріпивши. Як лишень висохне, разом з марлечкою викиньте за двір, а новий ліпіть та кладіть”. Послухалися ми бабусю. Уже першого дня дитятко наше заснуло, а за тиждень про лихо й забули”.
4. На мою гадку, так можна лікувати пупову гилу (килу) й дорослим. Якщо не допоможе, то й не зашкодить, бо глина має чудодійну оздоровчу силу.
5. При переляку дитя обкурюють сухою рослиною цмину піскового.
6. Коли в дитяти пронос, у кожній родині обов’язково повинен бути не розрекламований препарат, а корінь родовика — зупиняє навіть дизентерію. Чайна ложка кореню на 100 мл окропу, ледь підкип’ятити, настояти 1—2 години. Далі дві чайні ложечки, півгодини перерва, ще, та й ще. Пронос дуже швидко припиниться.
Але не зловживайте, прошу вас, памперсами, можете наразити свого козачка на безпліддя.
Памперси, звичайно, бувають і для дорослих — для лежачих хворих наприклад. Дивовижно, але на свіжій пам’яті — як Кабінет Міністрів їх, та ще вироби жіночої гігієни зарахував до предметів розкоші, піднявши ціни майже вдвічі. Погодьтеся, такого сорому жодна європейська держава не знає. Як і ганьби…
Порадимо й мамам, як зберігати здоров’я.
При маститові.
1. Насіння льону. Потовкти чи пропустити через м’ясорубку сухі зернята. Скип’ятити дві-три ложки молока, всипати 1 чайну, з горою, ложку того борошенця. Добре перемішати на мастилко. Накласти на хворе місце. Міняти через три години, щоразу роблячи нове тістечко. Вночі — лиш раз. Дуже швидко проходить недуга. Усі мої знайомі, хто користувався цим приписом, повністю вилікувалися, не звертаючись до лікаря.
2. У склянку кефіру додати чайну ложку харчової соди і 5—6 крапель нашатирного спирту. По годівлі зцідити молоко й на ніч накласти компрес із цієї суміші. Утеплити. Уранці груди мити й робити масаж, втираючи камфорову олію. За 3—4 заходи прикра недуга минає.
Про лікування росою різних виразок. Роса — неперевершений знезаражувач грибків, парш різних. А бабуся Онися практикувала росу, коли маля погано росте, квилить, не спить. До схід сонця, було, викупають у росі обов’язково полотняне ряденце й з голівкою обгортають дитятко. Такий самий засіб використовують, коли на тільці різні враження. Правда, це діатезу не стосується. Народні ліки — купати малятко в теплому молоці. Парша сходить, навіть коли тільце покривається корою, позбавляючи маленьку людинку сну, апетиту, радості жити. Або — міцний навар з лавра. 30 листків кип’ятять 5 хв. на слабкому полум’ї в двох літрах води. Настояти вкутаним дві години. Після купання малятко облити настоєм. Не витирати. Вживати протягом двох тижнів. Подібно діє й коріння любистку.
А нещодавно поталанило записати припис від мокнучого діатезу. Беруть п’ять свіжих домашніх курячих яєць, розбивають у череп’яну миску, додають три чайні ложки хлористого амонію NH4Cl аптечного, старанно перемішують і вливають четверту частину склянки перекип’яченої (на водяній бані) соняшникової олії, ще раз перемішують. Наносять мастилко на чисту ганчірку й прикладають до враженого місця. Міняти двічі-тричі на день. Зберігати в холодильнику протягом трьох днів, далі готувати нову частину. Як парша почне сходити, й далі купати дитя в міцному наварі свіжої соснової хвої: дві пригорщі на п’ятилітрову каструлю. Кип’ятити до семи хвилин на слабкому вогні, настояти годину. Вволю годувати гречаною кашею, вволю давати пити яблучний узвар із сухих кришенів.
Дивовижно, але ранковий досвітній, над річкою, туман лікує задавнені кашлі.
Ряхтить, ряхтить роса безліччю коштовних відграїв. Мотоцикл — що то за насолода відчувати його лет! — шпарить польовою.
Проминули низину перетічку, всуціль вкриту лапастими кущиками підбілу.
Далі скарб неоціненний — золототисячник — місцева назва сердечник. З Новосибірська рвати це цілюще диво приїздив щосерпня чоловік, так дід Вороненко розповідав. Жовтими, пухнастими бурунами шумує отой язвенник — заяча конюшина багатолиста Antnyllis polyphylla. Цілюща — то й цілюща, батько чомусь її за якісь дивовижні ліки вважали. Коли це позаторік вбралася взимку мені між трави господиня хвостата й переточила той язвенник віхтем, інших же й на зуб не взяла. Еге-е, так мишка ту цілющість одразу внюшила. Став я пташити зело й для себе, бо, виявляється, воно одне з найсильніших рослинних збадьорювачів. Настій головатих, з листочками, пухнастих, жовтих, схожих за формою на конюшину, квітів (рвуть на початку цвітіння) вживають при безсонні, виразці шлунка, захворюваннях нирок, сечового міхура, діабеті, при недугах, спричинених тяжкою фізичною перевтомою, при розумових перенапругах. І що особливо цінно — як загальнозміцнювальний засіб при всіх виснажливих недугах. А ще бабуся Марійка (Шевченко-Кіт) зі Смолового хутора вказала, що відваром з конюшинки жовтої поять діток при перелякові й навіть чорній хворобі. А її дід Михайло прикладав потовчену рослину під полотняну бинду, щоб ґунази (варикозне розширення вен) не так крутило.
Класик вітчизняної фітотерапії І. М. Носаль наголошує, що рослина передусім цінна за сильні кровоочисні властивості, вона виводить із тіла бактерійні отрути, шкідливі продукти від порушеного обміну речовин. Дві столові ложки рослини на півлітра окропу. Напарюють дві години. Вживають по півсклянки тричі на день. Отож при грипові вона рятівник, як і при запаленнях різних.
Із власної практики додам, що виразка шлунка, 12-палої кишки, гіперацидний гастрит гояться значно швидше, коли до збору додати заячу конюшину багатолисту (рос. язвенник). На кислотність вона майже не впливає.
Рослину бажано зрізувати серпом, бо дуже легко вишматовується з корінням — завдається значна шкода її розповсюдженню. На край, якщо ділянка значна, можна заготовити самі головаті квіти. Сушать, як звичайно. Зустрічається найчастіше на сухих схилах, луках.

Далі буде.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment