ПРО ЦЕ НЕ МОЖНА МОВЧАТИ!

Василь БОНДАР,
письменник, співголова Комітету захисту України на теренах Кіровоградщини

Учотирнадцяте Україна відзначала День Конституції. Але вперше за часи незалежності увага громадян була прикута до цього свята. Насамперед через те, що ніколи ще права громадян держави так не упосліджувались, ніколи українці не були такі розгублені стосовно майбутнього. Причина: нова влада на чолі з президентом України Віктором Януковичем уже понад чотири місяці “витирає ноги” об Основний Закон. Фактів більш ніж досить, починаючи від Харківських угод з Росією (стаття 17 Конституції України: “На території України не допускається розташування іноземних військових баз” — Україна здала Росії Кримське узбережжя ще на 25 років) і закінчуючи ухваленням Верховною Радою у першому читанні Трудового кодексу, за яким роботодавець може змушувати простого робітника працювати по 12 годин на добу й більше, може не давати йому жодного вихідного, звільняти з посади, попри апеляцію профспілок (статті КУ 43 і 45: “Кожен має право на безпечні і здорові умови праці”; “Кожен, хто працює, має право на відпочинок”).
Нова влада намагається повернути Україну назад — до кучмізму, до часів тоталітарної радянщини. Бо як інакше розцінити слова президента про Голодомор 1932—33 років як такий, що однаковою мірою стосується усього тодішнього радянського суспільства (від Збруча до Амуру)? Та тисячі сторінок архівних документів, раніше засекречених, тисячі сповідей свідків страшної трагедії уже оприлюднено й науково доведено: був планомірний геноцид непокірного українського селянства — на кордоні України з Росією стояли міліцейські загороджувальні загони, які не пропускали українців у Росію, де голоду не було. То це український президент чи чужинський, коли так знущається з пам’яті мільйонів?!
В Україні посилюється цензура в засобах масової інформації й у видавничій сфері. Цензурували всі публікації й передачі про Другу світову війну до 9 травня і 22 червня. Так захотіла Росія. Але ж на цю війну маємо право глянути не з кремлівських вікон, а з київських пагорбів: свідомі свого роду мешканці від Чорного моря до Карпат намагалися війну фашизму з більшовизмом використати для відновлення державної незалежності (звичайно, мільйони українців воювали в Червоній армії на перших порах, до речі, мучені-перемучені колгоспним рабством, не дуже охоче; аж коли відчули загрозу знищення фашизмом, войовничості в них побільшало), по всій окупованій німцями території створювались осередки Організації Українських Націоналістів, діяли (де вдало, де не дуже) загони Української Повстанської Армії, зокрема і на Кіровоградщині… В минулому п’ятиріччі цю правду вже можна було публікувати в газетах, а тепер — знову табу.
Приватний кіровоградський телеканал ТТV самочинно вирізав мою альтернативну думку про фашистсько-більшовицьку війну 1941—1945 років. А з книжки Василя Даценка “Щоб пам’ятали” хтось із обласних очільників викинув багатий архівними документальними фактами розділ про націоналістичний опір німецьким і більшовицьким окупантам. Бо так хоче Росія. То чого ж ми варті, братове-українці, в такій запобігливо-догідливій позі? І як це узгоджується зі статтями 34 і 54 Конституції України (“Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань”, “Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості…”)?
Таких фактів багато. І про це не можна мовчати. Саме з такою метою прийшли невдоволені нинішньою українською ситуацією представники інтелігенції, національно-демократичних партій, об’єднані у Комітет захисту України, у Кіровограді до пам’ятника Тарасові Шевченку о 9-й годині в День Конституції. Але після покладання представниками влади і громадськості квітів, виконання гімну й кількох фраз про сонцесяйну українську Конституцію устами ведучого, актора обласного драмтеатру, мітинг закрили. Бо влада розгубилася. Ні голова ОДА (реґіонал Сергій Ларін), ні голова обласної ради (Микола Сухомлин від БЮТ) не удостоїли своєю присутністю заходу, а їхні заступники, побачивши неприємні для влади гасла і молодіжні перформенси, вирішили швиденько згорнути захід. Не вийшло. Люди без мікрофонів узялися висловити своє невдоволення. Не раз гукнули у спину представникам влади “Ганьба!” Вони й справді своїми діями цих слів заслужили, оскільки зігнорували бажання людей на свободу слова і переконань.
Українці втомилися від протистояння. Але іншого способу виборювати свої права немає. Хіба можна миритися з тим, що міністр освіти і науки нинішнього уряду взяв неприхований курс на посилення зросійщення? Хіба можна байдуже споглядати, як здають в оренду Росії стратегічні об’єкти нашої економіки?
Народ поки що мовчить. Він видихує ще те обурення, спричинене гризнею у найвищих ешелонах влади за минулого керівництва (що й стало основною причиною поразки президента Ющенка). Він ще вичікує, сподіваючись конструктивних дій нової влади. Але за такого упослідження національних і соціальних прав терпіння в народу скінчиться. Вже пролунали голоси інтелігенції, яка першою відчуває утиски. Далі заговорить молодь, яка ніколи не погодиться жити під хамовитим путінським диктатом “мочить в сортире”. А коли підніметься “важка артилерія” суспільства — підприємництво, середній клас, — роздумувати буде пізно. Так уже було 2004-го. Чому ж януковичі не роблять висновків?
Народний гнів наростає. Його вже можна було уздріти в Кіровограді 28 червня біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Так і кортить застерегти: керівники обрані й призначені, не забувайте, що обирають і призначають вас служити народові. Не відгороджуйтесь від нього, не намагайтеся заткнути йому рот. Як ось цим черговим фальшивим, брехливим привітанням від керівників Кіровоградщини: “Нехай у цей святковий день ваші почуття переповнять гордість за рідну Україну і впевненість у її світлому майбутньому”. Іншими почуттями переповнена українська душа.
…Цього дня український радіоканал “Культура” повідомив, що 46 років тому в столиці США було відкрито пам’ятник Тарасові Шевченку, який написав рядки: “Коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом?” Закон є. Вашингтона бракує.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment