У «НАШОМУ» НЕНАШОМУ МЕДІАПРОСТОРІ

Петро АНТОНЕНКО

Підгрібаючи під себе всі можливі владні важелі, “проффесіонали” з нової-старої владної команди не забувають і про засоби масової інформації. Почався відвертий наступ на свободу слова під демагогічні заяви влади про гарантії цієї свободи. Ось кілька штрихів.

НАЦРАДА… ПІД СЕБЕ
Правляча парламентська коаліція провела ротацію своїх представників у Національній раді України з питань телебачення й радіомовлення. Те, як було призначено членів ради за квотою парламенту, викликало чимало запитань. Це призначення коментує журналіст і громадський діяч, депутат парламенту попередніх скликань, багатолітній член Нацради, а в останні роки — її голова Віталій ШЕВЧЕНКО:
Щиро кажучи, це справило на мене гнітюче враження. Не конкретно щодо кадрів: вірю, що це здібні люди. Кажу про процедуру призначення. Це продовження правового свавілля. Такі речі просто неприпустимі. Є норми закону, процедура. І все це відкидають. Зокрема, в законі чітко прописано, що членом Нацради може бути призначена лише особа, яка має певний стаж роботи в мас-медіа. А тут людина чесно зізнається, що в медіа не працювала жодного дня, проте її призначають членом ради! Це просто порушення закону, яке потім можна буде й оскаржувати.
Є й інший, політичний аспект цього призначення. Правляча парламентська коаліція забрала собі всі місця за квотою парламенту в Нацраді. Формально тут начебто порушення нема, бо ніде не прописано, що треба ділитися квотою з опозицією. Але існує традиція, згідно з якою в складі Національної ради завжди були представники опозиції. Я сам був у цій ролі в першому складі Нацради. Тоді ситуація була просто гнітюча, але я працював у цьому органі, мене туди обрали.
Уже не кажу про такий аспект, коли обирають до Нацради людей, яких мало знає журналістське середовище. Водночас є кандидати безперечно авторитетні в цій галузі. Ті, яких усі знають, за яких під час конкурсу члени профільного парламентського комітету (в ньому — представники різних фракцій) проголосували одностайно. Але обирають інших. І це не вселяє оптимізму щодо діяльності такої Нацради.
Тож, питання свободи слова знову стає актуальним. Бо є “відкат” у цьому плані. Триває згортання процесів свободи слова.

“ВПЕРЕД”, ДО БЕЗДУХОВНОСТІ?
Із Першого Національного телеканалу зникла програма про церковне життя. Коментує голова Інформаційного управління Київського Патріархату, єпископ Васильківський ЄВСТРАТІЙ:
Витіснення з телеефіру програм, які показують життя Православної Церкви в Україні, має давню історію. В різний час з ефіру почергово було знято програми “Знак благодаті”, “Відкриваю Біблію”, й ось нова жертва такої політики — знято програму “Благовіст”.
На наше прохання пояснити причини такого кроку нове керівництво Національної телерадіокомпанії почало щось говорити про підвищення рейтингу телепрограм і запропонувало нам, представникам Церкви, брати участь у програмах іншого формату. Це щось на кшталт ток-шоу з обговорення соціальних проблем. Але це зовсім інше, ніж релігійні програми. До того ж, цих ток-шоу на телеекрані досхочу. І, на моє переконання, ефективність їх для розв’язання соціальних проблем зовсім невелика.
Щодо посилання, що, мовляв, церковні програми мають невисокий рейтинг у глядачів, то це не так. Я не раз брав участь у прямих ефірах і можу засвідчити, що питання духовності, церковного життя цікавлять людей, про що свідчила і ціла злива дзвінків телеглядачів у студію. Але, схоже, в наших медіа перевагу віддають іншим критеріям: скандалам, фальшивій сенсаційності. Як сказав один медіа-експерт, “поїзд, який прийшов вчасно, за розкладом, нікого в новинах не цікавить”. Ось на такий негатив, скандали й орієнтуються в медіа. Тим більш прикро, що йдеться не про комерційні телеканали, де дбають лише про вигоду, а про державне телебачення, яке ми, громадяни, утримуємо своїми податками. І ось така інформаційна політика.

ОПОЗИЦІЯ — ПОЗА ЕКРАНОМ?
Наскільки важко правдивій інформації пробитися в наші медіа, красномовно свідчить такий факт. І що вже тут говорити про рядового громадянина, коли фактично затуляють рот представникам парламенту держави?
Голови комітетів Верховної Ради від опозиції закликали дипломатів іноземних держав звернути увагу на вияви цензури, встановленої владою в наших ЗМІ. Про це йдеться у листі до керівників дипломатичних місій, акредитованих в Україні. Лист підписали колишній віце-прем’єр-міністр України у справах європейської інтеграції Григорій Немиря, голови комітетів Верховної Ради: з питань європейської інтеграції — Борис Тарасюк, у закордонних справах — Олег Білорус, законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності — Віктор Швець, правової політики — Сергій Міщенко.
Річ у тім, що ці поважні посадовці 30 червня зустрічалися з іноземними дипломатами у стінах Верховної Ради, де передали їм Звернення до керівництва Європейського Союзу і країн Європи. У ньому йшлося про вияви авторитаризму й масштабної корупції нової української влади. На цій зустрічі, окрім зарубіжних журналістів, було чимало українських. Це й зрозуміло: тема дуже серйозна, і в демократичних країнах такі заходи обов’язково висвітлюють у мас-медіа.
Але що ж відбулося далі? Процитуємо згаданий лист голів комітетів парламенту: “На жаль, жоден центральний телеканал України не сказав про подію ані слова. Змушені констатувати, що це і є ще один безпосередній вияв цензури, яка запроваджена новою владою у засобах масової інформації”. І далі: “Ми вважали і вважаємо, що свобода слова є найціннішим надбанням в Україні за останні роки. Ми віримо, що Європа разом з українськими опозиційними силами і громадянським суспільством докладе всіх зусиль, щоб це надбання не було втрачене”.
Що ж, зостається сподіватися…

ПОСТРІЛИ ПО ВІКНАХ
Журналісти львівської газети “Експрес” вдалися до екстраординарного способу захисту свободи слова, своїх прав: обстріляли в столиці будівлю Генпрокуратури. У повідомленні видання зазначено, що журналісти це зробили, щоб “спростувати офіційну версію про те, що обстріл редакції здійснювався з пневматичної рушниці ІЖ-38. Журналісти провели перед вікнами Олександра Медведька експеримент. Він підтвердив, що куля з рушниці зазначеної модифікації не може наскрізь пробити два віконні скла з відстані 60 метрів, бо просто не долітає до них”.
Нагадаємо читачам, що протягом останнього року редакцію “Експресу” тричі обстрілювали невідомі, скоєно кілька замахів на головного редактора газети. Злочини так і залишаються нерозкритими. Міліція імітує розслідування, заявляє, що, мовляв, стрільбу вів якийсь хуліган з простенької пневматичної рушниці з будинків на відстані 60 метрів.
Редакція вважає таку позицію правоохоронних органів просто знущанням і реакцією на гострі публікації газети, зокрема, критику львівської прокуратури. Немарно ж замість розслідування нападів на газету, її журналістів, було порушено справу проти директора видання. А прокуратура звернулась до суду з позовом, у якому вимагає “заборонити газеті поширювати інформацію” про прокурорів, тобто публікацію критичних матеріалів.
Журналістам довелося провести кілька акцій проти тиску на газету. Зокрема, вони перекривали рух на міжнародній трасі Київ—Чоп і приковували себе ланцюгами до останнього вагона потяга Будапешт—Москва у Львові.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment