ЦВІТ ПАПОРОТІ ПАРАСКИ ХОМИ

Барвисте мереживо, всі відтінки літа, сад, де співають казкові жар-птиці, розпускаються дивовижні квіти і навіть відчувається духмяний аромат трав, — це виставка “Цвіт папороті”, яка відкрилася в Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара”.
Автор сонячних робіт — покутська майстриня народного розпису із села Чернятин Городенківського району, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народної творчості України, лауреат Всеукраїнської премії імені К. Білокур та обласної премії ім. Я. Лукавецького, кавалер ордена княгині Ольги Параска Петрівна Хома.

Наталія АНТОНЮК

77-річна майстриня вже понад 40 років створює оригінальні картини. Її творчість часто порівнюють з роботами народних художників Катерини Білокур і Марії Примаченко. Картини Параски Хоми були представлені на багатьох виставках у Києві, Каневі, Санкт-Петербурзі, Москві, багато робіт в музеях і приватних колекціях в Україні й за її межами.
Нинішня виставка нагадує легенду: раз на рік у ніч проти Івана Купала папороть цвіте квітками, що горять, як вогонь. Кому вдасться роздобути квітку папороті, для того нема нічого неможливого: він знатиме, де є скарби в землі, й діставатиме їх без особливих зусиль, йому відмикатимуться всі замки без ключа, тільки-но доторкнеться рукою, він зможе закохати в себе будь-яку дівчину. Роздобути квітку папороті дуже важко, бо вона цвіте тільки мить і пильно охороняється від людей. Парасці Хомі вдалося знайти цвіт папороті — їй відкрилися таємниці мистецтва, вдалося без художньої освіти відімкнути двері до мистецького світу, а скарби вона не знаходить, а дарує навколишнім.
Її прекрасні квіти викликають радість, вони — життєствердні. Відчувається, як авторка детально вимальовувала кожну пелюстку, кожен листочок, і що особливо запам’яталося — Параска Хома у жодній картині не використала чорного кольору.
На відкритті виставки було багато гостей, серед яких відомі художники, співаки, шанувальники народного мистецтва. Приїхали і син та невістка Параски Петрівни — Ярослав і Стефанія, які опікуються величезною спадщиною майстрині, а також будують майстерню й галерею в селі під Івано-Франківськом, де зберігатимуться картини художниці.
Розповідає Ярослав: “Життя Параски Хоми — це творчість. На полотнах оживають квіти, співають пташки, з’являються різні тварини, казкові персонажі. Вона малює не просто образи — вона малює настрій, бо керується в роботі почуттями. Вона любить українську пісню і, звісно, квіти. Недарма наша вулиця називається Квіткова — було у нас багато квітів, зокрема троянд”.
Художник Володимир Рак: “Що робить художник із квітами? Професійний художник ставить букет у вазу, бере пензлик і малює. А що робить Параска Хома? Вона малює серцем, пропускає образи крізь власний світогляд, створює неповторні роботи. У її творах відчувається традиційність, генетичний зв’язок із минулим. Недарма китайці говорили: “Якщо річ не пов’язана зі старовиною, вона некрасива”. Художниця відчуває потребу малювати, отже, в ній закладена певна програма, і вона через свою творчість доносить інформацію наших предків. Її роботами варто не лише милуватися, потрібно осмислювати їх”.
Володимир Рак прочитав невеликий уривок з інтерв’ю майстрині: “Як хоч день не малюю, не знаю де ся маю діти. Малюю на ліжку: кладу фанерку, папір, збоку фарби. Малюю, коли правнучка спить. Вона проснеться і питає: “Малюєш, бабо? Малюй, малюй”.
Відзначила красу, оригінальність і гармонію картин народна артистка України Ніна Матвієнко, а майстер народного мистецтва із вишивки Юрій Мельничук сказав: “Виставка “Цвіт папороті” — це райський сад, де кожна квітка віддзеркалює певний настрій. Кожен може знайти собі до душі картину”.
Невістка Параски Хоми Стефанія від імені художниці передала Міжнародному благодійному Фонду “Україна-3000” одну з картин.
Наостанок старший науковий співробітник Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара” Олена Степанченко заспівала пісню “Якби я вміла малювать”. Мелодійний голос так гармонійно прозвучав серед картин, що мимоволі подумалося: творчість Параски Хоми — це щира українська пісня талановитої душі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment