Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет оприлюднив позицію Церкви щодо найактуальніших проблем державно-церковних відносин у нинішній Україні. Він зробив це на прес-конференції в УНІАН, де УПЦ КП також представляли митрополит Переяслав-Хмельницький і Бориспільський Димитрій, ректор Київської православної духовної академії, та єпископ Васильківський Євстратій, голова Інформаційного управління Київського Патріархату.
Петро АНТОНЕНКО
Святійший Патріарх Філарет, зокрема зазначив:
— Ми вдячні президентові України Віктору Януковичу, що він задекларував рівне ставлення держави до всіх конфесій. На зустрічі зі Вселенським Патріархом Варфоломієм він говорив про те, що Церква має важливе значення для державотворення, що віра людей дуже потрібна для духовного відродження. Ми цю позицію президента вітаємо, але хотіли б, щоб задекларована позиція реалізовувалася. Та бачимо, що на місцях реалії іноді не відповідають рівності ставлення до всіх конфесій.
Таким прикладом може служити ситуація довкола Софійського собору, відновлення богослужіння у Теплій Софії. Треба сказати, що тут, у Теплій Софії, громада Української Автокефальної Православної Церкви звершувала богослужіння до 1936 року. І ми неодноразово зверталися до попередніх президентів із пропозицією, щоб нам передали Софію Київську. Але нам відмовляли, обґрунтовуючи тим, що це може викликати негативне ставлення Московського Патріархату. А тепер маємо інформацію, що митрополит Володимир звернувся до президента і прем’єр-міністра з проханням про передання Софії Київської УПЦ Московського Патріархату. Ми не проти відновлення богослужіння в Софії, але проти того, щоб це дозволили тільки Московському Патріархату. Тому пропонуємо, щоб Теплу Софію передали для почергового богослужіння нашим Патріархатам.
Стосовно чергового приїзду в Україну Патріарха Московського Кирила. Звичайно, ми в жодному випадку не можемо протестувати проти архіпастирського візиту Патріарха до своєї Церкви. Це нормальне явище, коли Патріарх відвідує свої єпархії. Так само роблю і я, коли їжджу Україною, звершуючи богослужіння в єпархіях. Проте візит Патріарха Кирила не стільки архіпастирський, скільки політичний з наміром утверджувати ідею так званого “русского мира”. Напевно знаєте, що Патріарх Кирил виступив з ідеєю вже не “єдіной нєдєлімой”, що скомпрометувала себе, а з новою ідеєю — створення “русского мира”. Тобто об’єднання Росії, України й Білорусі в єдиний духовний та економічний простір. А під цією вивіскою — намір затягти Україну в єдину слов’янську чи якусь іншу державу. І все це націлене на позбавлення України її державності, незалежності. Крім того, поширюються чутки, що Патріарх Кирил хотів би мати подвійне громадянство — Росії й України, щоб вільно приїздити в Україну як український громадянин. Говорять і про ідею зміни титулу Московського Патріарха, щоб він називався Патріархом Московським, Київським і Всієї Руси. Також говорять, що Кирил хотів би мати власну резиденцію в нашій Лаврі.
Усе це свідчить про те, що права Української Православної Церкви Московського Патріархату як самостійної в управлінні порушуються. Вивіска залишиться, що вона самостійна, незалежна в управлінні, але жодної самостійності не буде, якщо тут перебуватиме Московський Патріарх. Тоді й митрополитові Київському доведеться змінювати свій титул.
Тобто ми бачимо, що Патріарх Кирил поступово веде наступ на Україну задля позбавлення її Церкви прав, які вона отримала 1990 року. А оскільки Церква в Росії зростається з державою, то ця держава використовує Церкву для власних політичних намірів.
У цих умовах наша Церква не може залишатися байдужою. Тому звертаємо увагу всієї української громадськості, щоб сказати, куди нас хочуть вести.
Митрополит Димитрій звернув увагу журналістів на те, що УПЦ Московського Патріархату вирішила використати відзначення 1000-ліття Софійського собору для фактичного оволодіння цією головною православною святинею України. Між тим, зазначив владика, Софія Київська з 1920 до 1934 року була кафедральним собором Української Автокефальної Православної Церкви. Тут відбулися Перший (1921) і Другий (1927) Всеукраїнські православні церковні Собори, на території Софії була розташована резиденція глави УАПЦ та її керівного органу — Всеукраїнської православної церковної ради. Після закриття 1934 року собору для богослужінь УАПЦ ще два роки служила в так званій Теплій Софії. У наш час, після відновлення Української Автокефальної Церкви, в Софії відбулася урочиста інтронізація першого Українського Патріарха Мстислава Скрипника (листопад 1990 р.) та його наступника Патріарха Володимира (Романюка) (жовтень 1993 р.). Останнього у липні 1995 року поховали під стінами Софії Київської.
Враховуючи значення Софійського собору для українського православ’я, Всеукраїнський Православний Собор ще у жовтні 1993 року проголосив його кафедральним храмом Київського Патріархату. І хоч усі наступні роки влада так і не наважилася передати Святу Софію Українській Церкві, ми, вірні українського православ’я, по праву вважаємо собор нашою святинею. Тим більше дивують ідеї й наміри передати цю святиню Московській Церкві.
Втім, дивуватися такій позиції нашої влади нічого. На прес-конференції було зазначено, що президент Янукович знаходить час, щоб регулярно зустрічатися з керівництвом Росії й Патріархом Московським, однак досі так і не зустрівся ні з Патріархом Київським, ні з главами інших християнських конфесій України.
На продовження теми політичної експансії Росії під виглядом церковних контактів було поширено Заяву Київського Патріархату з приводу запланованого на кінець липня візиту в Україну Московського Патріарха Кирила. В заяві, зокрема, сказано: “У той час, як в Україні є і щире прагнення до діалогу і правдиве бажання припинити розділення Церкви, в Московській патріархії хочуть лише імітувати діалог, виглядати миролюбно, насправді проводячи політику агресії. Відразу після успішної зустрічі двох робочих груп із підготовки до діалогу між УПЦ (МП) та Київським Патріархатом в жовтні 2009 р. Московська патріархія зробила рішучі кроки до того, щоб цей діалог насправді не зміг відбутися, а справа затягнулася в часі.
Дії Патріарха Кирила підтверджують, що він хоче не відновлення єдності Православної Церкви в Україні, а відновлення своєї влади над Українською Церквою.
Тому від візиту Патріарха Кирила в Україну ми не очікуємо нічого доброго. Знову лунатимуть політичні заяви, знову звучатимуть прокльони на адресу українського народу за “підтримку розкольників”. Патріарх облещуватиме нову українську владу, штовхаючи її на шлях силового розв’язання суперечок. За його дорученням його підлеглі далі, як і дотепер, шукатимуть серед духовенства Київського Патріархату зрадників, щоб їхню зраду оголосити “бажанням багатьох розкольників повернутися в Московський Патріархат”.
У цій ситуації найліпшою настановою для нас є слова апостола Павла: “Не будь переможений злом, а перемагай зло добром!” (Рим. 12:21). У дні, коли Патріарх Кирил перебуватиме в Києві, ми відзначатимемо річницю Хрещення Київської Руси та проведемо Православний пастирсько-просвітницький форум, щоб активізувати духовне просвітництво. 28 липня 2010 р. вранці, як і торік, звершуватимемо богослужіння у Володимирському соборі та Хресний хід до пам’ятника рівноапостольному князеві Володимиру.
Закликаємо всіх наших вірних і прихильників прийти на це богослужіння і Хресний хід, щоб разом помолитися Богові — за Україну, за Київський Патріархат, за державу і народ”.
