АВТОР, ЩО ВМІЄ БАЧИТИ І ВІДЧУВАТИ

Оніла ГРИЩЕНКО

Життя людини й хід історії нерозривно пов’язані. Коли ж історія прискорює кроки і суспільство опиняється на зламі епох, людині особливо тяжко, бо потрібно виживати у трагічних обставинах, борючись за свободу власного “я”.
Роман Г. Марчук “Борозною любові” саме про це — боротьбу людей за право жити. В основі твору селянське життя українців, ритм якого визначила сама природа: вирощувати хліб, народжувати і виховувати дітей, творити. Найвищі цінності — Бог, родина, рідна земля і… свобода особистості. Проте цей хліборобський материк поза волею селянина втягується в потік глобальних змін і зрушень — революція 1917 року, колективізація, Голод 1932—1933 років. Вироблений віками, підкріплений традиціями, цей життєвий устрій рушиться, його знищує більшовизм, і приходить найстрашніше: замість життя — смерть. Авторка, майстерно розгортаючи сюжет, описує, як більшовизм нав’язує свою волю, свої інтереси й ідеали, зовсім чужі українському народові.
В основі твору лежить філософська ідея екзистенціалізму, бо представники цього напряму вищу життєву цінність вбачають у свободі особистості. У повісті Г. Марчук існування героїв можна тлумачити як трагедію особистості (Марії, Митька, Андрія, Соколовського, Воронова та ін.) на зламі історичних подій. Головне для героїв — захист власної свободи й особистості в епоху тоталітаризму і дегуманізації, тому можна говорити про гуманістичне звучання твору.
Авторка вибудовує твір близько до біографічної повісті (в основі — спогади жінки Марії), але переступає межі біографії своєї героїні, бо наділяє її рисами і почуттями народу, який проходив тоді кола пекла комуністичного режиму. Її Марія — красива, талановита жінка, вільна і творча натура. Упродовж життя вона у вирі трагедій: колективізація, смерть чоловіка, війна, нове кохання і знову смерть, повоєнне життя. Що тримає її на світі? Віра в Бога і Любов. Сама голодна, вмираючи, рятує крихітку Марусю, яку знаходить біля мертвої матері. Нездатна стати матір’ю, вона стає нею для чужої дитини, даруючи їй свою любов, ніжність, турботу, і беручи на свої плечі важкий обов’язок — виховати з неї людину. Сама особистість творча, хоче і Марусю виховати такою — прищеплює їй любов до краси.
Вдала композиція роману. Основна сюжетна лінія — життя Марії — розкривається через ретроспективу (мандри у спогади Марусі, самої Марії). Вдалі епізоди і картини, бо психологічно вмотивовані й цілком реалістичні. Окремо слід відзначити і майстерно виписані пейзажі.
Мова твору поетична, бо пронизана прислів’ями, приказками, переткана народними піснями.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment