ДЖЕРЕЛО ДУХОВНОСТІ Й САКРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ

До 10-річчя Музею переслідуваної Церкви

Ольга БУДАР,
м. Бережани, Тернопільська обл.

У виставковому залі Державного історико-архітектурного заповідника у Бережанах пройшли заходи з нагоди 10-річчя Музею переслідуваної Церкви. Фонди музею налічують         3 100 експонатів (спочатку музей був у підпорядкуванні церкви Пресвятої Трійці). Після відходу у вічність першого директора музею о. Михайла Немелівського обов’язки керівника закладу виконував о. Іван Хрептак. Із 1 квітня 2003 р. до 31 липня 2007 року музей був у підпорядкуванні відділу культури Бережанської райдержадміністрації, а з 1 серпня 2007 р. — у структурі ДІАЗ. Його нинішня назва — Музей сакрального мистецтва та історії Церкви. Заклад тісно співпрацює з музеями, школами, місцевим агротехнічним інститутом, іншими установами, з багатьма душпастирями, краєзнавцями.
Як зазначив завідувач музею, науковий співробітник Державного історико-архітектурного заповідника Володимир Дем’янець, знаменна подія — відкриття й освячення Музею переслідуваної Церкви у Бережанах — відбулася десять років тому, коли в Україні й світі широко відзначали двотисячоліття народження Ісуса Христа. Музейні експозиції у шести залах (фонди понад три тисячі експонатів) складають такі розділи: “Єпископи-мученики”, “Патріарх Йосиф Сліпий”, “Репресовані священики, ченці й черниці”, “Громадські активісти УГКЦ”, “Сакральна скульптура”, “Церковна атрибутика”, “Стародруки”. Експонати висвітлюють здебільшого післявоєнний період УГКЦ, починаючи від арешту владик і митрополита Йосифа Сліпого 11 квітня 1945 р. та Львівського лжесобору 8—10 березня 1946 р., на якому цинічно ліквідовано Українську Греко-Католицьку Церкву.
Висвітленню життя й діяльності митрополита Андрея Шептицького, Патріарха Йосифа Сліпого, єпископів-мучеників присвячені два перші музейні зали. Відвідувачі дізнаються чимало важливої інформації про світочів церкви, зокрема й про єпископів-мучеників Микиту Будку, Григорія Хомишина, Йосафата Коциловського, Миколу Чарнецького, Теодора Ромжу, Павла Гойдича та інших. З портретів єпископів-мучеників у першому залі складено латинський хрест.
Привертає увагу світлина “Йосиф Сліпий у воркутинських концтаборах СРСР”, композиція “Хресна дорога України”, численні ілюстрації та зворушливі вислови мучеників за Христову віру, для яких вороги нашої Церкви ніби проклали хресну дорогу. Нею змушені були йти тисячі священиків — в’язнів більшовицького ГУЛАГу. Серед них був глава УГКЦ Йосиф Сліпий. Він залишив нащадкам спогади, невмирущі слова-заповіти: “Єнісейськ, Мордовія, Полярія, Інта, Сибір є ще живими у моїй пам’яті, а тоді була це важка дійсність. Дякую Богові, що подав мені силу цей хрест майже 18 років нести і клоню голову в пошані десятьом співбратам у єпископаті, понад 1400 священикам і десяткам тисяч вірних, які в тюрмах несли знам’я жертви свого життя”.
Другий зал повністю присвячений життю і пастирській діяльності Патріарха Йосифа Сліпого. Серед найцінніших експонатів — десять сакральних дерев’яних скульптур та унікальні 12 стародруків, зокрема Євангеліє у шкіряній оправі, надруковане у Львові 1600 року, “Четьї Мінеї” ієромонаха Кирилівського монастиря Димитрія Ростовського — Данила Туптала. На одній із сторінок “Мінеї” є підпис митрополита Андрея Шептицького.
Відвідувачів завжди цікавить церковна атрибутика, розміщена в четвертому залі на стенді, який має форму тризуба.
— Наш музей, — сказав                В. Дем’янець, — покликаний популяризувати свої експозиції, сприяти у зміцненні знань, духовності українських громадян, зокрема молоді. На вечори пам’яті єпископів-мучеників, інші заходи ми завжди запрошуємо школярів, студентів. Приємно, коли юні дівчата й хлопці діляться враженнями, дякують за почуту інформацію. Приміром, так було на вечорах пам’яті Патріарха Йосифа Сліпого, митрополита Андрея Шептицького, єпископів-мучеників Микити Будки, Теодора Ромжі та інших. Адже їхні долі — зразки героїзму, віри, глибокого християнського духу. Їхній приклад здатний зміцнити нашу віру, допомогти очиститись. Своєю вірністю та християнською гідністю вони зберегли обличчя святої Церкви.
У лихоліття існування “катакомбової” Церкви підпільно здійснювали відправи літургій, вінчали молодих, хрестили дітей, сповідали вірян єпископ Тернопільсько-Зборівської єпархії Михаїл Сабрига, отець-мітрат Василь Семенюк, декан Козівського деканату о. Дмитро Долішняк, отці Василь Івасюк, Михаїл Шевчишин, Петро Половко та інші, які належать до другого покоління переслідуваних священиків, висвячених підпільно.
За десять років музей відвідали понад 11 тисяч осіб. Музей сакрального мистецтва та історії Церкви, яким сьогодні опікується ДІАЗ, є і буде джерелом духовності й виховання моральних цінностей. Це дуже важливо для нас усіх, бо народ, як відомо, сильний тоді, коли міцна його духовність.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment