ЦЕ БІЛЬШЕ, НІЖ ХАОС…

Надія ДИЧКА,
письменниця, член НСПУ,
Івано-Франківська обл.

Публікація в “Слові Просвіти”    (ч. 21, 27.05—2.06.2010 р.) доктора філософських наук Галини Лозко “Національні цінності на тлі глобального хаосу” не обійшла увагою великої майбутньої катастрофи, яка неминуче (через страшні переступи) поглине нашу мораль остаточно і назавжди. Дуже хотілося б, аби міркування пані Галини обговорювала українська інтелігенція. Тема, яку порушила авторка, мене непокоїть давно. Точніше, ця тема — це проблема, що стала смугою тривог усього мислячого українства, проте не кожен з нас висловлює вголос побоювання втратити свою ідентичність.
Як наголошує Галина Лозко, “правила “гри” нав’язує нам глобальний світ. Шкода, що в нас “глухі” й “короткозорі” до цих нав’язувань у Верховній Раді й місцевій владі. Вважаю, що ці нав’язування — це не просто примус. Це тюрма, рамки, ланцюги “правил”, які й у які силоміць вганяють кожну культуру, і слов’янську — зокрема. Припускаю, що термін “глобалізація” — це за суттю “американізація”, адже більшість сумнівних законів Європі нав’язують саме з-за океану.
Хочу торкнутися такої теми як узаконення одностатевих шлюбів. У сусідній Угорщині вони вже узаконені, й Україна неминуче опиниться перед вибором: бути чи не бути на “рівні” з Європою. Цікаво, чому? Чому ми повинні бути содомітами? Чому повинні призвичаюватися до збочень? Зрештою, чому повинні узаконювати гріх, за який нас неминуче здожене погибель? Уже не кажу про наслідки для дітонародження і в так виснаженій колись 33-м, 37-м і 47-м, зрештою, 1986-м роками нещасній Україні. Так, ми нещасні. Нещасні нині й будемо такими завтра. І не треба плекати ілюзій. Про чистоту Роду говорити ще можна. Але скоро не буде кому й для кого. Візьмімо сферу літератури й культури загалом. Телеекран — це інструкція вбивати, ґвалтувати, бути аморальним, брехати й… замітати свою брехню.
Українська еліта винна в тому, що на міжнародному рівні не пропагує власну культуру. В нас нема інституту перекладацтва, виходу на міжнародні та світові обрії для поетів, художників, творців ремесел. А якщо і є — то фонди в конкретних галузях зациклені тільки на столиці. Зараз, як ніколи, провінції потрібні меценати, фонди, куратори створення виставок (літературних творів, образотворчої сфери, кіно й фотогалузі). Пересічний українець просто не дістанеться ні до фонду Л. Кучми, ні до “Відродження”… Ось у чім біда. Глобалізація — це більше ніж хаос, це катастрофа!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment