ЗАГУБЛЕНУ У ВІКАХ КИРИЛИЦЮ ЗБЕРІГ ЦЕРКОВНИЙ ДЗВІН

Що таке кирилиця, знає весь слов’янський світ. Це одна з двох систем старослов’янського письма, названа на честь творця слов’янської писемності просвітителя Кирила, яка лягла в основу багатьох мов. Українська абетка також сформувалася на основі, що разом із глаголицею поширилася  із прийняттям християнства й упродовж сторіч зазнавала змін у зв’язку з потребою пристосуватися до звукового складу народного мовлення.
А ось що таке кириличні цифри, знають не всі. Бо на відміну від букв, вони не прижилися і з часом поступилися місцем арабським цифрам — звичним у сучасному світі. Кириличні цифри позначали відповідними літерами, а для того, щоб не сплутати число і слово, над числом ставили знак — титло.

Євген ЦИМБАЛЮК,
Рівненська область

До наших днів дійшло небагато пам’яток, на яких цифри позначено кирилицею. Тим цінніша недавня знахідка, яку нині експонують на виставці “Скарби наші духовні” у Державному історико-культурному заповіднику м. Дубна.
— Це унікальний церковний дзвін, виготовлений 1572 року із бронзи, — розповідає старший науковий співробітник історико-культурного заповідника, письменник Микола Пшеничний. — Він належав Дубенському Спасо-Преображенському монастиреві, ігуменом якого, до речі, був Мелетій Смотрицький. Саме для цього монастиря зробив пожертву один із тодішніх дубенських благодійників Гнєвош Ворон: дав кошти на виготовлення дзвона. Водночас він розпорядився, щоб зробили відповідне вкарбування у бронзу — і про час виготовлення дзвона, і про його належність, і, звісно, про фундатора. Отож саме в цій довколадзвоновій інформації й маємо написання 1572 року кириличними цифрами. Для пересічного сучасника вони зовсім не зрозумілі, але в історичному аспекті мають надзвичайно важливе значення. Адже наша нинішня культура поставала у своїй першооснові саме на таких знаках.
Цікава доля самого дзвона. Століттями, як зазначає Микола Пшеничний, він вірою і правдою служив православному люду. А врешті “заслужив” на те, що його скинули із дзвіниці. Це сталося у 1960-х роках, коли керував суспільством радянський агресивний атеїзм. На щастя, дзвін не розбився, а лише тріснув. На жаль, свій стосильний голос втратив назавше.
Згодом його хотіли спровадити в “невідомому напрямку”, зробили відповідні транспортні позначки. Але сталося інакше. Тривалий час тріснутий дзвін перебував у закутку Спасівської церкви. Там його розшукали музейники і з ініціативи директора заповідника Петра Смоліна доправили до Дубенського замку. Тож ця реліквія стала одним із головних експонатів постійної виставки “Скарби наші духовні”, подивитися яку приходять і приїздять туристи з різних куточків України. Вона дає змогу глибоко пізнати далекий світ нашої минувшини.
Мені кирилична цифрова наука відкрилася саме завдяки дубенському дзвонові. Побачений напис спонукав до детальнішого вивчення кирилиці, колишніх способів цифротворення. Приміром, літера “Аз” означала “один”, “Веді” — “два” і так далі, числа писали й читали зліва направо за винятком від 11 до 19 (наприклад 17 — сім-на-дцать). Якщо треба було записати число, що означало тисячі (як-от для позначення року від Різдва Христового чи Створення Світу), то до літер, що означали одиниці, додавали підрядковий знак, який збільшував кількість у тисячу разів. Для особливо великих чисел використовували позначки “тьма”, “тьма тьмуща”, “колода”. Одне слово, система була вельми цікавою. І трохи шкода, що вона не прижилася в побуті й не збереглася до сьогодення.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment