ПАМ’ЯТІ ПАТРІАРХА ВОЛОДИМИРА

15 років предстоятель Української Церкви похований під стінами Софії

Виповнилося 15 років з дня смерті Патріарха Володимира. Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир (у миру Василь Романюк) народився 9 грудня 1925 року в селі Химчин Косівського повіту (тепер Івано-Франківська область). У молоді роки брав участь у національно-визвольній боротьбі. Уперше засуджений 19-літнім за належність до Організації Українських Націоналістів. Восени 1944-го засуджений військовим трибуналом НКВС Станіславської (нині Івано-Франківської) області до 20 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Термін зменшили до 10 років. 1946-го вже в таборі його засудили за “антирадянську агітацію і пропаганду”. Покарання відбував у Магаданській області.
1959 року закінчив Вищі богословські курси в Івано-Франківську, згодом Московську духовну семінарію. У зв’язку з арештом історика Валентина Мороза (1 червня 1970 р.) виступив на його захист, унаслідок чого було розпущено церковну громаду с. Космач Косівського району, а Романюкові заборонили правити службу. З 1964 до 1972 — священик у парафіях Івано-Франківської й Коломийської єпархії Руської Православної Церкви.
У січні 1972 заарештований, у липні 1972 засуджений за ст. 62 ч. 2 КК УРСР на сім років таборів особливо суворого режиму і три роки заслання; визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Покарання відбував у таборі ЖХ-389/1-8 в Мордовії. 1 липня 1976 року відмовився від радянського громадянства.
1976 року під час перебування на засланні задекларував свою належність до Української Автокефальної Православної Церкви. З листопада 1979 — член Української Гельсінкської Групи.
1984-го за самовіддану службу Церкві в Україні єпископ УПЦ Америки (Вселенський Патріархат) Андрій нагородив Романюка вищою священицькою відзнакою — митрою.
Після повернення в Україну 28 квітня 1990 був пострижений у чернецтво і возведений у сан архімандрита з ім’ям Володимир, а наступного дня висвячений у сан єпископа з титулом єпископа Ужгородського і Виноградівського.
Виступав за створення незалежної Української Православної Церкви з центром у Києві, піднесеної у статус Патріархату. З 1991 року очолив місійний відділ Патріархії УАПЦ, виконував обов’язки вікарія Київської єпархії з титулом архієпископ Білоцерківський.
Один із фундаторів УПЦ Київського Патріархату (заснована у червні 1992). 17 лютого 1993 року Володимира призначили архієпископом Львівським і Сокальським. Після смерті Патріарха Мстислава став місцеблюстителем Патріаршого престолу (14 червня 1993 року) із возведенням у сан митрополита. На Всеукраїнському Православному Соборі 21 жовтня 1993 року його обрано Патріархом (інтронізовано 24 жовтня у Софійському соборі).
Раптово помер 14 липня 1995 року. 18 липня спроба поховати Патріарха у Софійському соборі наштовхнулася на опір духовенства УПЦ Московського Патріархату та силові дії загонів спеціального призначення МВС України. І дотепер ніхто з тодішнього режиму Кучми не відповів за побоїще, яке влаштувала міліція на Софійському майдані.
Вірні Української Церкви поховали Патріарха біля брами Св. Софії у Києві.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment