ЧЕРНІВЦІ — ПЕРЕХРЕСТЯ КУЛЬТУР

Цього року Німецький народний дім у Чернівцях святкує сторічний ювілей з дня освячення. Основні заходи відбудуться на дні міста, з 27 вересня до 2 жовтня 2010 року. А розпочалися урочистості вже 5 червня. Адже саме цього дня 1910 року відбулось урочисте відкриття й освячення новозбудованого Німецького народного дому. Представники міської й обласної влади виступили в оновленому залі Товариства австрійсько-німецької культури з урочистими промовами, свою творчість представили колективи “Bukowiner Phoni” (Чернівці) та Форум німців м. Сучави (Румунія). Також відбулася презентація нової книжки Сергія Осачука про історію Німецького дому й німецької громади Чернівців.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Перші відомості про німців на Буковині з’явилися вже в середні віки. Це були комерсанти (торгівці), які прийшли сюди із Семигороддя. Вони осіли в містах Серет і Сучава, а згодом і в деяких молдавських містечках.
Приєднання Буковини до Австрії 1775 року викликало нову хвилю імміграції німців. Спочатку це були військові, службовці та ремісники. І тільки у 80-ті роки XVIII століття почалася імміграція швабських селян, частина яких прийшла з Банату, не діставши там змоги оселитися. Як робітники створюваних тоді гірничо-будівельних підприємств з’явилися на Буковині ціпси з Верхньої Угорщини. Робітниками склодувних заводів були переселенці з Богемії, які оселилися на Буковині на початку XIX століття.
Другою великою хвилею імміграції німців до Буковинського краю вважають розселення німців-богемців у середині XIX століття, переважно на великих приватних землеволодіннях і в Карпатах.
1869 року, згідно з першим австрійським переписом населення, загальна кількість жителів Буковини становила 533 964 особи, серед яких 10 479 євангельські та 29 502 католицькі німці. Із часом німецьке населення краю зросло, що спричинилося до виникнення поблизу головного поселення кількох нових.

“ВЕЛИКЕ ПРОБУДЖЕННЯ”
Й ОБ’ЄДНАННЯ НІМЦІВ БУКОВИНИ
У другій половині XIX сторіччя пожвавився розвій національних культур краю, що найпомітніше було в столиці герцогства. Музичні товариства різних національностей стали в 60-ті, 70-ті роки XIX століття тією силою, яка плекала національний дух і доброзичливі міжнаціональні стосунки, адже музика, пісня завжди були і є одним із основних компонентів на шляху до взаєморозуміння між націями.
Чернівецьке чоловіче співоче товариство, Чернівецьке жіноче співоче товариство та “Шубертбунд” представляли німецьку діаспору Чернівців. Твори Брамса, Моцарта, Бетховена, Шуберта, Гайдна й інших видатних композиторів звучали у заповненій глядачами залі Музичного товариства.
1897 рік став початком “великого пробудження” й об’єднання німецького населення Буковини. 11 квітня відбулися установчі збори, на яких проголосили про народження Товариства християнських німців Буковини. У цьому Товаристві були і католики, і протестанти; представники всіх суспільних і професійних станів: службовці, ремісники, промисловці й землевласники, купці й садівники, прислуга й робітники, вчителі й науковці. Активна діяльність Товариства християнських німців, що проводилася в 12 комітетах, охоплювала майже всі сфери життя. Саме цьому Товариству буковинські німці завдячували виникненням монументальної споруди на вул. Панській, 47 (нині вул. Кобилянської, 53) — Німецького дому.
Кількість членів Товариства зростала щодня, діяльність комітетів знаходила широку підтримку німців краю, тому нагальним стало кардинальне розв’язання проблеми з приміщенням. Тоді, 1898 року, й народилася ідея Німецького дому.

ПЕРШИЙ ВЛАСНИЙ ДІМ НІМЦІВ
Думка про Народний дім вселяла радість і віру в душі патріотів, які допомагали збирати кошти на придбання будівлі.
У часописі Товариства християнських німців на Буковині “Bukowiner Bote” 1898 року з’явилася рубрика “Німецький дім”, під якою друкували списки доброчинців, що зробили пожертвування у фонд Німецького дому. 13 січня 1899 року було створено окремий комітет зі спорудження Німецького народного дому. Головою комітету став професор Фелікс барон Форт, а його заступником доктор Рудольф Вольф. Комітет розпочав свою діяльність і незабаром внески потекли з усіх боків. А в серпні 1899 року вдалося купити будинок на Семигородській вулиці, 40 (нині вул. Головна). Ініціатором купівлі був інженер Йозеф Габріель Мюллер.
Із придбанням власного національного будинку культурне й громадське життя німців Чернівців помітно активізувалося. Розквіт Товариства християнських німців Буковини спричинився не тільки до заснування численних філій, а й до виникнення кількох самостійних товариств. Так утворилися: Союз сільськогосподарських товариств, Німецький торговий дім із численними філіями, видавниче товариство “Школярський дім”, гімнастичне товариство “Jahn”. Так завдяки роботі в усіх галузях Товариство християнських німців поступово перетворювалося на материнське товариство буковинських німців, товариство товариств. “Одним із найважливіших досягнень нашого Товариства є те, що національна свідомість німців у цілому краї піднялася”, — писало третє число “Німецького календаря для Буковини”. Німецький дім на Семигородській вулиці став місцем зборів не тільки для проведення національної роботи, а й для спілкування і відпочинку.

ВЛАСНА ФОРТЕЦЯ
Із часом Німецький дім перестав задовільняти потребу в приміщеннях: варто було подумати про новобудову. Але ще не був повністю оплачений придбаний будинок, і борги не давали змоги реалізувати цей план. Крім того, з 1904 року майже припинилося зростання кількості членів Товариства християнських німців. Як наслідок — скрутне матеріальне становище, навіть нерентабельність друкованого органу Товариства “Bukowiner Bote”, який з 1904 року перестав виходити. Тож над Товариством нависла небезпека банкрутства.
У цей скрутний момент на допомогу прийшов голова Союзу сільськогосподарських товариств доктор Рудольф Вольф. Він розробив фінансовий план, що мав звільнити Товариство не тільки від боргів за Німецький дім на Семигородській, а й зробити можливим спорудження монументальної новобудови на Панській вулиці. Тоді було ухвалено рішення: “Товариство християнських німців, Союз сільськогосподарських товариств, Райффайзенівська каса і Німецький школярський дім об’єднують свої зусилля та повинні для щастя німецького народу на Буковині збудувати великий Німецький дім”.
Повільно, але впевнено просувалося спорудження нового Німецького дому. Весь 1909 рік й половину 1910-го використали для зовнішнього і внутрішнього оздоблення. А 5 червня 1910 року численна німецька громада краю зібралася на урочисте відкриття й освячення новозбудованого Німецького дому в Чернівцях. Нова фортеця буковинських німців коштувала, за деякими оцінками, два мільйони крон. Але вона була того варта. Адже будівля й досі окраса міста. А тоді з нагоди такої події колишній голова Товариства християнських німців професор Р. Шаріцер надіслав привітання: “Понад 100 років діяли німці на Буковині й при цьому повністю забули себе, свій народ. Вони не створили нічого, що могло б піти на користь їхньому народові. І лише тепер прийшли буковинські німці до того, щоб збудувати власну фортецю, зовнішньо засвідчити їхнє буття та своє право на існування”.
Німецький дім у Чернівцях став символом розвитку й становлення німецької національної самосвідомості краю. Безперечно, він — форпост німецької культури Буковини і навіть Карпатського реґіону. Проте крім Народного дому в столиці краю, буковинські німці заснували значну кількість національних і народних домів у повітових центрах та інших населених пунктах Буковини. Як правило, засновували їх й утримували філії Товариства християнських німців Буковини і Райффайзенівські каси. У багатьох з них розташовувалися гарні національні бібліотеки. Напередодні Першої світової війни загальне число німецьких домів у краї дорівнювало 50. Злет німецької духовної й господарської культури, що розпочався наприкінці XIX століття, був підірваний 1918 року приєднанням краю до королівської Румунії, а занепад її, як і інших національних культур, починається з 1940 року із приєднанням Північної Буковини до СРСР.

ВІЗИТІВКА Й ОКРАСА ЧЕРНІВЦІВ
Чернівці були найбільш етнічно “змішаною” з усіх провінційних столиць Габсбурзької імперії. На 1910 рік із 90 000 населення 33 відсотки становили євреї, 17 — німці, 17 — українці, 16 — румуни, 14 — поляки. Решту складали вірмени, мадяри, словаки тощо. За панування Австрії майже кожна етнічна група розвинула мережу різноманітних культурних, освітніх, спортивних, політичних і суспільних організацій та спілок. Народні доми будували як місця зустрічі.
Німецький народний дім, що його зображено на листівці, збудовано на найрозкішнішій вулиці Чернівців, Геренґасе (“Панській”, а нині О. Кобилянської), 1910 року. Архітектор Ґустав Фрітш поєднав неоготичні та сецесійні елементи, додавши дерев’яні оздоби.
Фасад будинку витриманий в німецькому стилі початку XX століття, але вирізняється  з-поміж забудови кварталу завдяки елементам неоготики, переосмислених у дусі сецесії. Без художньо-пластичних прикрас і карнизів, він виокремлюється балконами й лоджіями та увінчаний великим гостроверхим дахом.
У Німецькому домі був ресторан, винний погріб, велика святкова зала, офіси й кімнати для зустрічей різних студентських братств.
У центрі будинку розташована велика святкова зала площею 12 х 18, заввишки дев’ять метрів. Із прекрасною акустикою, яку створювали пропорції залу і вигнута стеля, що відігравала роль резонатора. Затишку зали було досягнуто максимально скромними засобами. Насамперед цьому сприяли червоно-білі кольори стін та оздоблення з дуба. Живопис у найпростіших геометричних формах наголошував і вирізняв конструкцію. Крім гармонії чорно-червоно-золотих кольорів, компонувались також сіро-чорно-золоті. Могутній гострий звід відокремлював залу від сцени і попри усі норми, замість рухомої завіси у надзвідній частині гострої арки була картина буковинського художника Карла Оффнера, яка зображувала “Колись” і “Тепер”. Крізь двері, які відчинялись у два боки, суміжні зали сполучалися з великою. Освітлювали залу люстри, які органічно поєднувалися з архітектурою і живописом. Ложі в оздоблених орнаментом нішах мали для ефектного освітлення червоні лампи. Денне світло лилось до зали крізь шість вікон у боковій стіні й суміжні кімнати двох поверхів.
Крім цього, в будинку були приватні квартири, які здавали в оренду. Цим він відрізнявся від усіх інших національних будинків Чернівців.
Згідно з умовами угоди між Гітлером та Сталіном, восени 1940 року майже всі німці покинули Буковину і подалися до Німеччини.
Нині кілька приміщень в історичній будівлі займає Спілка австрійсько-німецької культури ім. Й. В. Ґете “Відродження”. На горищі будівлі міститься виставкова зала, присвячена письменникові Георгові Дроздовському.
Історія Німецького народного дому — не тільки опис будівництва, це також історія розвитку національної свідомості німців Буковини та її столиці — Чернівців. Це також історія толерантних відносин усіх національностей нашої громади.
Німецький дім у Чернівцях — багато років не тільки центр культурного життя буковинських німців, але й візитівка й окраса нашого міста. Бурхливе життя й активна діяльність у Німецькому домі Спілки австрійсько-німецької культури ім. Й. В. Ґете “Відродження” свідчать про високий рівень національної культури німців краю.

Підготувала
Марія ВИШНЕВСЬКА,
м. Чернівці

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment