ЯК ЗУСТРІНЕМО 200-РІЧЧЯ МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА?

Михайло ЛІЦОВСЬКИЙ,
заступник голови районного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка,
м. Радехів, Львівська обл.

6 листопада 1811 року в с. Підлисся, що біля Золочева, в сім’ї сільського священика народився видатний поет і громадський діяч Маркіян Шашкевич. Закінчивши гімназію, навчався у духовній семінарії, що було найдоступнішим і найпрестижнішим для галицьких русинів. Середовище, в якому опинився талановитий “будитель галичан”, викликало у нього протест: “чому їх, студентів, змушували говорити і писати польською, німецькою, мертвими латиною та старослов’янською мовою?” Чому під забороною була жива українська мова переважної більшості населення? Який шлях треба обрати, аби прислужитися рідному народові, що з нього ти вийшов?
У середовищі студентської молоді Маркіян Шашкевич шукав друзів-однодумців, які мали працювати на благо рідного краю. Майбутній поет глибоко вивчав історію України, збирав народну творчість, віршував рідною мовою. Це були ті перші кроки, що передували створенню славнозвісної “Руської Трійці”, яка стала своєрідним маніфестом національно-культурного життя галичан. Три особистості, які виявили волю до відродження нації, керувалися гаслом “Руської Трійці”: “Пиши, як чуєш, а читай, як бачиш”. Ось чому в кафедральному соборі св. Юра у Львові на празник Покрови Пресвятої Богородиці отець Маркіян Шашкевич уперше виголосив проповідь українською мовою. Проти такого “зухвалого” вчинку ополчилася влада, католицьке духовенство, а особливо — москвофіли. Саме ця подія мала великий вплив на церковне та громадське життя Галичини.
1836—1837 рр. стали роками народження першого українського альманаху “Русалка Дністровая”. Маркіян Шашкевич — поет-новатор, у творах якого чітко виражені національні мотиви, любов до рідної землі. Почитайте його “Слово до читателей руського язика”,  вірші “Руська мати нас родила”, “Безрідний”. Поет був одним із перших, хто спромігся перекласти “Слово о полку Ігоревім” українською мовою.
Особисте життя Маркіяна Шашкевича було життям великого праведника у постійних пошуках істини. Восени 1837 року Маркіян Шашкевич познайомився з Юлією Крушинською в селі Вузловому, “де яко уродливий, знаменитий гуляка звертав загальну увагу на себе”. У лютому 1838 р. в Деревні відбулося їхнє вінчання. У квітні 1839-го в родині з’явився син Володимир.
Особлива сторінка життя родини Шашкевичів — пастирська діяльність о. Маркіяна в с. Нестаничі. Тут він оселився 16 листопада 1838 року, та не велося тут Маркіяну. 22 квітня 1841 р. о. Маркіяна консисторія перевела в с. Новосілки Золочівського району, де він і знайшов останній прихисток.
7 червня 1843 року перестало битися полум’яне серце великого Шашкевича. А що ж сталося з його побратимами, з якими він започаткував велику справу національного відродження? Вони стали на шлях влаштування власного добробуту і підлої зради. Один досяг почесних звань у Львівському університеті й вихрестився у московське православ’я. Те, що на цьому перехрещенні був російський імператор Олександр II з імператрицею, свідчить про його москвофільство.
Трагізм Я. Головацького полягає в тому, що описав у творах Тарас Шевченко: “довелось запити з московської чаші московську отруту” (поема “Кавказ”).
Іван Вагилевич перейшов на пропольські позиції, полонізувався, зрадив греко-католицьку віру, почав сповідувати ортодоксальний католицизм.
У статті “Біла Гора Маркіяна Шашкевича” Богдан Гордаєвич писав: “Але їм обом довелося колись померти, а час підбив підсумки життя кожного. Не несуть росіяни квітів на могилу Якова Головацького; не несуть квітів поляки на могилу Івана Вагилевича; не несуть квітів на могили зрадників і українці; бо вони несуть їх на могилу вірного сина України — Маркіяна Шашкевича”…
Невпинно збігає час, наближаючи нас до знаменної дати — 200-річчя з дня народження Великого українця Маркіяна Шашкевича. Він прийшов до нас у той час, коли потрібно було будити галичан від сну бездуховності й бездержавності.
“Ми повинні весь час усвідомлювати, що живемо в центрі світу, тільки тоді наші справи стануть відомі всім”.

Гей, хто русин — за ратище,
В крепкі руки — меч ясний!

Так закликає Маркіян. І лиш тоді ми виборемо волю?
На вшанування великого подвигу о. Маркіяна з ініціативи Радехівського районного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка, його активних членів Й. Парубочого, А. Полянського, С. Сторощука, професора П. Сікорського, краєзнавця І. Діка у селі Нестаничах у листопаді 1993 року було встановлено пам’ятник о. Маркіяну Шашкевичу біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці біля плебанії, в якій він проживав (скульптори Ярослав Мотика та Віталій Шишов).
На цьому святому місці щороку в день народження поета 6 листопада та 7 червня — у день смерті — збираються парафіяни, духовенство, представники політичних і громадських організацій, інтелігенція, діти і молодь, щоб віддати шану Великому будителеві Галицької Русі. Лунають вірші, палкі промови, до підніжжя пам’ятника лягають квіти. У молитві об’єднує всіх поминальна панахида, яку відправляють тут священики Української Греко-Католицької Церкви на чолі з деканом о. Я. Михалюком.
У церковному захристі Нестаницької церкви зберігається портрет, виконаний художником Ярославом Левицьким 1937-го до 100-річчя “Руської Трійці”. На дзвіниці 1923 року встановлено дзвін, який нарекли іменем “Маркіян”.
Залишився тільки рік до святкування ювілею. До цієї дати треба виконати багато робіт з упорядкування навколишньої території, розв’язати питання старої плебанії, огорожі, під’їзних шляхів. Думаю, що громадськість Радехівщини, а особливо наша влада і спонсори не залишаться осторонь цієї великої справи.
Сподіваємося на щирих прихильників Вашого часопису.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment