Ольга КАРПЕНКО: «МАЛЮВАТИ СТУДЕНТІВ ВВАЖАЮ НАЙБІЛЬШИМ ЗАДОВОЛЕННЯМ»

Вона закінчила малювати найкращу картину — розкішний натюрморт із квітучим ніжно-рожевим мигдальним деревом — за день до пологів. І хоч Луїза Павлівна, інженер за освітою, ніколи не прагнула бути художницею, але за два роки перед тим, як народити дочку, почала відвідувати художню школу. Не стояв осторонь мистецтва і тато Валер’ян Олексійович, який займався художньою фотографією.

Євген БУКЕТ

12 травня 1976 року в Дніпропетровську в родині Карпенків народилася донька. Ще немовлям майбутня художниця зацікавилася фарбами. Коробка з акварельними фарбами була її улюбленою іграшкою. Розмаїття кольорів приваблювало дитину. Потім були конкурси в газетах, малюнки на асфальті…
“Якось кажу батькам: хочу вступати до художньої школи! — розповідає Ольга. — Але школа виявилася нецікавою. По-справжньому надихнув на малювання Олександр Ніколенко — репетитор, який готував мене до вступу в Дніпропетровське художнє училище ім. Є. В. Вучетича. У нього в майстерні була невимушена магічна аура — завжди грала спокійна музика, бомкав годинник. Учитель щоразу пригощав мене чаєм з малинових гілочок, варенням. У майстерні було багато різного й цікавого “мотлоху”, з якого він складав неймовірні натюрморти. А вдягався під Рембрандта”.
1996-го Ольга Карпенко з відзнакою закінчила Дніпропетровське художнє училище і вступила на факультет станкового живопису Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, а наступного року взяла участь у Всеукраїнській художній виставці.
Ольга пишається, що дорогу в мистецький світ їй проклали народний художник України, лауреат Національної премії України імені  Т. Шевченка Олександр Лопухов, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Генрі Ягодкін, заслужений художник України Олександр Шеремет, а також професори Лев Вітковський, Іван Ковтонюк, Віра Баринова-Кулеба.
“Після першого курсу в Німеччині, в місті Дортмунді, відбулася моя персональна виставка, — розповідає Ольга. — Там придбали шість робіт. Це був цінний досвід. Після третього курсу до мене приїхав колекціонер із Запоріжжя. Він ґрунтовно розпитував про живопис, мій стиль, учителів і також купив роботу.
Важливим у моєму житті було спілкування з Роджером Мак-Мерріном — диригентом Київського симфонічного оркестру. Наша дружба почалася з портрета, у нас зав’язалась невимушена розмова, і я зрозуміла, наскільки ця людина тонко відчуває мистецтво, любить імпресіонізм. Він возив мої роботи до Флориди — це і виставки, і продаж, тобто і моральна, і фінансова підтримка. Для художника надзвичайно важливо, коли його роботи купують, — це стимулює на подальші творчі експерименти”.
Уже 1999-го Ольга стала членом об’єднання молодих художників і мистецтвознавців Київської спілки художників, а з 2008-го вона член Національної спілки художників України. Працює в техніках олійного живопису і графіки. За час роботи брала участь у 22 всеукраїнських виставках, має й кілька персональних. Крім того, О. Карпенко працює як мистецтвознавець, вона авторка кількох наукових статей. Роботи надруковано в каталогах “Художники Києва”, “Художники України”, а також у виставкових збірниках.
“Несподіванкою було, коли побачила одну зі своїх робіт у підручнику з історії мистецтв для шостого класу художніх шкіл поряд з роботами визнаних майстрів пензля, — каже Ольга. — Зрозуміла, що це аванс на майбутнє”.
Після закінчення Академії молода художниця вирішила торувати освітянську ниву. Розпочала викладати у Київському національному університеті технологій і дизайну, нині працює старшим викладачем у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.
На недавню виставку, що проходила в галереї “Печерська”, завітало багато молоді, переважно студенти.
Нова ідея художниці — малювати портрети студентів: “Бачу в кожному з них особистість, щось неповторне, адже вони такі свіжі, чисті, різні і позують завжди з величезним задоволенням. Уявіть, сьогодні він студент, а завтра, можливо, — відомий діяч. І чому досі нікому ця ідея не спадала на думку?”
Зазначу насамкінець, що Ольга Карпенко має надзвичайне відчуття кольору, їй підвладні виразні, подекуди несподівані портрети, барвисті романтичні пейзажі й складні багатофігурні композиції на історичну, міфологічну і релігійну тематику. В ній відчувається сила справжнього майстра пензля.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment