СТОЇТЬ ГОРА ВИСОКАЯ…

Петро АНТОНЕНКО
Фото автора

Сновськ. Така первісна, історична назва цього княжого, згодом козацького містечка. Нині це — Седнів, селище міського типу за 20 кілометрів від міста. Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1068 роком як місто-фортеця на підступах до столиці Чернігово-Сіверського князівства.
Довго можна розповідати про майже тисячолітню історію містечка, про видатних людей, що жили й бували тут. У маєтку відомого українського дворянського роду Лизогубів у 1846 і 1847 роках бував Тарас Шевченко. Створив тут кілька малюнків, написав поему “Відьма”. У парку старовинного маєтку збереглася липа, під якою відпочивав Шевченко. Точніше, її залишки — могутній корінь і початок стовбура, від якого відростають молоді пагінці.
Тут бував Леонід Глібов. В оцій альтанці на високому березі Снову він написав свій знаменитий вірш “Журба” (“Стоїть гора високая…”), який став піснею.
У селищі три церковні парафії. Всі три храми — пам’ятки історії й архітектури, два належать громадам Московського Патріархату, один — Київського. У користуванні УПЦ МП Воскресенська церква (1690 р.) й Успенська (1860 р.). Поряд з першим із цих храмів — споруджена того самого року кам’яниця Лизогубів. Ця споруда відома, крім іншого, унікальним архітектурним явищем: якщо стати всередині будівлі в одному її кутку і прошепотіти якісь слова, їх буде чути в протилежному кутку залу.
Найзнаменитіша з усіх церков — Георгіївська, що в користуванні парафії Київського Патріархату. Відома не лише тим, що це чудовий зразок козацької дерев’яної церковної архітектури. Понад 40 років тому саме тут знімали кінофільм “Вій” за повістю М. Гоголя.
Зберігся і будинок Лизогубів, у якому гостював Шевченко. Тепер у ньому місцева школа. Неподалік майже півстоліття функціонує будинок творчості Національної спілки художників України.
Седнів — один з найчарівніших куточків Сіверщини. Мальовничі схили над Сновом, сама річка з чистою прохолодною водою. Кажуть, її живлять підземні джерела. Мабуть, справді, бо двоє джерел вийшли на поверхню і струмками збігають у річку. На одному з цих джерел седнівці облаштували криницю, над нею — капличку. Називають це Свята криниця. Люди вірять у цілющість тутешньої води. Я скуштував її: чиста, як сльоза, і холодна, як лід. Є легенда, що тут сходяться дев’ять джерел в одне. Кажуть, колись били з-під землі всі дев’ять, потім їх накрило землею. Та вони знайшли одне одного і вирвалися на поверхню саме тут. Красива легенда. І вода справді цілюща, до криниці йдуть і їдуть звідусіль.
А які мальовничі краєвиди за Сновом! Які красиві дерева схилися над річкою, де “край берега у затінку прив’язані човни”. Приїжджайте — не пошкодуєте!

Леонід Глібов

Журба

Стоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.

Під гаєм в’ється річенька:
Як скло вода блищить;
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.

Край берега, у затінку,
Прив’язані човни;
А три верби схилилися,
Мов журяться вони,

Що пройде любе літечко,
Повіють холода,
Осиплеться їх листячко
І понесе вода.

Журюся я над річкою
Біжить вона, шумить.
А в мене бідне серденько
І мліє, і болить.

Ой річечко, голубонько!
Як хвилечки твої,
Пробігли дні щасливії
І радості мої!

До тебе, моя річенько,
Ще вернеться весна;
А молодість… Не вернеться
Не вернеться вона!..

Стоїть гора високая,
Зелений гай шумить;
Співають пташки голосно
І річечка блищить…

Як хороше, як весело
На білім світі жить!..
Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить?

Болить воно та журиться
Що вернеться весна,
А молодість… Не вернеться,
Не вернеться вона!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment