Олексій НЕЖИВИЙ,
м. Луганськ
Поетичне слово Ніни Шерстюк наповнене справжніми й глибокими почуттями, бо авторка вірить у життєдайну силу поезії, яка з давніх-давен має сакральну властивість очищати душу від скверни. Таке головне спрямування більшості віршів поетичної збірки “Із вірою, надією, любов’ю”.
Ім’я Ніни Шерстюк добре відоме читачам, особливо її рідної Лубенщини, бо ще 2006 року вона дебютувала першою поетичною збіркою “Дитинства пора веселкова”, а до того друкувалася в збірниках “Сонячні перевесла”, “Відлуння Василевого Різдва”, “Віршограй”, “Дзвінке перо Посулля”. Усе це в традиціях одного з найдавніших літературних об’єднань в Україні — Лубенського літературного об’єднання імені Олеся Донченка, де розпочинали творчий шлях багато письменників. Ніна Шерстюк — відповідальний секретар цього авторитетного літературного осередку.
Її лірична героїня проходить складний шлях до усвідомлення переваги духовного начала в житті кожної людини, а звідси й прагнення зрозуміти Боже слово, осягнути найсокровенніше душею і серцем. Тут Ніна Шерстюк немовби продовжує художнє осмислення вічних християнських цінностей, які притаманні духовній поезії в Україні, де перша роль належить жінкам-митцям.
Як і в кожної поетеси, є в Ніни Шерстюк найдорожча святиня — Мгарський Спасо-Преображенський монастир на Полтавщині. Саме тут до неї приходять найдорожчі рядки. Особливо благодатна пора для духовного очищення в дні великих християнських свят. Тоді з’являються натхненні поетичні рядки:
І розкотиться громовицею
У неділеньку, у клечану
День, навіки блаженно істинний,
Доторкнувшись душі причалу.
Думається, що така поезія звучить особливо проникливо саме в дні Великодніх свят. Отож збірка Ніни Шерстюк переконує в тому, що українська духовна поезія — в постійному пошуку.
