Related posts

One Thought to ““Слово Просвіти”, ч. 30 (563), 29 липня – 4 серпня 2010 р.”

  1. Леонід
    03.08.2010 at 14:30

    Канікули!! Саме таким коментарем можна було б і обмежитися до числа 30. ЖОдного сдова про роботу в нових реаліях, до чого кликали на Головній Раді!.Чи вже змінилися реаліїі вони влаштовують “Просвіту”? Де та комісія, яка б мала щось уже й “видати на гора”?. Якщо вона ще не розбіглася і якщо керівництво “Просвіти” не змінило погляди на реалії, то варто прочитати на сайті СЛово і діло статтю незабутнього Анатолія Погрібного “Якщо ми є, то де? Мова державна? Мова офіційна?”, надрукувати ту статтю як програмну для “Просвіти” в нинішніх реаліях в тижневику і розпочати широке обговорення, як нарешті прислухатися до А.Погрібного і вдарити у дзвони, щоб почули всі українці, і бити, доки не змінимо реалії на краще для української мови, для українців, для України, доки не проведемо оздоровлення української нації, її консолідацію, самовизначення. Хто як не “Просвіта” візьметься нині за справу А.Погрібного, йдучи до українців з його світлим іменем( іншого сьогодні в Україні нема!!), щирими намірами , щирим серцем і гукаючи за собою. в рух Анатолія Погрібного всі партії і громадські організації національно_патріотичного, демократичного спрямування, НКЗУ, який би став Українським комітетом порятунку України, бо окрім українців Україні сподіватися ні на кого.А то в попередньому числі Д Павличко бідкається, що нова влада проти знання української іноземними спеціалістами, і жодного слова про те,до чого привертав увагу А.Погрібний, до ганебного явища, коли українську мову не вважають за рідну етнічні українці, особливо ,в Криму, на сході, півдні. ЧИ бачить дійсні реалії Д.Павличко,НКЗУ і ті,хто його друкує без жодного коментаря?!То ж вдаримо у дзвони Анатолія Погрібного, в які він калатав свого часу в передачі на радіо “Якби ми вчились так, як треба”, пам,ятаючи слова Т.Шевченка “..то й мудрость би була своя”. Не почули, не вчились, забули, а мудрості не придбали. То ж згадаймо бодай сьогодні і все таки вдаримо, поки є ще кому чути дзвони порятунку України, дзвони Анатолія Погрібного, ще живі його шанувальники і дописувачі.

Leave a Comment