«СТОМЛЕНИЙ МЕТАЛ» ПОЛІТИЧНОЇ ЗАЧИСТКИ

Міністр Табачник звільнив з посади ректора Донецького національного університету, академіка НАН України, Героя України Володимира Шевченка

Петро АНТОНЕНКО

Усе робилося швидко, як на пожежі. Враження, що ніч на четвер 29 липня Дмитро Табачник провів під дверима кабінету ректора, бо дуже швидко з’явився тут вранці. Спершу міністр став вимагати від ректора написати заяву про звільнення за власним бажанням, однак, не одержавши згоди, підписав наказ про його відставку.
Літо — час канікул і відпусток, але університет не був порожнім. “Працює приймальна комісія, декани факультетів і проректори, студентські профспілки. Усі висловилися проти такого рішення. Міністр з ними зустрівся, але не відреагував на думку моїх колег, тож підписав наказ про мою відставку”, — зазначив В. Шевченко.
У підписаному наказі мотивацією для зняття ректора стало закінчення терміну контракту. Послухаємо Володимира Шевченка. “Кожен ректор обирається на певний термін, якщо навчальний заклад національний, то на сім років. Потім оголошують конкурс, подають документи на участь в цьому конкурсі, і після обрання на конкурсній основі відбувається призначення. У мене закінчився термін контракту 28 липня. Мене ні про що не попереджали, хоча я вчасно оформив усі документи для подальшого конкурсу. І конференція трудового колективу університету пройшла, і кадрова комісія Міністерства пройшла, які мене знову рекомендували на цю посаду. Ніхто мені більше нічого не говорив, а 29 липня несподівано приїжджає міністр і оголошує свій наказ”.
За словами ректора, за традицією, яка завжди існувала в Міністерстві освіти і науки, йому мають подовжити повноваження виконуючого обов’язки ректора до проведення конкурсу Міністерством. “Оскільки липень і серпень — літні місяці, люди у відпустці, вони мали оголосити конкурс у вересні, провести його, і тільки тоді мене звільнити, якщо оберуть когось іншого, — сказав В. Шевченко.— Подібне подовження контрактів проходили і ректори Донецького політехнічного національного університету, і Донбасівської державної академії будівництва і архітектури, і Маріупольського державного гуманітарного університету. Всім ректорам подовжували повноваження до виборів, а мене просто викинули. Претензій до мене як до ректора або до очолюваного мною університету жодних немає. Навчальний заклад входить до десятка кращих університетів України. Чому так зі мною повелися, складно пояснити. Але міністр у неофіційних розмовах заявив, що це рішення найвищих органів влади. Яких? Він не уточнював”.
Володимир Павлович Шевченко обіймає посаду ректора 24 роки, до цього 11 років був першим проректором і деканом математичного факультету. Крім того, він очолює Раду вищих навчальних закладів Донецької області й є головою Донецького наукового центру.
Але послухаємо й самого міністра освіти і науки Дмитра Табачника, щоб не було обвинувачень у необ’єктивності. Цитуємо: “Видатного вченого-математика і академіка Шевченка ніхто не звільняв, у нього просто закінчився термін семирічного контракту. Як метал має властивість втоми, так і будь-який інший матеріал, і людський теж. Володимир Павлович майже чверть століття незмінно й успішно керував університетом, однак останні кілька років ВНЗ, на жаль, як найбільший науковий і педагогічний центр Донецького реґіону зупинився у своєму розвитку. Очевидно, ДонНУ вимагає сильнішої менеджерської команди, більш молодої”. “Політичні мотиви — не більше, ніж плітки”, додав міністр.
За його словами, минулого місяця Кабмін затвердив новий склад державної атестаційної комісії на п’ять років. “На мою пропозицію як міністра академіка Шевченка включено до складу цього найважливішого органу з ліцензування та атестації всіх вищих навчальних закладів, — повідомив Табачник. — Крім того, Володимир Павлович залишається керівником Донецького наукового центру і керівником кафедри теоретичної механіки”.
Що тут скажеш? Опустімо банальні компліменти на адресу, справді, відомого українського вченого — Володимир Шевченко їх не потребує, найперше — від Табачника. Облишмо також підсолоджену пігулку про залишення за Шевченком посад керівника ДНЦ і кафедри у ВНЗ. Поговорімо про претензії міністра до ректора. Тут можна просто зазначити, що не Табачнику одноосібно виносити присуд керівникові національного університету щодо його сьогоднішньої роботи, а тим паче — щодо можливості продовжити керівництво ВНЗ після конкурсу. На те й існує конкурс, державна комісія, яка й винесе вердикт — переобрати нинішнього ректора чи обрати нового.
Але вдумаймося у суть претензій. Перша — університет зупинився в розвитку. В Україні, мабуть, більше ста університетів. І якщо цей входить до десятки найпрестижніших, то яка ж це “зупинка”? Можна взагалі подискутувати про те, а як сама Україна “зупинилася”, блукаючи манівцями політичних та економічних векторів. І руху нашого державного потягу з цієї зупинки щось не видно.
Тепер щодо “втоми металу”. В народі влучно кажуть: “Хто б казав, хто б мовчав”. Оте все говорить представник владної команди, в якій найвищі державні посадовці, зокрема колеги-міністри возсідають у владних кріслах по другому-третьому-четвертому разу! Не зайве нагадати, що й сам Табачник, і його шефи Азаров і Янукович не такі вже й юні, принаймні, на політичному олімпі вже не перше десятиліття. Чи вони та їхні соратники з якогось іншого “металу”?
Що насправді тоді стоїть за цією несподіваною відставкою ректора, академіка, Героя України? Деякі викладачі університету заявили, що відставка ректора, на їхню думку, пов’язана з майбутніми виборами до місцевих органів влади, що ректору неодноразово пропонували вступити до Партії реґіонів, але він відмовлявся. Принагідно зазначимо, що Володимир Павлович принципово не вступає й до інших партій. Звичайно як громадянин, виборець має власну політичну позицію. На президентських виборах був довіреною особою Юлії Тимошенко, не будучи членом жодної з партій, які входять до БЮТ. Але от перебування поза Партією реґіонів для влади небажане. І посада Шевченка, вважають його колеги, знадобилася, щоб перед виборами посилити контроль над студентами і науковцями ВНЗ.
Версія ймовірна, враховуючи, що студентство, професура, загалом викладачі й інші працівники українських ВНЗ є активною частиною електорату. Реґіонали явно стривожені майбутнім результатом недалеких осінніх місцевих виборів. Чого варте різке, на 50 відсотків, подорожчання газу для населення, що практично співпало з описуваними подіями. У таких умовах набуває ваги кожен голос. І тут реґіонали не хочуть ризикувати, особливо у традиційно “своїх” областях.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment