Дмитро Павличко належить до тих небагатьох українських письменників, твори яких добре відомі за межами Шевченкової Вітчизни. Щоправда, німецький читач уперше отримав таку широку можливість пізнати його творчість мовою Ґете й Шиллера. Адже у квітні 2010 року дрезденське видавництво “Телем” видрукувало поетову збірку “Княгиня Європи”. Книжка побачила світ в авторитетній серії “Мала слов’янська бібліотека”, яку заснували 1998 року німецькі славісти Ганс Роте та Лудґер Удолф. Досі опубліковано понад 400 книжкових позицій. Їхня найсуттєвіша ознака полягає у засаді щодо подачі пропонованого матеріалу: паралельно друкується текст твору мовою оригіналу і мовою мети. Тішить, що поміж ними доброго розголосу удостоїлося двомовне видання драми “Кассандра” Лесі Українки. Воно з’явилося 2007 року завдяки зусиллям визначної представниці української діаспори в Німеччині Ірини Качанюк-Спєх, якій належить перший повний переклад “Енеїди” Івана Котляревського німецькою мовою (Мюнхен, 2003).
І ось новинка: значна за обсягом збірка “Княгиня Європи” Дмитра Павличка, що містить 111 творів. Вони показові, бо зримо віддзеркалюють характер і ширше — особливості поезії Дмитра Павличка на рівні репрезентації різних періодів духовних змагань творця пісні “Два кольори”. Адже в основу видання лягли вірші, опубліковані у збірках “Гранослов” (1968), “Наперсток” (2001) і “Три строфи” (2007). Усі переклади, вміщені у збірці “Княгиня Європи”, виконані на високому художньому рівні. Зміст німецькомовних версій адекватно передає своєрідність кожної думки поета, для якої характерна передусім внутрішня організація текстових структур. Це засвідчують такі зразки з Павличкового поетичного доробку, як, наприклад: “У Стефаника”, “Краса”, “Земля з Тарасової могили”, “Мовчання”, “Катівня”, “Дарунок Сталіна”, “Дракон”, “Свобода” (зі збірки “Наперсток”); “Молитва”, “Україна”, “Оранта”, “Мамине слово”, “Стопчатів” (зі збірки “Три строфи”); “Притча про сонце”, “Впали на мене чари”, “Зеленим вогнем береза” (зі збірки “Гранослов”).
Переконаний, що книжка “Княгиня Європи” Дмитра Павличка принесе радість німецькомовним читачам. Без сумніву, цей успіх поділяють знавці й інтерпретатори українського слова Йона Грубер (1908—1980; 11 перекладів), Ірина Качанюк-Спєх (40 перекладів), Іван Зимомря і Микола Зимомря (60 перекладів).
Збірку упорядкував доктор філологічних наук Микола Зимомря, відомий літературознавець, критик і перекладач. Його ґрунтовна стаття “На золотих берегах слова: сутність поезії Дмитра Павличка” завершує публікацію, яку доцільно оцінювати як вибране. А передмова, що належить перу німецької дослідниці Каті Бруннер, у багатьох оцінках суголосна післямові українського вченого. Окраса видання — обкладинка, на якій зображено малюнок художника світової слави Івана Марчука — картина “Копиці” (1984). Цілком слушним видається твердження з анотації до книжки Дмитра Павличка: “Це видання містить найкращі поезії живого класика української літератури в оригіналі та перекладній німецькомовній версії”.
Олександр АСТАФ’ЄВ,
доктор філологічних наук, професор кафедри теорії літератури та компаративістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
