КОМЕНТАР

Є великий сумнів щодо компетентності Лариси Скорик як проектанта сакральної архітектури. Можу тут послатися на приклад, знайомий усім киянам. У 90-х роках ХХ ст. вона спроектувала на замовлення УГКЦ храм Святого Василя Великого, який був збудований на Вознесенському узвозі, поблизу Львівської площі, майже навпроти Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, де, до речі, архітектуру викладає Л. Скорик. Не один християнин, байдуже — католик чи православний, жахнувся, коли побачив над християнським храмом не бані, — символ Царства Небесного (за вченням св. Отців і церковних соборів), а піраміду на піраміді, встановлені на металевих патичках. За християнською символікою піраміди — знак антихриста. Ними послуговувалися волхви, жерці та інші служителі темних сил у Вавилоні, фараонському Єгипті, ацтеки Центральної і Південної Америки та деякі інші язичницькі ідолопоклонські племена і народи.
І ось новий винахід Лариси Скорик — при перебудові Канівського музею         Т. Шевченка вона спроектувала на підлозі у вестибюлі зображення хреста. Як відомо, зображення хреста на підлозі, на хіднику, на вулиці, взагалі на землі та будь-якій горизонтальній поверхні, на яку ступатиме нога людини, — категорично заборонені Церквою, її соборним рішенням. Так, на прикінцевій сесії Святого Шостого Вселенського собору, на так званому Трульському соборі 692 року серед 102-х канонів святі отці ухвалили три канони (73, 82 і 100) щодо ікон, хреста й інших священних зображень.
73-й канон наказує: “Животворчий хрест дав нам спасіння, а через те ми повинні докладати всього зусилля, щоб віддати належну частину Тому, що через нього ми дістали спасіння від стародавнього гріхопадіння. Тим то, і думкою, і словом, і почуттям приносячи йому поклоніння, наказуємо: рисувати хреста на землі, як дехто це робить, зовсім треба перестати, щоб не зневажати знамена нашої перемоги топтанням тими, що ходять. Отже, відтепер тих, що рисують хреста на землі, наказуємо відлучати від Церкви”. (Ярослав Туркало. Нарис історії Вселенських соборів. 325—787 роки. — Нью Гесен — Брюссель, 1974. — С. 230).

Дмитро СТЕПОВИК,
доктор богословських наук, доктор філософії, доктор мистецтвознавства, професор, академік
АН Вищої школи України

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment