ОБИРАЄМО УКРАЇНСЬКУ КНИЖКУ!

Надія КИР’ЯН

Книжкові виставки дуже люблю. Адже це нагода не тільки купити книжку якнайдешевше, а й зустрітися з письменниками, видавцями, побачити когось із добрих знайомих. З радістю відвідала VI Київську міжнародну книжкову виставку, організовану Державним комітетом телебачення та радіомовлення України спільно з ДП “Дирекція фестивально-виставкової діяльності” та Міжнародним виставковим центром. У програмі — презентації видань, вручення дипломів і нагород, “круглі столи”, зустрічі з письменниками тощо. Свої книжки представляли Василь Шкляр (його роман “Чорний ворон” про повстанців Холодного Яру в рейтингу книжкового Клубу сімейного дозвілля “лідер продажу”), Станіслав Бондаренко, Галина Тарасюк, Наталія Розинська, Зірка Мензатюк, Володимир Лис, Богдан Жолдак, Віктор Баранов, Юрій Логвин, Андрій Курков, Михайло Слабошпицький, Михайло Сидоржевський та інші.
Зацікавила презентація унікального видання письменниці, історика, джерелознавця, архівіста, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Олени Апанович “Козацька енциклопедія для дітей та юнацтва”, яка вийшла у видавництві “Веселка” і відзначена Дипломом І ступеня Національного конкурсу “Краща книга України” та найвищою відзнакою — Дипломом імені Івана Федорова Національного конкурсу “Мистецтво книги України”. Книга обсягом 720 с., містить 140 статей та близько тисячі ілюстрацій. Предсталяла видання редактор Ольга Яремійчук: “Ця книжка написана прекрасною літературною мовою на основі історичних матеріалів популярно й емоційно, що розширює коло її читачів. Цікава і для дітей молодшого шкільного віку, і студентів, і докторів наук, академіків”.
“Я мав щастя знати Олену Апанович, свого часу готував до друку її статті, — розповів письменник Михайло Слабошпицький. — Незабутнє враження справив 1969 року вихід її книжки “Збройні сили України”. Таке саме відчуття тепер, коли тримаю “Козацьку енциклопедію”. Нам часом закидають, що українці надмірно заглиблені в свою історію. Але навіть благополучніші нації культивують свою історію, живуть нею. Моя приятелька Зірка Вітошинська, українка, яка виросла у Франції, закінчила Сорбонну, на запитання, що там вивчала, з долею іронії відповіла: тільки французьку літературу, тільки французьку історію, більше нічого не пам’ятаю. Олена Апанович переконливо доводить, що українська нація вціліла насамперед завдяки тому, що впродовж кількох століть на наших землях було запорозьке козацтво”.
Письменник, правозахисник Василь Овсієнко пригадав, що в 1970-х роках про Олену Апанович говорили як про “єдиного козака” в українській історіографії. Вона не була українкою, одна гілка її роду білоруська, друга — польська. Але так полюбила українську історіографію, що відчайдушно працювала над нею все життя, попри всі труднощі й переслідування, довгий час “у шухляду”: “Я іноді мусила говорити не всю правду, але неправди ніколи не говорила”.
Поза всяким сумнівом, презентована книжка одна з найцікавіших, але далеко не єдина гідна уваги на виставці. Відвідувачі та учасники охоче ділилися враженнями. Редактор видавництва “Веселка” Леся Лисенко сказала: “Організація виставки цього року значна краща, ніж торік. Краще розподілено простір, є місце, де можна сісти, погортати книжку. Книжок багато, вони різноманітні, можна обрати на будь-який смак, для будь-якого віку. Від детективів, фантастики до енциклопедій, мистецьких альбомів — і класичного спрямування, й модерного. Багато дитячої літератури. Проблема — наклади цих книжок, їх розповсюдження”. Михайло Слабошпицький зауважив, що, хоча порівняно зі Львівськими форумами видавців, де буває по 400—600 книготорговельних точок, на Київському представлено видавництв у кілька разів менше, загалом книжкові ярмарки — явище позитивне, а тут, у столиці, є що нарощувати. На подібних форумах упевнюєшся, що люди (а не держава!) можуть порятувати українську книжку. Якщо держава не заважатиме, люди цю галузь витягнуть. Книговидання сьогодні вже перестає бути благодійництвом, є сподівання, що це навіть може стати бізнесом.
Усі зійшлися на тому, що такі заходи (цей не виняток) дуже погано рекламують, інакше відвідувачів було б значно більше. Погана реклама щороку, і з цим треба щось робити. Добре, що представлені польські, білоруські, болгарські книжки, є торговельні точки корейських, китайських тощо, але там вибору практично немає. Значно краще представлено Росію, представники сусідньої держави активні, проводять значну кількість презентацій.
Найближчим часом в Українському домі відбудеться виставка-ярмарок дитячих книжок. Купуймо українські книжки, підтримуймо видавців, адже від нас, читачів, залежить багато!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment