ЩО МАЄМО? ЯК БУТИ? ЩО РОБИТИ?

С. КОРОТЕНКО,
лікар-пенсіонер, ветеран праці,
с. Райгородка Новоайдарського р-ну,
Луганська область

Шановні етнічні українки й українці! Взятися за перо і написати цю статтю мене примусили події, які відбуваються в Україні впродовж дев’ятнадцяти років нашої незалежності і відсутність в ЗМІ програм і публікацій, в яких була б відповідь на запитання: Що маємо?! Як бути?! Що робити?! Ці запитання ключові сьогодні, завтра і завжди. Переконаний, що мислячі українці вже давно зрозуміли, що наші керманичі всіх рівнів ведуть нас шляхом втрат: нищать економічний потенціал нашої держави, ми “обростаємо” боргами і неухильно рухаємось до банкрутства, нищать незалежність держави і, хоч як це парадоксально — нищать українство.
Нині в Україні швидкими темпами триває будівництво найганебнішої моделі економіки — олігархічного капіталізму. Це велика загроза для нашого народу. Всупереч Конституції, здоровому глузду і моралі в нашій державі введено плату за медичну допомогу, освіту; робітників принизили низькими заробітними платами; пенсіонерів поділили на касти — білі, сірі й чорні. Різниця між заробітними платами, між пенсіями — в десятки разів. Це ганьба для народу, держави, для наших керманичів. Через проведення бездарних реформ знищені промисловість, сільське господарство, торговий флот, вітчизняна фармація. Одягаємо чуже, їмо й п’ємо казна-що, тільки дихаємо вітчизняним — більш-менш нормальним повітрям.
Наша українська мова ледь жевріє, наша Україна ледь тримається. Не може держава бути стабільною, а громадяни держави забезпечені й задоволені, коли 70—75 % населення цієї держави живуть за межею бідності, 20—22 % мають пристойні умови життя, а 3—5 % жирують. Така конструкція нежиттєздатна. Нормальна держава не може існувати тільки за рахунок податків. Щоб забезпечити гідний рівень життя населення і гідний, сучасний розвиток, Україна зобов’язана мати у власності всі базові галузі економіки, а це десь 65—70 % усіх активів.
Катастрофа в сільському господарстві. Селяни, яким наші “реформатори” обіцяли, що вони будуть власниками й господарями на своїй землі, лишилися ні з чим. Села поступово гинуть. Що робиться для рятування українського села? Нічого!
Стверджую, що сьогодні жодна партія в Україні не турбується про рівень нашого життя, а відтак — і про Україну. Нахапавши великих зарплат, пільг і пенсій, створили собі “едемчик” і вболівають лише за одне: як протриматись біля корита.
Українки й українці, браття і сестри! Як бути?! Погодитись із сьогоднішнім життям в Україні, чи, засукавши рукава, нарешті взятися за роботу з єдиною, спільною для усіх нас метою — найближчим часом через перемогу демократичним шляхом на виборах прийти до влади на всіх рівнях і змінити становище на краще для усіх громадян.
Як діяти?
Етнічних українців, які не є громадянами України, в усьому світі мільйони. Потрібно українцям усього світу збагнути, що в нас одна держава — Україна. Від нас усіх, хто живе з Україною в серці, залежить, наскільки розвиненою, могутньою, з високим рівнем життя, справедливою і моральною буде наша Україна, чи, можливо, в недалекому майбутньому вона щезне з лиця Землі, а український етнос відійде в історію розвитку земної цивілізації. Це доленосне для всіх українців питання.
Тому пропоную:
1. Негайно в усіх краях, в усіх державах світу розпочати створення “Всеукраїнського і світового об’єднання українців за Україну”: членами “Всеукраїнського і світового об’єднання українців за Україну” можуть бути винятково етнічні українці: представники інших національностей в об’єднанні не повинні складати більше 3—5 %; членами об’єднання не можуть бути колишні або теперішні комуністи.
2. Головні засади економічного розвитку України: корінне реформування системи заробітної плати. Мінімальна заробітна плата в Україні не повинна бути нижчою від двох мінімальних прожиткових мінімумів; різниця між мінімальною і максимальною заробітною платою не повинна перевищувати 1: 8. Ця модель повинна працювати автоматично; охороні здоров’я — державне медичне страхування; впродовж 5—7 років Україна повинна стати енергетично незалежною державою; після обрання президента України і Верховної Ради через рік і три роки проводити всенародний референдум про довіру владі. Якщо довіра менша 51 % — негайна відставка і перевибори; не менше 65—70 % економічного потенціалу України повинні належати державі. Держава зобов’язана заробляти кошти для свого розвитку і забезпечення гідного життя народу. Базові галузі економіки — в руки держави; скорочення управлінців удвічі. Повна відповідальність президента за діяльність Кабміну.
3. Боротьба з корупцією — контроль доходів і видатків кожної сім’ї.
4. Пенсії в Україні повинні нараховуватись за єдиним механізмом для усіх пенсіонерів.
5. Мораль і справедливість — основа Закону.
Сьогодні ми, українці, ще маємо можливість господарювати в своїй державі. Ми зобов’язані скористатися цим шансом, стати справжніми господарями у власній державі. Завтра може бути пізно!
Браття-українці, не дозволимо, щоб вороги знову закували нашу славну Україну в столітні кайдани. Об’єднуймось!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment