«СПІЛКУЙМОСЯ УКРАЇНСЬКОЮ!»

Василь МАРУСИК,
редактор програм Українського радіо “Культура”, заслужений журналіст України

Саме так заповітно назвав нову авторську програму професор Анатолій Погрібний на радіоканалі “Культура” 15 грудня 2006 року. На першому каналі продовжувала звучати уже десятий рік радіопрограма “Якби ми вчились так, як треба”, а на каналі “Культура” — після прямого ефіру “Думаймо українською” з’явилася нова: “Спілкуймося українською!” І не просто як заголовок радіовисилання, а у відкритому ефірі. Професор закликав і переконував: “Спілкуймося українською!” і продовжував: “Власний чин кожного з нас, підкреслюю, потрібен для мови як такої. Маємо-бо ситуацію з-за якої питання ставиться незмінно ширше, масштабніше, ніж проблеми мови, коли ставиться під сумнів сама наша державність, її подальше зміцнення чи навпаки ослаблення, руйнується її соборність. Ідеться про зліквідування державності, нав’язуваного реґіоналами чи комуністами безпідставного поділу України на Західну і Східну. Ступінь просвітлення суспільства українською ідеєю, міра патріотизму наших громадян, особливо молодого покоління. Це все напрями, пов’язані з належним утвердженням у нас державності української мови, що має для України спасенне значення. Не дарма такі зусилля й такі мільярди витрачають на те, щоб Україна й надалі залишалась зросійщеною. Ось тому — спілкуймося українською, мої слухачі! Заклик, до спопуляризування якого мали б, переконаний, долучитись і політичні партії, як і республіканська партія “Собор”, до якої я належу, і громадські установи, зокрема, просвітянські. І, звичайно, засоби масової інформації, й всі, хто розуміє важливість державозміцнювальних речей, про які я кажу.
Кажу знову й знову, підкреслюючи, акція спрямована не проти когось, не на ущемлення когось, винятково на зміцнення нашої державної мови, її гідності й, до речі, адресую оце: “Спілкуймося українською!” — тільки тим, хто потребує цього, розуміє чи готовий зрозуміти. Тих же наших співгромадян, особливо з числа остаточно зросійщених українців, які вже ніколи не зможуть повернутись до своєї родової, отже, до рідної мови, просимо, як мовлять, не турбуватися. То лишайтесь на своїй мові, що ж, ваше право, жодних посягань ні від кого не може бути. Як нема тут жодних небезпек чи незручностей і для етнічних росіян, супроти мовних прав яких, як і інших етносів незалежної України, звичайно, не маємо жодних заперечень…”
Ось так замислював професор нову форму співбесіди зі слухачами. Та, на жаль, це було одне з останніх радіовисилань. На початку нового року радіожурналісти привітали професора із 65-річчям, та напружена праця через лиху хворобу зупинила життєбіг великого вченого-педагога, філософа, оратора й мислителя.
Отже, на Українському радіо “Культура” знову було іменовано нову щомісячну культурологічну програму Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка — “Спілкуймося українською! Незабутні уроки професора Анатолія Погрібного”.
Петро Бойко прочитав преамбулу програми: “Рідна мова, мова роду, мовна самошанобливість, феномен російськомовних українців — такі слова були ключовими у радіопрограмі “Спілкуймося українською!” відомого громадсько-культурного діяча, одного із керівників Національної спілки письменників України, Шевченківського лауреата, професора Анатолія Погрібного”. Звучить голос професора…
Після незабутнього прощання з професором у філармонії та на Байковому цвинтарі 13 жовтня 2007 року продовжити уроки Анатолія Григоровича щомісяця приходять у радіостудію його побратими й посестри — подвижники української культури. Вони розповідають про багатогранність таланту А. Г. Погрібного — письменника, літературознавця, державотворця — організатора освіти у перші роки незалежності, наділеного Божим даром радіопромовця і публіциста.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment