ПОРА НАЦІЇ ВИХОДИТИ З ПРОСТРАЦІЇ

Василь ЧЕПУРНИЙ,
голова Чернігівського обласного об’єднання “Просвіти”,
редактор газети “Сіверщина”

ПІСЛЯСВЯТКОВЕ
“Прапало всьо!” Зурочила. Ця фраза стала рефреном для всієї опозиції та всієї української справи після очікуваного приходу до влади команди В. Януковича. Пригадується, як лідер УНП Юрій Костенко в Чернігові говорив партійному активу: незалежність не буде під загрозою і після перемоги Януковича. Чесно кажучи, точно так думалося і мені. Проте, цитуючи ще одного діяча, — маємо те, що маємо. Безвідповідальна, скажу вам, фраза. І шкідлива.

ПРИ ВЛАДІ — НАЦІОНАЛІСТИ
Як наслідок, маємо заяви вже двох помітних діячів українства: колишнього політв’язня Василя Овсієнка та лідера студентської “революції на граніті” Олеся Донія: в Україні до влади прийшли націоналісти. Але — російські.
Приклади, крім флоту, можемо продовжити діяннями Табачника: з підручника історії для 5 класу викреслюють не тільки помаранчеву революцію і Ющенка, але й факт союзництва СРСР з нацистською Німеччиною, боротьбу УПА з нацистами та портрет Героя України Романа Шухевича. А курс зарубіжної літератури Д. Табачник замінює курсом фактично російської літератури: три п’ятих курсу вивчатимуть саме всяких “уніжених і аскарбльонних”, а не лицарів, героїв дії західних літератур. Замість Джека Лондона — повія Сонєчка Мармеладова (Достоєвський), замість Байрона — його наслідувач Пушкін, замість Лафонтена — його переспівувач Крилов. Зрештою, замість цікавого життя Тома Сойєра наші діти знову товктимуть скитальця Максима Пєшкова, більш відомого як Горький. У російській літературі один позитивний чоловік та й той німець — у романі Гончарова “Обломов”. Решта — як не Чічіков, то Пєчорін, як не збирач мертвих душ, так все “лішніє люді”. Чому й навчать українських дітей доби Незалежності.
В економіці — така сама лабуда: то спільне підприємство з “Газпромом”, то віддати росіянам атомну енергетику, а щоб Америка мовчала, її улестили 90 кілограмами урану. Зате — “під козирьок” і до виконання умов Міжнародного валютного фонду, хоча й тут оглядачі вже відверто говорять, що МВФ не вимагав підвищення ціни на газ на 50 відсотків, якщо Росія зменшила для нас ціну на 30 відсотків. Та й, власне, нам же весь час розказували, що приватні споживачі газу в Україні використовують вітчизняний газ. То з якого дива ціна у цих реформаторів виросла? Газовий зашморг закручується і стає зрозумілим чому так масово, радісно і вперто газифіковували всі ліберальні українські влади хутори і села. Замість розвитку інших джерел енергії — хату можна опалювати дровами, торфом, вітряними млинами, навіть соломою. Ющенко тільки пригрозив соломою користатися, але в нього, як завжди, слово далеко відстало від діла. Зрештою, він і не біля керма. Ми ж маємо дешевий газ для підприємств олігархів і дорогий газ для населення — покращення життя вже сьогодні!

РЕФОРМИ ВІД БУБЛИКА
Вони йшли з лозунгом взаємовиключним — “Стабільність і реформи”. У результаті обрали стабільність. Реформ нема навіть від бравого молдаванина, що роздимав комсомольські груди “Сильною Україною”. Посада віце-прем’єра є, а реформ нема. Хіба ота пародія на них у вигляді недолугого проекту Податкового кодексу.
Безумовно, пенсійну реформу проводити треба, адже в нас тих, хто працює, незабаром стане менше ніж пенсіонерів. Безумовно, зрівняти пенсійний вік жінок і чоловіків треба — у нас же рівність, радійте, феміністки!
Але не з того кінця беруться реформатори: спочатку треба скасувати вихід на пенсію 45-річних рум’янощоких міліціонерів, військових, навіть геологи та якась частина лісівників мають такі дикі пільги. Знайомий працівник спецслужб розповідав мені про колегу, що вийшов на пенсію у …29 років: вчився у Богунському училищі, служив на кордоні у військах СБУ, де рік зараховується за півтора. Слухайте, у нас що — війна з Росією? Чому відділу боротьби з організованою злочинністю йде рік за півтора? Чому військкоматівські протирачі казьонних штанів виходять на пенсію раніше за токаря чи інженера?
Зрештою, давайте почистимо державні структури від хитрунів, що отримують водночас велику пенсію і зарплату державного службовця, як-от керівник Департаменту з виконання покарань, відомий полковник міліції з прізвищем зрадника Мазепи. Як це вдається, мені пояснили міліціонери, що теж наїлися несправедливості: Іван-бей, що наказав кидати на людей під міськрадою в Чернігові під час помаранчевої революції димові шашки, отримує дебелу пенсію від держави, а на нову посаду влаштувався як вільнонайманий. І таких, як він, у міліції чимало. Тож і викладають для пса у дворі плитку, а в будці мало не освітлення проводять: а куди гроші дівати від цієї багатої України?!
Зрештою, не може мінімальна пенсія відставати від максимальної у десятки разів — про це навіть відомий ліберал Віктор Пинзеник говорить. Але на його пропозицію відмінити пенсії, більші за 10 тисяч гривень, влада не пристала.

ПОШУКИ ОПОЗИЦІЇ
Куди вона пропала? Зрозуміло — відпустки, гарячі береги — ні, не Криму, а принаймні Анталії, а то й усілякі куршевелі чи куди там наша, прости Господи, еліта їздить. А після Дня Незалежності рясно викинуть на наші голові нові заяви, компромати, скандали: вибори ж скоро. Загалом наша еліта нагадує морську свинку, яка насправді й не свинка, і до моря стосунку не має.
Проведімо, український виборцю, інвентаризацію наших численних опозиціонерів.
Юлія Тимошенко лишається людиною, за яку голосувало майже пів-України, але чи багато хто вірить їй так беззастережно? Зрештою, ми не знаємо, скільки було тих, хто голосував “від безвиході”. Але однозначно назвати її лідером опозиції не можна.
Десь “здувся” молодий та ранній Арсеній Яценюк. Газета “День” хвалить його за зізнання — “я не знаю, що робити”, але не думаю, що такі зізнання додають балів у рейтинг. Зрештою, грізні обіцянки Арсенія стати опозицією Януковичу такою страшною, що попередня здаватиметься тому іграшковою, так і лишилися хлоп’ячими погрозами.
Ну, про Тігіпка не будемо — яка ж це опозиція при владі? Це як комуністи — посади побрали в коаліції, сина П. Симоненка в уряд прилаштували, а тепер той самий П. Симоненко заявляє про опозиційність до уряду Азарова. “С камуністічєскім прівєтам!”
Віктор Ющенко десь “зализує рани” свого уявного месіанства і випадає з політичних сьогочасних розкладів. Хоча списувати його з рахунку ще зарано.
Юрій Луценко ганебно проколовся і міліцянтською невдалою службою, і Давидом Жванією, який його фінансував, а ще ж не забудьте про нардепа-офіцера ФСБ Юрія Бута, проведеного у список “Народної Самооборони” особисто Юрієм Луценком…
Лишається клаптикове поле націонал-демократів. Юрій Костенко, Борис Тарасюк, Анатолій Матвієнко, — хто там ще під мікроскопом? Нема їм довіри, нездатні вони об’єднатися, не можуть побороти в собі комплекси гетьманчиків! Націонал-демократів, які двічі й більше мають ходок у парламент, треба вже просто відсторонити на пенсію, на пасіку, на риболовлю, в мемуари. Вони програли все, що й не можна було.
Осібно стоїть Олег Тягнибок. До нього багато уваги, але й багато питань. Що гірша буде економічна ситуація, то більше шансів у Тягнибока. Радикалізм затребуваний, але ніколи не був критичним в українському суспільстві. Тому й голосують українці за незалежність, але президентом обирають секретаря ЦК компартії.
Суспільство чекає на нових лідерів. Чи стануть ними Анатолій Гриценко, Валентин Наливайченко і невідомий містер “Х”? Знову таки багато залежатиме від їхньої здатності об’єднуватися. Коли “Оновлення країни” роздавало в Чернігові свою газету, дехто сахався від Наливайченка: “СБУ!”, але більшість брали із задоволенням: “СБУ!”. Тобто в суспільстві ще збереглася якась повага до силових структур і віра в їхню патріотичність. Як цією довірою розпорядяться Гриценко і Наливайченко?

P.S. Автор заголовка Володимир Черняк, відомий вчений і політик.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment