ДОКИ ЛЮДИНУ ПАМ’ЯТАЮТЬ, ВОНА ЖИВЕ

Надія КИР’ЯН

Коли Боярка ще називалася Будаївкою, у кінці ХІХ — на початку ХХ століття, вона була відома як чудове дачне селище з цілющою лісовою природою, з лікарнями та санаторіями. Щоліта тут відпочивало близько 10 тисяч киян, серед яких було багато видатних діячів: Михайло Грушевський, Василь Стефаник, Михайло Старицький, Борис Грінченко, Марія Заньковецька, Шолом-Алейхем, Микола Лисенко та інші.
У Боярці були чисті озера з пляжами, купальнями й рятувальною службою, поштово-телеграфна станція, аптека, кумисно-кефірний заклад, пожежна дружина, ряд крамниць і великий базар, “Залізничний парк”. У літньому театрі двічі на тиждень управління залізниці влаштовувало для відпочивальників безкоштовні концерти духового оркестру й хору.
Свідчення про ці часи свято береже й досліджує колектив Боярського краєзнавчого музею, який відвідують екскурсанти з України, Росії, Німеччини, Канади, Китаю, інших країн, а насамперед, самі боярці. Музей було створено на базі літературно-меморіального музею М. Островського, відкритого 1974 року. 1992-го цей музей було перепрофільовано і він отримав статус районного. Цікаво, що 1999 року китайські кінематографісти зняли в Україні двадцятисерійний художній фільм “Як гартувалася сталь” за романом Миколи Островського. Значна частина зйомок проходила в Боярці.
Колекція краєзнавчого музею налічує понад 11 тисяч предметів основного й науково-допоміжного фондів. Постійно діюча експозиція знайомить із історією Києво-Святошинського району, археологічними знахідками, дачним селищем Боярка, місцевим побутом.
У сусідньому селі Малютянка є філія — музей М. Пимоненка, академіка живопису. Тут була майстерня художника, у якій він працював з 1888 до 1911 року.
Окрім того, що музей зберігає й популяризує свідчення про історичні події, він “живий” — це сучасний осередок культури, навколо якого гуртуються митці, інтелігенція, молодь: тут відбуваються презентації книжок місцевих авторів, художні виставки, науково-практичні конференції, тематичні лекції з серії “Боярка літературна” тощо.
Особливою повагою і любов’ю у боярців користується письменник-демократ, талановитий драматург, перекладач надбань світової літератури Володимир Самійленко, який у Боярці лікувався в останній період життя, тут помер. Громада Боярки поховала поета на території Городища часів Київської Русі на Будаївському цвинтарі біля Свято-Михайлівської церкви за козацьким звичаєм коштом церковної громади. З червоною китайкою на домовині, з хрестом із берези, яку місцева вчителька зрубала на своєму подвір’ї. Козацький пояс несли попереду. Могилу класика доглядають школярі та інтелігенція, шанувальники його творчості щороку проводять панахиди, різні заходи, присвячені письменникові. Боярська міська рада заснувала літературну премію імені Володимира Самійленка. Вулицю Шкільну, де жив письменник, тепер названо його ім’ям.
12 серпня, у день смерті класика, біля Боярського краєзнавчого музею відкрили пам’ятну дошку. Освятив її боярський священик Димитрій Присяжний, настоятель Свято-Покровської парафії УАПЦ. Він сказав: “Вшановуючи пам’ять упокоєного, пам’ятаємо: у Бога всі живі. Ми маємо тлінне тіло, але Господь наділив людину Своїм образом святим, яким є вічна душа. Як сказав премудрий Соломон, тіло повернеться в землю, звідки воно було взяте, душа повернеться до Бога. Світла пам’ять про Володимира Самійленка нехай ніколи не вмирає, немов той духовний смолоскип нехай спалахує в душах і серцях теперішніх і прийдешніх поколінь. Адже доки людину пам’ятають, вона живе”. Володимир Самійленко вірив у справу, якій присвятив життя, щиро вірив, що “навіть мої вірші можуть якось допомогти наблизити час народного визволення”. Слова пошани на його адресу сказали директор Боярського краєзнавчого музею Любов Кравченко, заступник голови Києво-Святошинської райдержадміністрації Анатолій Іскоростенський, секретар Боярської міської ради Михайло Лєзнік, заслужений журналіст України, депутат Боярської міської ради Ніна Харчук, представники районного творчого об’єднання “Світлиця” Валентин Лямічев та Віталій Приймаченко. Поетеса, лауреат літературної премії імені Володимира Самійленка Тетяна Володай виконала власну пісню на слова поета “Символ віри”. Члени літературної студії при Боярському будинку культури (керівник Ірина Сєчкова) прочитали вірші Володимира Самійленка.
Після урочистостей присутні поклали квіти на могилі письменника.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment