«ЯРОСЛАВ» ДЛЯ ДАРІЇ

Галина САДОВСЬКА,
м. Тернопіль

З Дарією Дмитрівною Чубатою знаємось так давно, що, здається, між нами немає жодних таємниць. А її мама Ганна Йосипівна називала нас сестрами. І все ж інколи ловлю себе на думці, що знаю не одну Дарію Чубату, а кілька успішних жінок із таким ім’ям та прізвищем. Вочевидь, щедрий Господь кого любить, того обдаровує талантами і дає сили в кожному з них розкритися і відбутися.

ЛІКАР
Уже змалечку Даруся, що жила з мамою на Замонастирській вулиці в Тернополі, всім казала: як виросте, стане лікарем і обов’язково вилікує матусю. Ганна Йосипівна часто хворіла, і це вплинуло на вибір професії доньки. В школі дівчинка була здібною і старанною ученицею. Отож можна було не перевіряти щоденника: там інших оцінок, окрім п’ятірок, не було. Але в медінститут вступила тільки з третьої спроби, проте закінчила його теж на “відмінно”.
Дуже хотіла стати хірургом. На практиці в Заложцях (нині Залізці) навіть кілька операцій зробила. Тепер, з відстані часу, дивується, якою сміливою, а можливо, й відчайдушною тоді була. Та головний лікар першої міської лікарні Володимир Шкробот відмовив дівчину від хірургії: маленька, худенька, їй не за операційним столом стояти, а йти в науку. Тож забрав Дарію Дмитрівну спочатку завідувачем лікарського здоровпункту на “Ватрі”, а потім у підлітковий кабінет — із надією, що вона візьметься за дисертацію. І взялася спочатку, і написала два десятки наукових робіт, навіть вела практичні заняття в медінституті, але її так захопила практична робота — налагодження системи медичних оглядів підлітків, що закинула ту науку. Її досвід поширювали в усій Україні. Тож не дивно, що через дев’ять років успішної роботи виросла до заступника головного лікаря другої міської лікарні.
І ось уже майже півстоліття Да-рія Чубата — в практичній медицині. Що цікаво: з віком змінювались і її пацієнти. В молодості здебільшого піклувалася здоров’ям молодих людей, а нині вона — лікар-реабілітолог, до неї тягнуться переважно люди літні, переобтяжені хворобами, життєвими негараздами. Дарію Чубату вони люблять, бо терпляче вислухає і не просто порадить, як і чим лікуватись, а, знаючи злиденні статки своїх пацієнтів, порекомендує ефективні, але недорогі препарати. І обов’язково порадить вживати трави. Її бабуся Євдокія була сільським костоправом і зналася на цілющому зіллі. На канікулах разом з нею збирати його ходила й Даруся. І все розпитувала, яка травичка від якої хвороби. Потім вивчала це по книгах, стала фахівцем у цій справі.
Певна, добрих фахових лікарів у нас більше, ніж ми інколи думаємо, але таких безкорисливих, сердечних, готових кинути все і бігти на перший поклик хворого, як це робить Дарія Чубата, справді, одиниці. В багатьох тернопільських родинах вона лікувала батьків, тепер лікує дітей та онуків. Про такого сімейного лікаря мріє, мабуть, кожна родина. Я часто дивуюсь її безмежному терпінню: люди йдуть до неї, як по свячену воду, а вона нікому не відмовляє. Коли кажу це їй, уже вона дивується: а хіба може бути інакше, вона ж лікар, давала клятву Гіппократа. Допомагати — її обов’язок.
…Минуть роки і Дарія Дмитрівна таки врятує свою маму, яка вже помирала. “Швидка” відмовилась везти Ганну Йосипівну в лікарню. “Даріє Дмитрівно, ви ж лікар і бачите, що вона — вже майже труп. Ми її не довеземо, і цю смерть “повішають” на нас”, — відверто, якщо не цинічно, сказав лікар невідкладної допомоги. “Але ж це моя мама…” — з болем відповіла Д. Чубата — і взялася рятувати її сама. Й таки повернула маму до життя. Вона ще більше року раділа своїй донечці, онукам і білому світу.

ГРОМАДСЬКА ДІЯЧКА
Професор Ігор Дзюбановський ще й досі називає Дарію Чубату “сенаторкою”, натякаючи на її депутатство. Вона два скликання була депутатом обласної ради. Коли ще виборці обирали не партії, а особистостей, лікар Чубата двічі потрапляла в п’ятірку депутатів від обласного центру. Коли ж почали за партійними списками, “Наша Україна” вписала її аж у… восьмий десяток кандидатів. Першими партійні босики зафіксували себе, улюблених, та потрібних їм людей. Тож у Чубатої не було жодних шансів потрапити в обласну раду втретє. Коли інша партія запропонувала їй увійти в першу п’ятірку свого списку, відмовилась: не буде вона зраджувати своїх принципів заради депутатства. А вона була в обласній раді вкрай потрібна. Попередніх вісім років працювала в комісії з питань культури та духовності, її туди запросив світлої пам’яті Ігор Герета. А коли його не стало, Дарія Дмитрівна підхопила керівництво комісією і наполегливо захищала інтереси та потреби закладів культури. Виступала в сесійній залі, виходила з конкретними ініціативами, вникала в діяльність мистецьких колективів, духовні потреби тернопільців. Здавалось, то була головна комісія в обласній раді, стільки було зроблено…
Тепер Дарію Дмитрівну більше знають як просвітянку: впродовж майже 20 років вона очолює міське об’єднання “Просвіти”. Хоча просвітянкою була, здається, завжди. Писала сценарії, проводила вечори, приурочені до літературних дат. А з кінця дев’яностих, очоливши “Просвіту” в другій міській лікарні, організовувала і вертепи, і заходи до пам’ятних історичних дат. Упродовж десятиліть опікується народним дитячим театром “Дивосвіт”, що працює в 22-й школі. Її в цьому колективі називають хрещеною мамою — і в цьому вся глибина вдячності шкільних акторів.
А як багато цікавих заходів відбувається нині в міській “Просвіті”. Знають сюди дорогу і молоді просвітяни, й інваліди, і члени жіночого клубу “Пролісок”, і актори та письменники, лікарі й науковці. Друзі Дарії Дмитрівни не перестають дивуватися, як вона все встигає і де береться в цієї жінки стільки енергії та завзяття. Вона ходить чи не на всі заходи, які відбуваються, скажімо, в музеї, театрі, філармонії. І коли треба виступити біля пам’ятників Тарасу Шевченку чи Івану Франку, до кого звертаються? Звичайно ж, до Дарії Чубатої.
Тож не дивно, що державні нагороди — орден “За заслуги” III ступеня та Ярослава Мудрого V ступеня просвітянка отримала саме за громадську роботу. Вона єдина в нашій області жінка, нагороджена орденом Ярослава Мудрого. Зазвичай, ним відзначають чоловіків, до того ж державних діячів. Але свого “Ярослава” Дарія Чубата заслужила: дай Боже, щоб усі оті діячі так викладалися в роботі, як вона.

ЛІТЕРАТОР
Попри таку зайнятість, у Дарії Чубатої ще вистачає часу й натхнення на літературну творчість. Вона багато дописує до “Вільного життя плюс”, розповідаючи про історичні постаті української літератури і театру, рецензує книжки земляків, ділиться враженнями від виставок, концертів, розповідає про таланти наших сучасників. За її рецензіями, зокрема, на поетичні збірки місцеві літератори вже в чергу стають.
Дарія Дмитрівна видала і свої три книжечки поезій — “Триєдність”, “Трилисник” і “Три дороги”, збірочку віршиків та розмальовок. Ще одна книжечка “Перелуння” — це збірник пісень, написаних тернопільськими композиторами на її вірші. Ось як інколи виходить — дехто бачить в її поезії недовершеність: то рима не витримана, то розмір не “грає”, а то слово не те і не там. Зрештою, це розуміє і сама Дарія Дмитрівна. В одній з книжок зазначає, що вона не поетеса, а все написане нею — “то осінні листки дорослої дитини”, яка тривалий час лікує хворих і немічних, їхні страждання та болі спонукають до роздумів над вартістю “полиново-медового життя”. Тому й народжуються вірші, “сіянці”, сценарії та роздуми.
До речі, на її вірші тернопільські композитори написали понад три десятки пісень. Не кожен маститий поет, член письменницької Спілки, може похвалитись такою кількістю своїх пісень. І секрет такої притягальної сили віршів тернопільської літераторки очевидний: вони дуже світлі й щирі, струмують із переповненого почуттями серця, як джерело із земних глибин. У них є щось таке, що бере за душу — і не відпускає.
Більшість своїх книг Дарія Чубата присвятила найдорожчій людині — світлої пам’яті матусі Ганні Томків, просвітянці, учасниці церковного і просвітянського хорів, українській берегині, яка дуже пишалася своєю донею, тією повагою, яку має вона від людей, її добрим серцем та світлим розумом. Усе, що вона так щедро вкладала в свою Дарусю, проросло, розквітло, розтеклося поміж людей добром, світлом. А от батька свого Дарія Дмитрівна згадує рідко: його не стало, як вона була ще малою. Але знає, що він мав хист до малярства, скульптури, був романтиком і просто доброю людиною. Вважає, що це від нього її романтичність і любов до світу. І їх вона пронесла через усі сім десятиліть, не розгубивши жодного скарбу свого серця.
З ювілеєм Вас, дорога моя Даріє Дмитрівно! Хай “осінні листки дорослої дитини” ще довго виграють щедрими барвами на радість людям, а зима Вашої долі заблукає за лісами борами і не відшукує дороги до Вашого серця. Світ ще такий прекрасний, бо зігрівають його своїм теплом такі люди як Ви, дивовижна жінко в трьох іпостасях.
Центральне правління ВУТ “Просвіта”, редакція “Слова Просвіти” сердечно вітають Дарію Дмитрівну Чубату з ювілеєм і бажають сил і здоров’я на довгий, щедрий вік! З роси й води!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment